Одним із методів ведення війни росії проти України є інформаційний фронт. Ворог стабільно штурмує свідомість й хід думок українців, вкидаючи в наш інформаційний простір значну кількість фейків та російської пропаганди. Одним з найбільш потужних майданчиків, із якого і ллється російська дезінформація, є соціальні мережі та проросійський контент, що ми споживаємо.

ТікТок, Інстаграм, Телеграм, Ютуб та інші мережі стали для росії вікном в інформаційний простір України. І якщо колись створення фейкової новини потребувало певного часу, то тепер за лічені хвилини один відеоролик у соцмережі може змінити громадянську позицію та емоційну налаштованість людини.

ТікТок

ТікТок це надзвичайно швидка соціальна мережа, тому й найзручніша для російської пропагандистської кампанії. В ТікТоці росія переважно обирає тактику “поразка-емоція -героїзм” – три кити у створенні маніпулятивних коротких відео.

Річ у тім, що алгоритми ТікТоку працюють так, що стрічка особи формується із аналізу програми, а саме береться до уваги уподобання, активність та актуальність. Тому, незважаючи на заборону офіційних російських каналів, українське суспільство, використовуючи мережу ТікТок, все ще може натрапити на неофіційні проросійські аккаунти із значним вкидом фейків.

До прикладу, жартівливі канали, де російські блогери висміюють західну продукцію, чи відео-ролик із підтримкою Трампа від чергового руського блогера, який “вне палітікі”. Не так давно мережею ширилось відео, де французи порвали прапор ЄС під гучні овації, оскільки вони виступають проти військової допомоги Франції Україні. Підкреслює все це гучний заголовок “Французи не будуть помирати за Україну”.

Численна кількість української аудиторії сприймає все швидко й без перевірки інформації на фейковість. Цей ролик миттєво викликає швидкоплинну злість, але емоції залишаються і спонукають аудиторію якось відреагувати: хтось прокоментує відео, інший – поширить відео в себе на сторінці із гнівними образами щодо французів, а хтось просто прийде наступного дня на роботу і переповість колегам. Ланцюжок дієвої російської пропаганди зможе перервати лише критична оцінка і перевірка відео на правдивість й контекст, адже воно ніяким чином не стосується українців. Відеоряд став інструментом російської пропагандистської машини, яка мала на меті посіяти хибну думку й ворожо налаштувати українців проти іншої нації. Саме ж воно ніяким чином не стосується України, а ситуація не відповідає текстовому ряду.

За допомогою використання діпфейків, вирваних з контексту відео та фото, аудіонакладу, не відповідному змісту ролика, росія проникає в свідомість української аудиторії і грає в емоційну гру з нашим розумом.

Інстаграм

Основний фокус російської пропагандистської машини в цій соціальній мережі зосереджений на популяризації російської мови за допомогою блогерів. Прикро, але часто-густо російській пропагандистській машині не доводиться робити нічого, поки деякі блогери українського походження самостійно знищують культурні кордони і пропагують нездорові російські наративи. Блогеринг в Україні все ще переживає важкий процес переходу інфлуесерів на українську мову, тим самим призупиняє процес мовної дезінтеграції. “Какая разніца” і “Мне так удобнєє” звучать від блогерів як заклик призвичаїтись до вільного вибору мови і зумовлює аудиторію сприймати російську мову, як мову, що все ще має місце в українському суспільстві. Таким чином здійснюється внутрішня російська пропаганда зсередини країни, що розхитує культурні кордони.

Катерина Мойсенко блогерка українського походження, яка досі проживає в Києві. Із аудиторією понад 400 тисяч читачів, вона веде сторінку в Інстаграм російською, популяризує російську музику, веде співпрацю з росіянами щодо реклами різних товарів.

Анна Алхім – скандальна блогерка із Дніпра, яка принципово не хоче переходити на російську мову, мотивуючи це тим, що мову можна обирати. У Анни 296 тисяч підписників, серед яких більша кількість – це українці, але вона свідомо транслює на свою аудиторію проросійські наративи, зокрема давно усталені російські стереотипи про потребу двомовності в Україні. Про це вона розповіла в інтерв`ю зі Славою Дьоміним.

“Це обов’язково знати українську мову, коли ти живеш в Україні. Але кожна людина має право розмовляти тією мовою, якою вона хоче. Якщо я зараз вивчу англійську мову і буду розмовляти англійською, це моє право. Якщо я хочу говорити російською мовою, я буду говорити російською і ніхто мені цього не заборонить”.

Альона Венум – інстаблогерка із Кременчука, що після повномасштабного вторгнення росії в Україну продовжує просувати в соціальних мережах (здебільшого Інстаграм) наративи про “хороших руських” та “поганого президента в росії”. У грудні 2022 року блогерка провела опитування в Телеграм-каналі щодо питання мови, і чи треба їй себе змушувати говорити українською.

Навіть обстріл рідного міста 2 квітня 2022 року не змусив її перейти на державну мову й припинити вести блог мовою окупанта. Але Альона Венум намагається всидіти на двох стільцях, і нещодавно закинула кілька постів в Інстаграмі українською мовою. Згодом аудиторія зрозуміла, що зроблено було це тільки через запуск курсів та вебінарів на тему стратегій заробітку в соціальних мережах. Альона хотіла зібрати на курс і українську аудиторію, написавши кілька слів українською у своїх постах. Але сам вебінар та курси вона веде російською, аби зібрати грошей ще й у “хороших руських”.

Телеграм

Телеграм можна назвати осередком вільної пропаганди, фейків та дезінформації, що ширяться дуже швидко та безконтрольно, і спрямовані не тільки на українську аудиторію, але й на розкол європейської підтримки Україні.

“Тільки у 2024 році в іноземному сегменті телеграму виявлено майже 800 проросійських каналів, які підтримують російського диктатора Володимира Путіна, поширюють теорії змови Кремля і перекладають репортажі з Донбасу на 30 мов. Сумарно їх читають 15,7 млн користувачів, хоча передплатники різних пабліків можуть перетинатися. Щодня пости цих ресурсів переглядають у середньому 100 млн разів”, – пише видання “Київ 24”.

Після замаху на прем`єр-міністра Словаччини Фіцо проросійські телеграм-канали в унісон почали постити одну й ту саму фейкову новину, що спроба вбити Фіцо була здійснена українцями. Без жодних доказів російські Телеграм-канали звинуватили проукраїнські сили.

Телеграм є чи не найсприятливішим майданчиком для російської пропаганди, адже в цій  мережі майже відсутня модерація контенту, що слугує ідеальним виправданням для поширення російської дезінформації під егідою боротьби за свободу слова. Через Телеграм росія здійснює значну інформаційну атаку на тимчасово окупованих територіях України.

Онлайн-видання “Українська правда” у  статті-аналізі розібрала найпоширеніші російські наративи, які російська пропаганда намагається донести до українців в окупації через Телеграм-канали. Це такі теми як:

• Соціальна підтримка мешканців ТОТ
• Контент, розрахований на інтеграцію з російською/радянською культурою
• Історичні референси до радянської доби
• Інтеграція з іншими регіонами росії
• Дискредитація України та української влади
• Боротьба з алкоголем, наркотиками, “контрафактом” та “схронами української зброї.

Думка експертів

Авторка книги “Як не стати овочем” та експертка з інформаційної гігієни Оксана Мороз у своєму дописі на Фейсбук-сторінці називає 3 інструменти російської пропаганди, які є найдієвішими серед українського народу. Це блогери, “хороші руські” та інформаційно психологічні операції. І якщо перші сіють сумніви та дезорієнтацію через вже проложену довіру аудиторії до них, то “хороші руські” мають на меті злегка критикувати путінську війну та його тероризм, але між рядками вкидають таке потрібне для росії “не всьо так однозначно” і “какая разніца”. Останній інструмент- ІПСО, який на думку експертки, є найдієвішим.

“Працюють за класичною схемою:

– вивчають та моніторять суспільні настрої – намацують точку болю (врятуйте Маріуполь / припиніть корупцію / не дають розмовляти російською і тд)

– вкидають інформацію у найбільш чутливу аудиторію (від імені самих українців)

– пушинг ботами / блогерами / консервами

– і українці самі розповсюджують / сварять і тд.

Тут теж робота на розкол та дезінформацію. І для цього з маленької проблеми роздувають гігантську”.

Експертка Олена Голуб закликає розвивати критичне мислення та аналіз спожитої інформації, аби протидіяти пропаганді в соціальних мережах. Про це вона пише для  Інституту Масової інформації.

“Варто розглянути такий зв’язок, а саме між ланкою отримувач  – когнітивний ефект (коли споживач отримав цю інформацію, а когнітивна реакція не настала). Способом когнітивної протидії є медіаграмотність та критичне мислення в більшості споживачів інформації.

Це довгострокова перспектива зменшення впливу пропаганди та дезінформації. Досягти її швидко, на жаль, дуже складно. Проте це варто робити, і з часом, коли споживачі отримуватимуть ці шкідливі впливи, вони не реагуватимуть на них, що перерве схему пропаганди. В момент, коли суспільство стане розуміти, що на нього намагаються впливати, цей вплив стане неможливим, і когнітивна реакція не наставатиме”.

А науковиця Ольга Кирилюк в інтерв`ю для “Суспільного” розповіла, як розпізнати пропаганду і не потрапити на гачок.

“Важливо звертати увагу на емоції, які у вас викликає інформація з певного ресурсу. Якщо в цих емоціях переважає песимізм, розпач – це також ознака ворожої пропаганди.

Пропаганді притаманне використання одночасно кількох каналів комунікації. Сьогодні ви це прочитаєте в Telegram-каналі, завтра це вам покажуть в TikTok, – а післязавтра той самий наратив нав’яжуть ще в інтерв’ю якогось “хорошего русского”. І так інформація по шматках потрапляє до вашого мозку з різних джерел.

Узагалі, коли Росія намагається влізти в інформаційний простір будь-якої країни, вона шукає певну болючу точку, яка неоднозначно сприймається різними верствами суспільства, і починає її розширювати”.

Науковиця наводить приклад із мовною проблемою в країні через нібито вороже налаштування україномовних українців проти тих, хто ще досі розмовляє російською.

Аби без шкоди і промивання мізків російською пропагандою споживати інформацію із соціальних мереж, слідкувати за блогерами і не турбуватись за інформаційну гігієну рекомендуємо прочитати матеріал видання “#ШОТАМ” про блогерів, які протистоять дезінформації та фейкам та борються за розвінчування стереотипів і міфів, які нам насадила росія.

Катерина Кушнірик, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка

Comments are closed.