Повномасштабна війна поставила остаточну крапку у відносинах між Україною та росією. Інформаційний простір звільняється від ворожого впливу, а відтак відкриваються можливості для розвитку українського шоубізнесу, популяризації власної культури. Проте деякі медіа тягнуть росіян назад, постійно згадуючи їх у публікаціях. Чому це робиться і наскільки це шкідливо – спробуємо розібратись. 

Щоб зрозуміти першопричини, треба зазирнути в історію. Від часів незалежності український шоубізнес розвивався повільно через економічну нестабільність у порівнянні з сусідньою державою. Маючи значно більшу впливовість і можливості, росія активно просувала своїх знаменитостей. По-перше, задля збільшення доходів, адже країни пострадянського простору залишалися чималою аудиторією. По-друге, з метою підтримувати штучну легенду про братські народи, де найстарший, найздібніший, наймудріший брат — це росія. Тому у телепрограмах, музичних чартах та на радіо фігурував переважно російськомовний продукт.

Британський журналіст Пітер Померанцев у своїй книзі  «Нічого правдивого й усе можливо» дослідив сучасні російські медіа та пропаганду, яку через них просувають: «Перша дія Президента після приходу до влади 2000 року — захоплення контролю над телебаченням. Це було телебачення, за допомогою якого Кремль вирішував, яких політиків він “дозволить” як маріонеткову опозицію і якими повинні бути історія, страхи та стан свідомості країни. І новий Кремль не хоче допустити тієї самої помилки, що її вчинив Совєтський Союз: він ніколи не дозволить телебаченню стати сірим. (…) “Останкіно” XXI століття поєднує шоу-бізнес із пропаґандою, рейтинги з авторитаризмом. І в центрі цього великого видовища стоїть сам Президент, створений із ніякого, сірого спецслужбиста за допомогою сили телебачення, так само стрімко, як і художник-перформер, трансформуючись у своїх персонажів — солдата, коханця, мисливця з оголеним торсом, бізнесмена, шпигуна, царя, супермена.

Отже, була розроблена ціла схема, сценарії, за якими ЗМІ впливають на суспільну думку як зсередини, так і ззовні держави. Але події 2014 року і повномасштабне вторгнення 2022-го яскраво продемонстрували наслідки  спільного інфопростору. Війна відкрила людям очі, щоб ті побачили, хто жив поряд з ними стільки років.

До 2022 року з рфії приїжджало чимало артистів з виступами в Україні. З інтерв’ю  з медіаекспертом Олексієм Ковжуном за 2020 рік: «У росії переведене в стан зброї все – зокрема і культура. Російська популярна культура – частина м’якої сили. Російські артисти і надалі рватимуться в нашу країну. Адже досі сприймають Україну і як частину імперії, і як величезний гаманець, звідки без особливої напруги можна отримувати чималі гроші».

Незважаючи на терористичні дії країни-агресора, російські медійні особистості й зараз з’являються в окремих рубриках, або в загальній стрічці новин. Що знову повертає людей до часів, коли створювали ілюзію «братських народів». Примарна єдність може негативно позначатися на суспільній думці, підбурювати українців шукати «друзів» серед ворогів.

Окрема історія про зрадників, яких згадують у дописах через наявність у минулому українського громадянства. Співачка Ані Лорак, Артік і Асті, Марув — всі вони й досить замовчують війну та виступають з концертами на росії. У публікаціях переважно повідомляють про зміни в особистому житті зірок, або неозвучену ними політичну позицію. Дописами задовольняють інтерес тих, хто досі продовжує стежити за колаборантами.

Часто згадуваними особами також є «ліберали» подружжя Алла Пугачова та Максим Галкін, незначні події чи пустопорожні висловлювання яких стають інфоприводом. Так звані «хороші руськи», яким українські медіа роблять безкоштовну популяризацію, знову розмиваючи кордони.

Ми проаналізували відповідні рубрики українських інтернет-видань щодо новин про російських зірок: Главред, УНІАН, ТСН, Обозреватель.

Главред — рубрика «Новини шоу бізнесу», за добу 7 згадок.

Обозреватель — рубрика «Шоу», за добу 7 згадок.

УНІАНLite — розділ «Зірки», за добу 4 згадки.

ТСН — рубрика «Гламур», за добу 2 згадки.

Загалом за 24 години — 20 згадок.

Українці продовжують слухати російську музику та споживати інший медіаконтент країни-агресорки. Безінформативні публікації про зірок сусідньої держави немов заохочують до цього — «якщо популярне українське ЗМІ пише про Артік і Асті, чому я не можу їх слухати?» — таким чином популяризуючи ворога. Журналісти немов грають на ностальгії користувачів, які до війни були фанатами цих знаменитостей, і чимало залишилися ними і під час неї. Задовольняючи їхню цікавість щодо того, як живуть «кумири», журналісти використовують яскраві заголовки, і публікації таки збирають чимало переглядів.

Однак поширювати такі новини про росіян — підігравати їхній пропаганді. Тим паче що в Україні серед зірок шоубізнесу з’являються нові обличчя, які безперечно варті медійної уваги.

Анастасія Макаренко, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка

Comments are closed.