За час повномасштабної війни у багатьох державних структур та представників військово-політичного керівництва України з’явилися офіційні канали в Telegram. Насамперед йдеться про Президента Володимира Зеленського, Верховну Раду України та Головнокомандувача ЗСУ. Водночас на платформі функціонує безліч анонімних каналів, які не оприлюднюють інформацію про своїх власників, але полюбляють публікувати новини “з надійних джерел”. Деякі з них працюють під керівництвом Росії, а інші діють у власних інтересах. Нерідко трапляється й таке, що інформація з таких сторінок потрапляє в ЗМІ й активно культивується в суспільстві, що подекуди призводить до паніки — явища кардинально негативного як у мирний, так і воєнний час.

Джерело: Економічна правда

Що спричиняє паніку

Анонімні Telegram-канали приваблюють авдиторію тим, що пропонують дізнатися “інсайдерську” інформацію про суспільно-політичні процеси. Здебільшого вони викладають чутки або новини, які складно перевірити одразу. Чекати на перевірку важко, адже втрачається “дорогоцінний” час, за який можна було б першим зробити публікацію та підвищити активність каналу. Саме через це етап фактчекінгу такими каналами відкидається — далі неперевірені новини зазвичай підхоплюють регіональні та загальнонаціональні канали, які створені звичайними користувачами, а не журналістами. Вони також не особливо переймаються за правдивість написаного, головне бути серед перших, хто розповість про це. Ось так бажання здобути більше підписників та переглядів призводить до розповсюдження фейків, які при умові несвоєчасного реагування з боку офіційних представників влади/організації/конкретної особи породжують паніку.

А комунікація української влади попри присутність в соціальних мережах не завжди є ідеальною. Одним з яскравих прикладів є випадок навіть не воєнного періоду, а початку пандемії COVID-19, коли в Україну повертався літак з китайського міста Ухань — епіцентру поширення коронавірусу. На ньому перебувало 45 українців і 27 іноземців, які не були заражені, але мали пройти карантин по прибуттю. У лютому 2020 року хвороба вирувала здебільшого в Китаї, але про неї вже було достатньо фейків і здогадок, насамперед в інтернеті. Українська влада завчасно не прокомунікувала з громадськістю необхідність проведення карантину для пасажирів літака й те, що перед рейсом їх оглянули та не виявили симптомів хвороби. Про намір поселити евакуйованих в медцентрі Нацгвардії в селищі Нові Санжари на Полтавщині до останнього не знали навіть представники місцевої влади. Неоднозначність та страх, підсилені дезінформацією, вилилися в сутички між жителями селища та поліцейськими, що потрапило на перші шпальти не лише українських ЗМІ, але й іноземних.

Чому Telegram ідеально підходить для поширення фейків та/або неперевіреної інформації

Джерело: The Kyiv Independent

За даними опитування Київського міжнародного інституту соціології, у 2023 році Telegram-канали стали найпопулярнішим джерелом отримання інформації серед українців (44%), обігнавши телебачення (43%). Швидкість публікації та отримання реципієнтами повідомлення у випадку критичної ситуації, такої як бойові дії, відіграє найважливішу роль. Люди прагнуть дізнаватися важливе про події на фронті та ворожі обстріли буквально в ту ж хвилину — це складно здійснити при перегляді телевізійного каналу, де потрібно чекати певного часу для випуску новин. Телемарафон “Єдині новини” частково покриває необхідність в оперативності, але також подає найчутливішу інформацію поверхнево й дещо заангажовано. В Telegram часто можна знайти коментарі від очевидців та учасників подій або ж фото- та відеоматеріали, які не покажуть на телеекранах.

Окрім швидкості розповсюдження новин та відкритості, месенджер переважає над іншими соціальними мережами й завдяки своїм функціям.

• Тут можна створити як публічний канал, так і приватну групу; переписуватися в особистих або секретних чатах (останні через шифрування складно зламати, що надає відчуття підвищеної безпеки).
• В Telegram можна легко завантажити фото та відео й так само швидко вивантажити задля поширення на інших інтернет-платформах.
• Користувачі месенджера, на відміну від Instagram чи X (Twitter), можуть самі обирати контент, який буде їм відображатися, а не залежати від алгоритмів.
• Низька або ж цілковито відсутня модерація, що створює як можливість обміну протилежними думками, так і сприятливе середовище для публікації хибних тверджень, неперевірених повідомлень чи маніпуляцій.

Росіянин Павло Дуров, який є засновником сервісу, навмисно намагається не обмежувати користувачів цензурою, тому що прагне розвивати месенджер відкритим для всіх. За, здавалося б, благородною метою криються свої недоліки — платформа вже привернула увагу терористів, пропагандистів та ультраправих радикалів. Вони використовують Telegram задля поширення власних наративів, які у більшості випадків спрямовані на насильство, цькування чи погрози. Зокрема, Telegram став рупором ХАМАС під час вторгнення в Ізраїль 7 жовтня 2023 року: бойовики розповсюджували через месенджер відео вбивств ізраїльських військових та деталі перебігу нападу. Спочатку Дуров відмовився заблокувати канали терористів, аргументуючи це тим, що платформа “навряд може бути використана задля посилення пропаганди”.

Втім після втручання Google керівництво месенджера все ж видалило одні з найбільших спільнот. Telegram також популярний серед радикальних груп Proud Boys та Q’Anon, прибічників колишнього президента США Дональда Трампа та бойовиків терористичної організації “Ісламська держава”. Останні через соціальну мережу навіть шукали й вербували бійців.

Російські інформаційно-психологічні операції проти українців

Джерело: The Wall Street Journal

Подібно до терористів згаданих вище, Росія теж намагається використовувати Telegram задля поширення дезінформації про вторгнення в Україну. Хоча на початку відносини між керівництвом месенджера і російською владою не склалися: у 2018 році платформу заблокували в Росії через те, що Павло Дуров відмовився надати ФСБ ключі шифрування для розшифровки повідомлень терориста-смертника, який підірвав себе в метро у Санкт-Петербурзі у 2017 році, вбивши 15 людей. Однак згодом у російському органі цензури щодо ЗМІ та інтернету, Роскомнадзор, заявили, що заблокувати месенджер вони технічно неспроможні. Частково через це з Telegram зняли блокування у 2020 році, а Міністр цифрового розвитку, зв’язку і масових комунікацій відмітив “позитивні зміни в намаганнях платформи протидіяти тероризму”. Такі заяви змусили замислитися над тим чи Дуров раптом не почав налагоджено співпрацювати з ФСБ, що ставило б під сумнів захист даних українських користувачів. Проте персональні дані в Telegram і без втручання російських спецслужб не є настільки захищеними, наскільки в цьому переконує керівництво платформи.

Річ у тому, що застосунок та обмін повідомленнями не зашифровані за замовчуванням — вдосконалене шифрування передбачає лише функція секретного чату, яку потрібно застосовувати самостійно до кожного окремого листування. Відповідно загальнодоступні чати є більш схильними до зламу та шпигування. Окрім цього, протоколи безпеки сервісу є слабшими ніж в конкурентів, таких як Signal, засновник якого попереджав українців про ризики користування Telegram ще на початку російського вторгнення.

Про вразливість шифрування месенджера свідчить історія, яка трапилась під час окупаційного періоду в Херсоні: тоді російські військові затримали члена українського руху опору. Росіяни звільнили його за умови, що він надасть їм скриншоти листування в Telegram зі своїм куратором із сил спецоперацій України, інакше — смерть. Аналітик з кібербезпеки Метт Тейт припустив, що або українці листувалися в незашифрованому загальнодоступному чаті, або росіяни приєднали до телефону затриманого програмне забезпечення, яке дозволяє обходити заборону на створення скриншотів в секретному чаті.

Росія об’єднала в Telegram розгалужену мережу проурядових каналів, які систематично поширюють антиукраїнську пропаганду. Йдеться як про офіційні канали держструктур, так і групи відомих пропагандистів чи воєнних кореспондентів. Згідно з дослідженням британського Інституту стратегічного діалогу, канали які симпатизують Кремлю працюють насамперед на внутрішню авдиторію Росії, переконуючи жителів в правильності організації вторгнення. Також вони демонізують українців, апелюючи вже звичними тезами про “кровожерливих націоналістів”, які тяжіють до нацизму. Після таких публікацій канали не забувають закликати росіян вступати до лав армії, щоб протистояти “всесвітньому злу” в обличчі України та Заходу.

Росіяни через Telegram також прагнуть впливати на настрої всередині українського суспільства, тому що низка анонімних Telegram-каналів, які називають себе українськими, насправді керуються Москвою. Через них розповсюджується безліч фейків, пов’язаних у першу чергу з мобілізаційними заходами в Україні, нестачею зброї чи нібито відступом ЗСУ. Усі ці кроки є частиною єдиного плану Росії під назвою “Майдан 3”, який покликаний розколоти єдність українців та посіяти хаос. Однак Головному управлінню розвідки України та військово-політичному керівництву про це вже відомо. Діяльність анонімних Telegram-каналів регулярно перевіряє СБУ, що дозволило правоохоронцям скласти список груп, координованих російським генштабом.

Як інші соціальні мережі намагаються боротися з дезінформацією

Джерело: SBS News

Поки Telegram не спішить боротися з надмірною кількістю дезінформації та суперечливого контенту, інші соціальні мережі вже зробили перші кроки на шляху до протидії фейкам. Наприклад, X (колишній Twitter) маркує твіти з неперевіреною або хибною інформацією. Інколи під таким твітом відображається пояснення. Якщо у твіта з’являється така позначка, шанси на те що він стане популярним значно зменшаться, адже тоді користувачі не зможуть поширювати публікацію без прикріпленого до неї спростування.

Meta значно посилив модерацію контенту у Facebook та Instagram під час пандемії COVID-19. У грудні 2020 року у Facebook заявили, що видалятимуть брехливі публікації про вакцини від ковіду, які будуть аналізувати медичні експерти. Компанія також додала спеціальне вікно з посиланнями на авторитетні джерела про вірус, яке з’являється перед користувачем під час спроби поширити допис з контроверсійним вмістом. Якщо говорити про публікації на тему російсько-української війни, то у перші місяці вторгнення Meta змінювала правила модерації ледь не щодня.

Зокрема, Facebook забороняв побажання смерті очільникам держав, у тому числі Путіну та самопроголошеному президенту Білорусі Лукашенку. Однак після бомбардування росіянами дитячої лікарні в Маріуполі та оприлюднення кадрів, знятих фотографами Євгеном Малолєткою та Мстиславом Черновим, платформа скасувала заборону закликів до насильства проти окупантів. Модератори Facebook та Instagram також шукають та видаляють зображення крові й ворожі висловлювання, що заважає проведенню інформаційних кампаній українців проти російських воєнних злочинів. У загальному ж критики Meta зазначають, що організації не вдається повноцінно протидіяти російській пропаганді через недостатні зусилля. Окрім цього, виявилося що на платформі діяла російська хакерська мережа, яка подавала тисячі фейкових скарг на користувачів Facebook з України.

TikTok в межах боротьби з дезінформацією про COVID-19 запустив власний інформаційний центр, який пропонує переглянути відеоматеріали про хворобу від офіційних інституцій. Соціальна мережа додала спеціальний тег для відео, в яких згадуються вакцини, і невелике повідомлення, яке наголошує на згадці вакцини від COVID-19 у відео та пропонує ознайомитися з профільними статтями на цю тему. Щодо війни, TikTok видаляє відео з подібним вмістом, тому що вважає його “неприйнятним” попри заклики зберегти матеріали як докази для міжнародного розслідування проти Росії. Як наслідок, 90% потенційних доказів втрачаються перш ніж їх хтось побачить.

Основи медіаграмотності: як сприймати інформацію з “холодним розумом”

Інформаційні повідомлення у соціальних мережах від сумнівних джерел, на кшталт анонімних Telegram-каналів, насамперед апелюють до емоцій користувачів. Якщо йдеться про якусь сенсаційну новину, то критичне мислення людини може затьмарити перше емоційне враження від прочитаного. У такому випадку координаторка проєкту «Вивчай і розрізняй: інфомедійна грамотність» Олександра Усенко рекомендує виконувати вправу для зміни уваги:

“Якщо ви читаєте новину, і вона викликає у вас роздратування або, навпаки, радість, бажання терміново поділитися нею, то варто спробувати відволіктися. Наприклад, випити чаю-кави або просто заплющити очі і подумати про щось приємне, а через певний час повернутися до цієї новини. Практика показує, що завдяки такій вправі, такій поведінці, людина може побачити, що вона насправді не відчуває тієї емоції, яка виникла в неї спочатку”.

Також вона радить ставити питання: Хто? Що? Коли? Як? Чому? Де сталася подія? Ці основні журналістські питання дозволяють нам перевірити, уточнити та дізнатися чи дійсно відбулася певна подія. Мають бути вказані конкретне прізвище чи дата, цифри, посилання на джерела, звідки ця інформація взялася.

Головна редакторка hromadske Євгенія Моторевська закликала журналістів не використовувати інформацію з соціальних мереж, у першу чергу з анонімних Telegram-каналів, оскільки в авдиторії це може створити уявлення щодо схвалення подібних джерел. Євгенія також пропонує українським медіа активніше працювати в соціальних мережах, дотримуючись редакційних стандартів:

“Мені видається, що тривалий час українські медіа трошки безвідповідально ставилися до соцмереж: відбувався копіпаст, не адаптувалися та не перероблювалися формати. Соцмережі — це інші платформи й медіа мають працювати з контентом, щоб він був зрозумілим авдиторії соціальних мереж. Доступний, швидкий, але достовірний і якісний”.

Святослав Сапєгін, магістрант факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка

Comments are closed.