(Відгомін катастрофи під Смоленськом у польських ЗМІ)

Смоленська трагедія 10 квітня 2010 року сколихнула не лише Польщу, але і весь світ. Для одних катастрофа –  це тест на віру (практично щогодини на  польських телеканалах з’являлися сюжети із найвизначніших духовних центрів країни, де відбувалися панахиди),  для інших  – явище суто політичне.  Польські політики пообіцяли своїм виборцям, що не спекулюватимуть загальнонаціональним болем і під час дострокової президентської кампанії, і після виборів. Чи було таке рішення провладної верхівки своєрідним реверансом честі? Чи, можливо, то був вдалий старт для замовчування справжних мотивів трагедії? Для польських медіа розслідування катастрофи у Смоленську – питання більш ніж важливе, адже це не лише проблема загальнонаціональної ваги, але і тест на свободу журналістського слова.

 На початку липня у польському виданні “Gazeta Polska” з’явилося інтерв’ю із Ярославом Качиньським, братом померлого президента Польщі, – ” Правду про Смоленськ мають почути в Польщі і в усьому світі”. Згодом матеріал оприлюднили на сайті «ИноСМИ» та на шпальтах всеукраїнської газети  “День” (номер від 17 липня 2010 року). Примітно, що у матеріалі Ярослав Качиньський висловлює власні міркування з приводу жахливої події , відповідаючи на провокативні запитання журналістів видання. Качиньський розповів про поведінку Дональда Туска після катастрофи, зазначивши, що саме польський прем’єр-міністр був перешкодою для якнайшвидшої ідентифікації тіл загиблого президента та його дружини та перевезення їхнього праху до Польщі.  “Це була якась абсолютна параноя. Адже якщо глава польського уряду змагався зі мною, хто швидше доїде до місця катастрофи, значить, йому було надто важливо там з’явитися… Те, що виробляв тоді пан Туск, у мене просто не вкладалося в голові”, – наголосив в інтерв’ю Ярослав Качиньський. Крім того, Качиньський звинуватив прем’єра у цілеспрямованій інформаційній атаці на Лєха Качиньського, оскільки у польських ЗМІ ще до відзначення роковин Катинської трагедії поширювали чутки, що президент не братиме участі у поминальних заходах. Проте скандальне інтерв’ю видання “Gazeta Polska” – не єдиний приклад смоленської дискусії у польських ЗМІ.  На польському інтернет-порталі “Niezalezna” функціонує рубрика “Смоленськ-2010”,  де читач може відшукати найсвіжішу інформацію щодо етапів розслідування катастрофи. Від 13 вересня 2009 року у рубриці з’явився матеріал “Російський дисидент гостро критикує Туска” (“Rosyjski dysydent ostro krytykuje Tuska”), у якому зазначено думку Андрія Ілларіонова, російського економіста-науковця, який наголосив,що влада Польщі зробила велику помилку у тому, що доручила російським представникам вести розслідування трагедії. Примітно, що позиції Андрія Ілларіонова використано у матеріалах ще одного польськомовного видання  – “Nasz Dziennik”, яке співпрацює із зазначеним вище порталом. У процесі дискусії на порталі “Niezalezna” журналісти роздумують ще над одним запитанням: чи допоможе Європейський Союз у розв’язанні смоленських  ребусів? У матеріалі “Чи вплине Союз на смоленське розслідування?” (“CZY  UNIA WPŁYNIE  NA  ŚLEDZTWO SMOLEŃSKIE?”) журналісти закцентували увагу на ініціативі Стефана Гамбури, правового уповноважувача родин загиблих, який виступив зі зверненням до представників Європейської Комісії. “Я звернувся до Європейської Комісії, бо лише її представники можуть підтвердити неправдивість у процесі слідства та в оцінках катастрофи”, – наголосив Стефан Гамбура. Від 19 жовтня 2010 року на порталі з’явилося відео розмови із польським послом Антонієм Мациревичем,  який також наголошує на тому, що Євросюз має розставити певні акценти на розслідуванні смоленської трагедії. У коментарях до відео один із дописувачів зазначив: “На наших очах замордовано президента і лідерів опозиції. Це зроблено на очах Союзу, але без реакції його представників на цю трагедію”.  На порталі ще одного польського інтернет-ресурсу “Хочемо правди”  (“Chcemy prawdy”) також запровадили рубрику “Смоленськ-2010”. Останній матеріал у рубриці – “Олександр Альошин брехав у справі катастрофи польського літака Ту-154 “. Заступник головнокомандувача Повітряних Сил Російської Федерації , генерал-лейтенант, Олександр Альошин наголосив журналістам, що у день трагедії на летовище у Смоленську прибули і російські літаки, тому, на думку генерал-лейтенанта, команда літака Лєха Качинсьського не впоралася із командуванням літака.  Проте після розшифрування стенограм розмов пілотів, оприлюднених на польських інтернет-ресурсах, дослідження інформації про те, що російські літаки прибули не у Смоленськ, а на додаткове летовище. Через порушення достовірності інформації польські журналісти висловили недовіру панові Альошину.

На початку жовтня у газеті “Polska” опублікували скандальне інтерв’ю із колишнім міністром закордонних справ Польщі, Ганною Фотигою, – “Реальна загроза для Польщі”. До речі, український читач може прочитати цей матеріал на шпальтах всеукраїнської газети “День” (від 13 жовтня 2010 року). Для багатьох поляків відновлення тісних польсько-російських відносин, зважаючи на історичні три поділи Речі Посполитої, становить реальну загрозу. Ганна Фотига зазначає, що сучасний стан польського соціуму нагадує їй не так минулі поділи, як становище країни під час Першої світової війни. Колишній міністр наголосила, що Володимир Путін та Дональд Туск ведуть політичну гру. На провокативне запитання журналістів: чи було метою цієї гри прибрати Лєха Качиньського? Пані Фотига відповіла: “Це був дуже складний процес. Туск і його оточення створили таку атмосферу ненависті, що з часом кожне чергове рішення ухвалювати було все легше. Вже не знаєш, коли ступаєш на хисткий грунт, коли втрачаєш людяність”. Вона зазначила, що політика польського прем’єра була близькою до зради, адже за Конституцією президент відповідає за зовнішні зносини держави, а прем’єр та уряд – за внутрішні процеси. Дональд Туск порушив ці норми. Ганна Фотига закцентувала увагу на тому, що у Польщі дедалі більше підсилюється російський вплив, смерть президента Качиньського була хорошим ґрунтом для кремлівської владної експансії. Після оприлюднення розмови на інтернет-ресурсі газети “Polska” з’явилося чимало коментарів дописувачів. Дехто з них звертався із відповідними зверненнями до редактора видання, називаючи опубліковане інтерв’ю неправдивим, оскільки всім відомо, що пані Фотига є приятелькою родини Качиньських. Інші читачі зазначають у дописах, що видання прагне через подібні публікації підвищувати свій рейтинг. Загалом подібний матеріал є прикладом вільного слововисловлення у Польщі, адже на сторінках “Naszego Dziennika”, “Gazety Polskiej” знаходимо публікації подібного штибу. 16 жовтня 2010 року на порталі “Naszego Dziennika” з’явилася інформація про те, що матеріали цього видання та “Gazety Polskiej” визнано недостовірними, які спричинюють агресію. Таке рішення прийняла польська Рада Етики Медій. Рада Медій звинуватила газети у неправдиво поданих даних, зокрема після трагедії польські видання повідомили і про загибель Ярослава Качиньського, який перебував у списках пасажирів; окрім того, журналісти неправильно визначили модель президентського літака (“Як-40” замість “Ту-154”). Рада наголосила, що видання порушують основні норми етичного Статуту : норму правдивості, достовірності, толерантності. Натомість редакції звинувачених видань наголошують на тому, що подібні наклепи вигідні представникам провладної верхівки, які не бажають читати правдивої інформації.

Підсумовуючи огляд польських медій, можемо стверджувати , що розслідування  квітневої  катастрофи у Смоленську стало для журналістів справою честі. Оприлюднені матеріали не стільки засвідчують свободу журналістської думки, скільки перебирають на себе роль засобів боротьби за правдиве висловлювання. У момент трагізму історії новітньої Польщі не лише перед тамтешнім соціумом, але і перед світовою громадськістю загалом з’явилися приховані “виразки” політичної еліти держави. Смоленська катастрофа – не  лише тест для поляків, але й випробування для Європи, можливість зрозуміти амбіції гравців сучасної “великої політичної шахівниці”.

Відгуки 3 коментарі

Анонім,

Анонім,

Анонім,