Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну протидія ворожій пропаганді стала вкрай важливою не тільки для медіа та державних установ, але і для лідерів думок, громадських діячів та блогерів. Під впливом війни чимало популярних українських ютуберів змінили контент своїх каналів і почали на широкий загал випускати відео про російських політиків, “опозиціонерів”, артистів тощо.

Така зміна викликала бурхливу реакцію, думки користувачів розділилися: одні стверджували, що таке поширення інформації вкрай необхідне для подальшої українізації, інші ж схилялися до думки, що росіяни не мають бути присутні в українському інфопросторі у будь-якому контексті. Тож на прикладах конкретних популярних Ютуб-каналів спробуємо розібратися, що ж так чи не так із відео про росію.

Насамперед варто також врахувати і контекст часу, коли були випущені ті чи інші відео – на тлі початку повномасштабного вторгнення, у лютому-березні майже всі українськомовні канали випускали відео чи виставляли дописи щодо вторгнення росії, тож у цьому матеріалі згадуватимуться тільки відео, опубліковані не раніше квітня 2022 року.

Отож, чи є користь від відео, у яких відомі українські блогери викривають так званих лібералів, “опозиціонерів” чи вказують на проблематику прослуховування російської музики, або пояснюють, чому не варто споживати будь-який російський контент? Так, звісно. На жаль, навіть війна і геноцид не змогли поки що викинути Моргенштерна та Інстасамку з українських чартів у Spotify та YouTube Music, тож для українських лідерів думок залишається ще багато роботи.

Та, втім, є кілька проблем, пов’язаних з поширенням такого типу інформації.

 Популяризація росіян

І перша з них безпосередньо пов’язана з популяризацією росіян в українському інфополі. Найкраще з цією метою впорався канал “Загін кіноманів” – наразі найпопулярніший українськомовний канал про кіно,  що на початку лютого налічував близько 542 тисяч підписників. З 20 квітня Віталій Гордієнко почар рубрику “Що не так з…”, у якій розвінчував пропаганду відомих російських діячів з різних сфер, як-от кіно, Ютуб та політика. Загалом у цій рубриці вийшли документальні розбори трьох росіян: Юрія Дудя, Євгенія Баженова та Максима Каца. Також у цю рубрику увійшов один українець – Олексій Арестович.

І далеко не в усіх випадках ці відео були корисними; розберімося ж, чому.

Наприклад, у випадку з відео “ЗК” “BadComedian – ПРОПАГАНДИСТ?”, важко уявити, щоб глядач цього каналу не знав про існування російського оглядача фільмів “BadComedian”. Тож тут відеорозбір імперської та радянсько-російської пропаганди, якою аж кишить кожне відео Бедкомедіана, був цілком доречним, адже навіть зараз у нього лишається значна частка української авдиторії, на якій він і заробляє після відключення монетизації у росії.

Але якщо взяти до уваги інші відео “Загону Кіноманів” з серії “Що не так з…”, і оцінити їх за тою ж схемою, виявиться, що далеко не всі проходять цю просту перевірку. І якщо ще можна уявити, що авдиторія “ЗК” дивиться також і Дудя, то російський політик Максим Кац точно не підпадає під цю схему.

Про Максима Каца “Загін Кіноманів” випустив два відео, одне з яких набрало понад мільйон переглядів. Чимало українців дізналися про існування Максима Каца тільки з відео Загону Кіноманів. Хоча тут, варто зауважити, проблема не лише в українському Ютубі, а і в вітчизняних масмедіа загалом, які протягом усіх одинадцяти місяців війни толерують присутність росіян в українському інфопросторі.

Схожа проблема часто виникає і з іншим каналом “Хочу гратися – перехочеш”. Контент каналу здебільшого складається з відео на кшталт “13 КРИНЖових ІПСОшних ТікТоків Для Сміху Над Невдахами р0сіянами”, або “15 Отріцатєльно Смішних ТикТоків pаcсiян”, де Поліна Майко, авторка  каналу, обговорює ТікТоки та відео на Ютубі, зняті росіянами, і таким чином ненавмисно сприяє їхній популяризації. Втім, багато з її відео справді корисні для пересічного українського глядача, який ще не встиг відмовитися від усього російського контенту, – наприклад, відео “ЖЕСТЬ! Самий Pycнявий Канал в Україні!”, присвячене Телеграм-каналу “Труха”, що розповсюджує дезінформацію, антиукраїнські наративи та публікує місця вибухів попри усі заборони.

 Валідація

Друга, і, певно, основна проблема, пов’язана з трансляцією росіян та їхніх наративів у відеоконтенті пов’язана з тим, що таким чином думки, спрямовані агресором у наше інфополе, стають не тільки відомими широкому загалу, а ще й певною мірою валідними, себто такими, що мають бодай якийсь зв’язок з об’єктивною реальністю, а не базуються на цілковитій брехні та мітові про “братські народи” чи Україну, яку придумав Ленін – потрібне підкреслити.

Найяскравіший приклад – певно, спроба Максима Каца, російського політолога, влаштувати дебати з Віталієм Гордієнком, автором каналу “Загін Кіноманів”. Дебати так і не відбулися, проте ця спроба використати українську авдиторію як майданчик для поширення пропаганди про “хороших росіян” та опозицію, яка проти війни з Україною, все ще лишається показовою.

Тут варто звернути увагу і на ще один вид контенту – висвітленні російської пропаганди шляхом розмов з росіянами у чат-рулетці. На таких відео здебільшого і базується канал “Андрій Попик”, який станом на початок лютого цього року налічує близько 150 тисяч підписників. Андрій Попик, іменем якого і названо канал, розмовляє на камеру з росіянами – часто неповнолітніми, і запитує їх про війну, Крим, Донбас, колективну провину росіян тощо.

Мета чоловіка, вочевидь, не переконати у своїй точці зору співрозмовників, а показати глядачам рівень пропаганди у росії, а також рівень життя, освіти та культури середньостатистичних росіян. Втім, таким чином він не тільки виконує вищепоставлені завдання, а і всерйоз дискутує з росіянами, тим самим легалізуючи їхню позицію в українському інфопросторі.

Зміна контенту каналу

Третя проблема, пов’язана з присутністю росіян в українському Ютубі, є більш контраверсійною та суб’єктивною. З початком повномасштабного вторгнення багато відеоблогерів почали використовувати платформу як можливість донести до своєї авдиторії злочини, що вчиняють росіяни. Втім, часто глядачі залишаються незадоволеними такою зміною наповнення каналу – наприклад, якщо вони підписалися на канал із влогами з сільского життя, або з спідпентами, проходженням ігор тощо – а натомість отримують огляди на російських політиків.

Та тут варто також зважати і на те, що будь-який відеоблогер вільний сам обирати контент, який публікуватиме на своєму особистому каналі, тому часто закиди щодо невідповідності теми бувають недоречними.

Але якщо розглядати проблему у ширшому ракурсі, не на прикладі конкретних каналів, а як явище – зосередженість на північному сусідові України, навіть під час війни, може завдати шкоди українськомовному Ютубові у довгостроковій перспективі. Єдиний спосіб, яким український контент зможе витіснити російський продукт з топів Ютубу – так це запропонувати гідну альтернативу в усіх можливих галузях – музика, кіно, огляди, розпаковки, влоги з подорожей і таке інше. Засилля ж контенту, зосередженого на обговоренні росіян не тільки не допомагає цій меті, а й навпаки – шкодить.

Отож, однозначної відповіді на запитання, а чи варто ж “тягнути” росіян в український інфопростір, наразі немає, але варто підходити до такого типу контенту з певною обережністю. Зрештою, кінцева мета українізації полягає в тому, щоб створити власне, незалежне від інших країн інфополе – а цієї мети неможливо досягти, якщо росія залишатиметься єдиною темою для обговорення.

Марина Блохіна, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка

Comments are closed.