Культурна спадщина України зростає щороку – відомі українські художники та художниці презентують свої роботи на всесвітніх виставках та продають їх на аукціонах за кордоном. Також за останні два роки цікавість до українського живопису значно збільшилася, адже початок повномасштабного вторгнення Росії в Україну підвищив попит на українське мистецтво, а заразом і дозволив українським митцям  активніше фігурувати на найвідоміших аукціонах світу, успішно представляючи Україну. Звісно, для “Phillips” та “Sotheby’s” українські художники не стали відкриттям, адже продавалися на цих аукціонах і раніше, особливо після Майдану у 2014 році, утім, цього й минулого року на українських митців чекав небувалий успіх. 

Наші митці беруть участь у виставках, презентують Україну на щорічній Венеційській бієнале, їхні картини виставляються у провідних галереях Європи і світу. Їхні роботи визнає увесь світ, проте, українські медіа чомусь рідко згадують про них та їхні здобутки. Чому так відбувається?

Очевидно, що нещодавно здобутій популярності українського живопису сприяла повномасштабна війна і саме через неї українське мистецтво стало значно популярнішим. Війна відіграла в цьому процесі чималу роль, адже саме події від 24 лютого 2022 року розповіли світу про Україну. Популярності українського живопису сприяло й те, що самі ж митці стали рефлексувати на актуальні події в країні, що відбилося у їхніх роботах. Мистецтво стало хорошим інструментом комунікації між нами, українцями, та іноземцями, яким за допомогою мистецтва маємо змогу хоча б частково передати те, що ми відчуваємо і що відбувається у нашому житті.

Українському арт-ринку є ким пишатись. До прикладу, Іван Марчук – художник, патріарх авангарду, легенда українського живопису, який створив близько 5000 робіт, 200 виставок та створив власний стиль «пльонтанізм».

Без перебільшення, сьогодні Іван Степанович є одним з найвідоміших українських художників закордоном. З яскравих перемог – внесення британською газетою The Daily Telegraph до переліку “100 геніїв сучасності”, звання лауреата Шевченківської премії, а також наявність робіт у музеях на п’яти континентах. Проте, сам митець у своєму інтерв’ю для Суспільне культура каже, що: «Україна народжує найбільші таланти на квадратний метр у світі, але вони їй не потрібні. Квітку, той вазончик, треба поливати. В нас немає ніякої індустрії такої мистецької, і ніколи й не буде».

Можемо й самі помітити, що діяльність Івана Марчука значно активніша закордоном, аніж в Україні, оскільки там, очевидно, умови сприятливіші. Зокрема й медійні.

Джерело: Wollzeile: Ukrainischer Maler Ivan Marchuk lädt zur gratis Vernissage – Innere Stadt (meinbezirk.at)

Також знаємо, що Іван Марчук віддавна мріє про власний музей. У 2005 році президент Віктор Ющенко обіцяв посприяти створенню музею, але за 18 років він так і не з’явився. Тому й не дивно, що більшість виставок творчості митця відбуваються за кордоном, оскільки там, принаймні, автору забезпечують потрібні умови. Українські медіа ж мало коментують та поширюють ці події: на просторах інтернету бачимо лише поодинокі випадки.

Джерело: Міністерство закордонних справ України

Джерело: UPMP

Ще один такий приклад — український художник Анатолій Криволап: майстер нефігуративного живопису та пейзажу. Один із найвідоміших і найдорожчих за версією журналу Forbes художників українського сучасного мистецтва. Його роботи можна побачити у найкращих музейних та приватних колекціях світу. І знову те саме: увага прикута до нього в іноземних медіа, проте не в Україні.

Джерело: theartnewspaper.com

Бачимо постійну підтримку наших митців в іноземних медіа, регулярні анонси виставок та подій, присвячених Україні та українським художникам. Для ширшого розуміння теми радимо прочитати статтю  “10 геніальних українських художників, яких знає увесь світ”, а опісля поставити собі таке запитання: чи багато чули ви про них в українських медіа?

Дарина Чепель, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка

Comments are closed.