Толерація казино в українських медіа: прибуток VS соціальна відповідальність
Анастасія Ковальова
Опубліковано: 22-10-2024
Розділи: Огляди, аналітика.
0
Кожен з нас, мабуть, не раз стикався з рекламою онлайн-казино, яка обіцяє легкі гроші. Хоча діяльність онлайн-казино офіційно заборонена, це не зупиняє багатьох відомих блогерів рекламувати «швидкий спосіб збагачення». Така реклама особливо небезпечна для молоді, яка становить значну частину їхніх підписників.
Нещодавній відеоматеріал AIN.UA “Як блогери-мільйонники обманом наживаються на українцях” звертає увагу на темні сторони блогерства: гівевеї, прихована реклама казино, порушення закону щодо маркування рекламного контенту.
Багато блогерів створюють якісний контент, надають корисну інформацію та надихають свою аудиторію. Вони можуть бути потужним інструментом для поширення важливих соціальних ідей, підтримки благодійних ініціатив та освіти молоді. Проблема часто полягає не в самих блогерах, а в недосконалості законодавства та недостатній грамотності аудиторії.
Популярні інфлюенсери використовують свій авторитет для просування азартних ігор, часто не розкриваючи всіх ризиків, пов’язаних з ними. Це призводить до романтизації гемблінгу (азартні ігри) та може спровокувати розвиток ігрової залежності. Споживачі контенту можуть не усвідомлювати, що їм пропонують рекламний продукт, а не щире особисте враження блогера.
Медіадослідники вбачають вирішення цієї проблеми, насамперед у розвитку критичного мислення, вдосконаленні правового регулювання рекламної діяльності в соціальних мережах. Відповідальність за поведінку лежить не лише на блогерах, але й на брендах, які з ними співпрацюють, та на самих споживачах контенту.
Наслідки такої толерації можуть бути серйозними не лише для окремих осіб, але й для суспільства загалом. Зростання кількості людей з ігровою залежністю призводить до збільшення соціальних проблем, включаючи фінансові труднощі, розпад сімей та психологічні розлади. А поширення нелегальних онлайн-казино сприяє розвитку тіньової економіки та зменшує податкові надходження до державного бюджету. Отже, необхідні чіткі стандарти для блогерів, а ще – вдосконалення законодавства щодо реклами в соціальних мережах та інвестиції в медіаосвіту населення.
Проблема недобросовісної реклами та прихованого впливу в соціальних мережах не обмежується кордонами однієї країни. Від США до Франції, від Азії до Австралії — регулятори та суспільство стикаються з викликами нової цифрової реальності.
У центрі проблеми – конфлікт між нормами та вигодою. Блогери, які рекламують казино, часто аргументують свої дії тим, що це просто бізнес. Однак такий підхід ігнорує соціальну відповідальність, яка лежить на плечах лідерів думок. Коли інфлюенсер з мільйонною аудиторією рекламує азартні ігри, він не просто заробляє гроші — він потенційно впливає на долі тисяч людей, особливо молоді. На цьому наголошують громадські активісти, розміщуючи петиції про обмеження роботи онлайн-казино.
Законодавство часто не встигає за розвитком технологій. У той час як у США вже діють жорсткі правила щодо розкриття рекламних партнерств, наприклад, про виборчу кампанію, багато країн все ще перебувають на етапі розробки відповідних норм. Україна не є винятком.
Експерти справедливо зазначають, що проблема лежить не лише у площині регулювання діяльності блогерів, але й на рівні медіаграмотності суспільства. Навчити людей критично сприймати інформацію, розпізнавати приховану рекламу та усвідомлювати ризики — це необхідна інвестиція в здорове цифрове суспільство.
Не можна забувати і про роль самих соціальних платформ. Чи достатньо вони роблять для контролю за контентом? Чи не стають вони мимоволі співучасниками у поширенні шкідливих практик? Випадок з Telegram у Франції показує, що влада готова притягувати до відповідальності навіть найбільших гравців ринку.
Для вирішення проблеми реклами казино в соціальних мережах необхідні чіткі стандарти для блогерів та медіакомпаній, що з ними співпрацюють, вдосконалити законодавство щодо маркування рекламного контенту, інвестувати у медіаосвіту, щоб підвищити рівень критичного мислення та обізнаності населення.
Анастасія Ковальова, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка