Явище фемінітивів є чи не найсуперечливішим у сучасній українській мові, зокрема через активне їх поширення у сферах розмовного, публіцистичного та офіційного стилів мовлення, а також у сфері засобів масової інформації. Якщо найменування осіб чоловічої статі завжди були прийнятними та не викликали здивування, то жіночої – часто ставали дискусійними, подеколи неприпустимими.

Частково через те, що мова медіа найоперативніше реагує на зміни в суспільних відносинах, саме в медіатекстах з’являються слова, що називають нові реалії та надають їм оцінку. Але не зважаючи на це, багато ЗМІ досі ігнорують вживання фемінітивів і наче навмисне замінюють їх словами чоловічого роду: як приклад, у одному з вказаних джерел журналісти використовують лексему «керівник» для позначення посади, яку обіймає жінка, або ж як у прикладі, де те саме повторюється з «синоптиком».

Джерело: РБК Украина

Джерело: Українські Новини

І як можемо це пояснити: неуважністю, навмисним ігноруванням фемінітивів чи сексизмом сучасних журналістів та журналісток? Адже бачимо, що часто авторками вищезгаданих матеріалів є самі ж жінки.

Як виправдання часто можемо почути, начебто більшість фемінітивів є не властивими українській мові та звучать смішно, чим псують вигляд і престиж мови. Особливо ті, що використовуються для опису професійної діяльності, а отже ті, що найчастіше вживаються у заголовках новин або самих ж матеріалах.

І справді, інколи не правильне утворення фемінітивів робить їхнє вживання комічним. Але проблема на поверхні: для того, аби їх наявність не виглядала смішно, потрібно лише зрозуміти правила, як вони утворюються.

Мовознавці кажуть, що відповідно до нових правил іменники на позначення осіб жіночої статі утворюємо від іменників чоловічого роду за допомогою суфіксів –к-, -иц-, -ин-, -ес- та інших.

Найуживанішим є суфікс -к-, бо він поєднуваний з різними типами основ (журналістка, редакторка), а суфікс -иц- приєднуємо до основ на -ник (робітник- робітниця) та -ень (учень-учениця).

Суфікс -ин- сполучаємо з основами на -ець (кравець-кравчиня) та на приголосний (філолог-філологиня). Суфікс -ес- рідковживаний, зустрічається у небагатьох випадках, які варто запам’ятати: дияконеса, патронеса, поетеса тощо.

Як можна помітити, то в українській мові досить багато суфіксів для утворення фемінітивів, а деякі правила є розмитими, що ускладнює їх вживання. Наприклад, все ще зустрічаються паралельні варіанти: фотографка-фотографиня, скрипачка-скрипалька. Краще розуміння дасть подальша фіксація фемінітивів у словниках та їхнє системне використання, що з часом усталить мовну традицію.

Також часто опозиціонери керуються думкою, що вживання фемінітивів на позначення професії чи посади є принизливим для жінки, але тут варто розуміти, що вживання фемінітивів для позначення професії не є способом акцентування на статі. Можна довести це навіть тим, що слова творяться за структурою професія + суфікс, що вказує на стать, тобто професія має першочергове значення.

Ось кілька прикладів, де у журналістських матеріалах дуже вдало вжиті фемінітиви «кравчиня», «продавчиня», «бібліотекарка», «дияконеса» та інші.

Джерело: ТСН

Джерело: charivne.info

Джерело: suspilne.media

Джерело: РІА-Південь

Фемінітиви, тобто диференційовані за гендерною ознакою назви професій та іншого, варто вживати щонайменше тому, що такий слововжиток відповідає потребі репрезентованості жінки в суспільстві. Сучасна жінка опановує дедалі більше різних професій, а ця зміна мусить відображатися і у мові. Використання фемінітивів розвиває й саму мову, адаптує її до життєвих реалій, проте, очевидно, потрібен час для того, щоб практика вживання фемінітивів стала масовою. Хоча, нагадуємо, що оновлене викладення українського правопису, де прописаний механізм утворення іменників жіночого роду було затверджено ще у травні 2019. А до цього фемінітиви використовували лише в художніх текстах та зрідка у розмовному мовленні, та й, правду кажучи, зазвичай у зневажливому тоні.

Розуміємо, що проблема вживання фемінітивів також прямо пов’язана і з тим, що для частини українців тривалий час пріоритетною була російська мова. Річ у тім, що якраз для російської фемінітиви не характерні, адже структура української суттєво відрізняється. Звідси й беруться зневажливі забарвлення фемінітивів – з російської мови.

Джерело: enovosty.com 

Наше завдання зараз – повернути нашій мові те, що споконвіків витіснялося, винищувалося і забувалося. Тож не обмежуймо себе в задоволенні українською мовою, всіма її багатствами та різноманіттям, враховуючи й фемінітиви.

 Анастасія Кузьо, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка

Comments are closed.