Медіаіндустрія довгий час залишалася сферою, де гендерна нерівність була помітною особливо яскраво. Однак у XXI столітті ситуація почала змінюватися. 2025 рік міг би стати вирішальним у боротьбі за рівноправ’я. Попри заявлені принципи рівності, зарплатний розрив між чоловіками та жінками у медіа все ще є значним. Наприклад, дослідження у США та Європі свідчать, що жінки в журналістиці та кіновиробництві заробляють у середньому на 20% менше за своїх колег-чоловіків на аналогічних позиціях.

Хоча за останні роки кількість жінок у керівництві медіакомпаній зросла, їх частка залишається недостатньою. У сфері кіно, наприклад, лише близько 20% режисерських посад займають жінки, а серед сценаристів та продюсерів цей показник трохи вищий – до 30%. Реклама також має свої проблеми: жінки частіше виконують роль креативних директорок у невеликих агенціях, тоді як у великих корпораціях ключові позиції здебільшого залишаються за чоловіками.

Великі міжнародні медіахолдинги, такі як BBC, Netflix, Disney, останніми роками активніше впроваджують гендерні ініціативи. Наприклад, Netflix запустив програму підтримки жінок-режисерів, а BBC запровадила політику прозорості зарплат, щоб мінімізувати дискримінацію. У 2017 році BBC опублікувала дані про заробітні плати своїх співробітників, що виявило значний гендерний розрив: із 96 працівників, які заробляли понад £150,000, 62 були чоловіками, а 34 — жінками. Це викликало критику щодо гендерної нерівності в оплаті праці. ​У січні 2018 року Керрі Грейсі, редакторка BBC по Китаю, пішла у відставку через нерівність в оплаті праці між чоловіками та жінками. Цей крок привернув увагу до проблеми гендерного розриву в оплаті праці в BBC. ​Після цього деякі провідні чоловіки-ведучі BBC погодилися на зниження своїх зарплат, щоб сприяти вирівнюванню оплати праці між статями.

Disney оголосила про плани збільшити кількість жінок на керівних посадах та розширити можливості для жінок у кіновиробництві, зокрема через ініціативу “Disney Launchpad”, яка надає можливості для жінок-режисерів та сценаристів.

В українських медіа спостерігаємо позитивні зрушення щодо гендерної рівності, проте певні проблеми залишаються актуальними. Згідно з дослідженням ГО “Жінки в медіа”, жінки становлять 77% журналістського складу, але лише 52% обіймають керівні посади, що вказує на недостатнє представництво жінок на вищих щаблях управління. ​

Крім того, у сфері політичної журналістики домінують чоловіки. Дослідження показують, що до повномасштабного вторгнення на жінок припадало 30% експертних коментарів у медіа, а у 2024 році цей показник знизився до 17%. Це свідчить про зменшення присутності жінок як експерток у медіапросторі, особливо в політичних темах.

Варто також зазначити, що в 34% медіаорганізацій відсутня формалізована політика гендерної рівності, а в 67% компаній не проводяться тренінги з питань толерантності та недискримінації.

Попри суттєві зрушення, медіаіндустрія ще далека від повної рівноправності. Для досягнення реальних змін необхідні не лише політики рівності, а й зміна культури всередині компаній. Прозорість зарплат, активне просування жінок на керівні посади та боротьба зі стереотипами у контенті – ось ключові аспекти, які допоможуть зробити медіаіндустрію справді рівноправною у 2025 році.

Гендерна рівність у медіа – це не лише про справедливість, а й про якість контенту. Чим більш збалансованим і різноманітним буде медіапростір, тим краще він відповідатиме потребам сучасного суспільства. В українських медіа є численні випадки гендерної нерівності, які проявляються через сексистські матеріали, стереотипне зображення жінок та мізогінію:​

1. Сексуалізація та об’єктивація жінок у заголовках та контенті: Деякі українські онлайн-видання використовують відверто сексистські заголовки та матеріали, що зосереджуються на зовнішності жінок, знецінюючи їхні професійні досягнення. Наприклад, видання “Гордон” опублікувало матеріал із заголовком “Брежнєва прогулялася без одягу й білизни. Фото”, акцентуючи увагу на зовнішньому вигляді співачки замість її творчості.

2. Використання мізогінічних термінів та евфемізмів: Деякі медіа вдаються до використання зневажливих термінів щодо жінок. Наприклад, сайт ua у публікації про Ірину Хакамаду використав фразу “многоразовая разведенка”, що є принизливим та дискримінаційним. ​
3. Недостатнє представництво жінок як експерток та героїнь матеріалів: Дослідження Інституту масової інформації показало, що у 2025 році лише 21% експерток та 16,5% героїнь представлені в українських медіа. Це свідчить про значний гендерний дисбаланс та недостатню представленість жінок у медійному просторі.

4. Гендерний дисбаланс у регіональних медіа: Чоловіки є кінцевими бенефіціарами у 38% медіаорганізацій, що може впливати на редакційну політику та представлення гендерних питань.

Ці приклади підкреслюють необхідність впровадження політик, спрямованих на забезпечення гендерної рівності в українських медіа, а також підвищення обізнаності журналістів щодо гендерно чутливої журналістики.

Вікторія Стень, магістрантка факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка

Comments are closed.