Українські режисери, сценаристи та актори завойовують серця глядачів та отримують визнання на міжнародних кінофестивалях, створюючи шедеври, які розкривають важливі суспільні питання та культурний багаж країни. У цій добірці ми зануримось у захопливий світ українського кіно, відкриваючи скарбницю національного таланту та творчості.

“Плем’я” (2014): Голос німоти та вразливість людини

З трейлером фільму можна ознайомитись на YouTube.

Фільм Мирослава Слабошпицького “Плем’я” встановив абсолютний рекорд за кількістю переглядів серед українського кіно. Фільм “Плем’я”, який вийшов у 2014 році, переглянуло більше 50 мільйонів осіб на YouTube, що є абсолютним рекордом для українського кіно.

“Плем’я” вважається найбільш нагородженим серед усіх коли-небудь знятих українських фільмів (понад 50 нагород, включаючи три нагороди Неділі критики Каннського фестивалю та премію Європейської академії). Тепер його переглянуло найбільше глядачів по всьому світу серед усіх фільмів українського виробництва, знятих в період незалежності.

Американський журнал The Hollywood Reporter представив список 10 найкращих фільмів 2015 року, де перше місце зайняв фільм “Плем’я”. Згідно з сайтом видання, цей фільм є “приголомшливим дослідженням деградації суспільства”. Укладач рейтингу кінокритик Тодд МакКарті рекомендує читачам “запам’ятати прізвище режисера, навіть якщо вони не можуть його вимовити”.

Фільм “Плем’я,” створений у 2014 році режисером Мирославом Слабошпицьким, — це вражаючий і сміливий шедевр, який змушує глядача переглянути світ деяких з найбільш вразливих і маргінальних членів суспільства — глухих підлітків. Фільм відкриває нові горизонти в кінематографі та залишає величезний слід в серцях глядачів.

“Плем’я” розповідає історію Сергія, який потрапляє в інтернат для глухих дітей. Фільм вражає своєю вибором формату – режисер відмовився від будь-яких діалогів та субтитрів, адже дії розкриваються через жестову мову та вирази обличчя. Ця амбіційна робота вимагала від акторів високої майстерності та вдачі в образах, і вони впоралися із завданням на відмінно.

Фільм глибоко досліджує тему ізоляції та спільності. Герої фільму прагнуть знайти своє місце у світі, але натрапляють на багато перешкод через свою німоту. Ця ізоляція стає болючим відображенням соціальних проблем і викликає у глядача роздуми про ставлення суспільства до осіб із фізичними обмеженнями.

Акторська майстерність у фільмі “Плем’я” є однією з його найсильніших сторін. На тлі відсутності слів, актори вдало використовують жестову мову та міміку для передачі почуттів і емоцій. Головний актор Григорій Фесенко дивовує своєю виразною грою, завойовуючи серця глядачів.

“Плем’я” залишає глибокий слід в думках глядачів і спонукає до обговорення багатьох важливих тем, таких як інклюзивна освіта, соціальна ізоляція та спроможність людей подолати складнощі. Це дійсно важливий фільм, який піднімає важливі питання та залишає глядача з ними наодинці.

“Поводир” (2013): Душевна мандрівка в таємничий світ поетичної кіноісторії

“Поводир”: дивіться трейлер

Історична драма “Поводир” Олеся Саніна, який є уродженцем Камінь-Каширського, виходить у широкий кінопрокат у США. Ці кошти будуть використані для гуманітарної допомоги Україні, повідомило Державне агентство України з питань кіно на своїй сторінці у Facebook.

Фільм “Поводир”, створений у 2013 році режисером Олесьом Саніном, — це кінематографічний діамант, що відкриває перед глядачем вікно в минуле та запитує про існування казок серед реальності. Цей витвір заслуговує на увагу як цінний внесок в українську кінематографію, так і на роль об’єкта обговорення в контексті світової кінематографічної спадщини.

“Поводир” — це не лише фільм, це історія відданості поетичній формі в кінематографії. Режисер Олесь Санін вибрав нешаблонний шлях, створивши картиною з мінімумом слів і величезними образами, які говорять самі за себе. Це фільм-мрія, який вразить тих, хто прагне більшого від звичайної кінопродукції.

У фільмі гра акторів є дивовижною. Відданість своїм персонажам і здатність виразно передати їхні емоції через вирази обличчя роблять кожну сцену неймовірно живою. Валентин Томусюк у ролі Поводира і Віктор Зінчук у ролі Листоноші створюють незабутні образи, що залишають величезний слід у душі глядача.

На перший погляд, “Поводир” — це історія про подорож через долі та виклики життя. Але це також алегорія про важливість культурної спадщини та відданості своїм переконанням. Фільм нагадує нам про те, як мистецтво може впливати на долю народу і перетворювати суспільство.

“Тіні забутих предків” (1965): Мистецтво, яке переживає час

“Тіні забутих предків” : дивитися трейлер онлайн.

У офіційній програмі Venice Classics Венеційського міжнародного кінофестивалю буде представлений фільм “Тіні забутих предків”. Цей показ буде приурочено до 100-річчя від дня народження режисера Сергія Параджанова. Про це повідомив кінознавець і колишній керівник “Довженко-Центру” Іван Козленко на своїй сторінці у Facebook. Вперше в історії української кінокласики її фільм буде показано в офіційній ретроспективній програмі кінофестивалю класу “А”.

Фільм “Тіні забутих предків,” створений у 1965 році великим українським режисером Сергієм Параджановим, — це незабутнє шедевр мистецтва, яке перетинає межі кіно і стає справжньою поетичною симфонією в образах та звуках.

“Тіні забутих предків” виділяються на тлі інших фільмів того часу завдяки своєму унікальному стилю та естетиці. Режисер Сергій Параджанов вдало поєднав різні мистецькі течії та культурні впливи, створивши непередбачувану, яскраву картину. Він експериментує з колоритом, композицією та образами, створюючи майстерну візуальну поезію.

Фільм розповідає історію закоханого молодого пари, яка належить до кримськотатарського народу, і трагічні події, які їх оточують. Проте “Тіні забутих предків” не обмежуються просто сюжетом. Це фільм, що повністю занурюється в світ символіки та метафор, дозволяючи глядачам розгадати його значення на різних рівнях.

Альбіна Євладенко, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка

Comments are closed.