Схвалення воєнних дій росії, наративи про  “братні народи” та інша російська пропаганда – з початком повномасштабного вторгнення український медіапростір просто кишить матеріалами про “зрадників-естрадників” країни. Якщо на початках новини про “зірок-перевертнів” були актуальні, оскільки відображали суспільно важливу тенденцію, то чи доречно слідкувати за їхнім життям на третьому році війни?

Стежити чи не стежити?

Фокус уваги медіа досі прикутий до зрадництва певних “зірок”, яке подекуди сталося задовго до повномасштабного вторгнення. Але чомусь останні два роки наші ЗМІ не втратили запалу писати про артистів-втікачів, їхнє особисте життя та місце перебування. І кількість інформації такого штибу тільки зростає – достатньо переглянути стрічки нових популярних ресурсів.

Стаття про відомих українців, що втекли до путіна опублікована у листопаді 2023 року на сайті УНІАН.

У грудні 2023 року Телеканал “Ми Україна” публікує на Ютубі новий випуск під назвою «Зрадниці України. Як живуть та куди зникли ЛОРАК, ПОВАЛІЙ та ТОДОРЕНКО»?

Матеріали з таким інформаційним змістом згодом мали б втратити свою цінність й доречність. Але ЗМІ продовжують “розкручувати” тему про життя запроданців без України.

Стаття за березень 2024 року на сайті ТСН із заголовком “Зрадниця Таїсія Повалій отримала російське громадянство і показалася з паспортом РФ.

Того ж місяця ТСН публікує новину про Регіну Тодоренко, нібито вона отримала громадянство росії.

А у червні 2024 року УНІАН опублікував статтю про екс-чоловіка Ані Лорак та їхню дитину. До слова, увагу прикуто саме до факту, що він ексчоловік Ані Лорак, і на цьому побудовано весь інфопривід.

Така велика кількість матеріалів про головних втікачів країни ставить під сумнів правильність розставлення пріоритетів при інформуванні української аудиторії на час війни. Деякі ЗМІ стежать за життям Регіни Тодоренко більш уважно, ніж за лінією фронту. Протягом двох років медіа популяризують недоречну інформацію у контексті війни та ще й підігрівають зацікавленість читачів до осіб, що продались країні-ворогу. Здавалося б, деякі з них висловили свою позицію ще у 2014 році при анексії Криму росією. Але такі медіа, як ТСН чи УНІАН досі вважають актуальними теми про Ані Лорак, що хизується новим російським паспортом, чи про Таїсію Повалій, яка виступає для путіна.

А може повернуться?

Серед журналістських доробків нерідко бачимо наративи не втрачати віри і сподіватись на покаяння блудних “зірок” України. На перший погляд така теза може видатись дещо наївною. Але реальні приклади публікацій дають змогу оцінити мотив (якщо такий є) написаних матеріалів. До слова, оцінюватимемо переважно заголовки, адже саме вони першими привертають увагу читача і закладають потрібну інформацію у наш мозок.

Сайт ТСН та стаття за листопад 2023 року із таким вмістом:

У першому ж реченні автор матеріалу вказує, що “майже у кожної з них шлюб виявився нещасливим”.

“Майже у кожної” означає, що деяким українським зіркам пощастило знайти “хорошого руського чоловіка” і побудувати щасливу сім`ю, а іншим, на жаль, випала більш сумна доля.

Яким чином цей матеріал має хоч якусь інформаційну цінність для української аудиторії залишається відкритим питанням.

Рухаємося далі стрічкою новин ТСН і натрапляємо знову на ту ж Таїсію Повалій, якій українські медіа за останні роки присвятили більше уваги в українському інформаційному просторі, аніж у самій росії.

Така подача інформації змушує читача неоднозначно ставитись до головної “зрадниці” України. Заголовок та підібране фото викликають у аудиторії конкретні емоції жалю та сумнівів, а для тих, хто чує про Таїсію вперше, взагалі може видатись, що матеріал написаний про нещасну співачку-біженку, яка мріє повернутись на Батьківщину.

ТСН часто-густо поширює схожі матеріали, які сіють серед українців хибні думки про покаяння “зірок” та їх повернення. Візьмемо  статтю про Олега Винника, який, нагадаємо, від 24 лютого 2022 року мовчить про злочини росії та не висловлює свою громадянську позицію.

Відкриваємо новинну стрічку УНІАН і бачимо аналогічний матеріал про співака:

Акценти розставлені на поверненні та випуску нової пісні Олега Винника, але аж ніяк не на його громадянській позиції, яка, до слова, була цілком відсутня як на початку повномасштабного вторгнення, так і зараз. Тож основна інформація, яка була б цікавою для українських читачів – мовчання співака і втеча з України, але аж ніяк не розквіт його кар`єри чи особисте життя.

Гортаємо стрічку новин далі. Онлайн-видання “Arguments” у липні 2024 року публікує статтю про танцюриста-втікача Влада Яму. Але інформація у матеріалі стосується його життя у Маямі та способу заробітку.

Доречність інформаційного приводу, як і у вищезгаданих матеріалів, є надто сумнівною, адже Влад Яма аж ніяк не є прикладом того українського артиста, висвітленню життю якого варто приділяти стільки уваги.

Натомість видання РБК-Україна у той же період (липень 2024 року) публікує статтю про перехід Влада Ями на російську мову і його розваги у США.

Обидві статті двох різних видань опубліковані в один і той самий період часу. Але інфопривід та акценти різняться. Якщо в матеріалі “Arguments” описано про теперішню роботу танцюриста за кордоном, то РБК-Україна наголошує на тому, що українське суспільство має критично оцінити діяльність Влада.

Чи справді забудемо?

На думку відомого українського радіоведучого країни Слави Дьоміна, попит на інформацію про знаменитостей-зрадників серед українського суспільства, на жаль, є, адже колишні фанати все ж хочуть знати, чи змінять їхні екскумири свою позицію. Про це Слава Дьомін розповів у інтерв`ю ЖВЛ на Ютубі. Зокрема ведучий зазначив, що переконаний у тому, що українці з часом забудуть про бездіяльність і мовчання “горезірок”, адже нашому народу властиво пробачати.

Насправді одна з проблем українських медіа, що пишуть про шоу-бізнес – надмірний фокус й численна кількість матеріалів на суспільно неважливі теми. Інформаційне наповнення деяких видань змушує замислитись щодо пріоритетності новин, і чи справді нам потрібно знати де та як розважаються “зрадники” України. Ба більше, чи є сенс забивати голови аудиторії незначними інфоприводами, які у контексті війни є просто абсурдно непотрібними.

Катерина Кушнірик, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка

Comments are closed.