Активне зростання популярності української музики, яке розпочалося у 2022 році, перейшло у новий етап — етап сталого розвитку та якісного поглиблення в культуру та запити слухачів. Сьогодні це вже не просто тренд, а стала частина українського культурного простору, яку характеризує постійний розвиток, нові імена та поглиблення зв’язку з аудиторією. Український свідомий слухач остаточно перейшов від бездумного споживання (на противагу російському) до обдуманого вибору на користь якості та ідентичності.

Як зазначає Forbes Ukraine, що досліджує потенціал музичного ринку: «Із 27 155 треків, які вийшли за перші чотири місяці 2025 року, 79,7% не набрали навіть 1000 прослуховувань. Решта 20% згенерували понад 243 млн стримів на Spotify”, згідно аналітичного сервісу NUAM. Це говорить про те, що сам ринок є „недогрітим“, але водночас свідчить про величезний потенціал для росту. Попит на українське настільки великий, що індустрія ще не встигає повністю його задовольнити, що й стимулює її розвиток.

Наразі, в Україні не так багато спеціалізованих музичних видань, але є декілька справді дуже цікавих, на жаль, подекуди маловідомих ресурсів.

LiRoom

Одне з провідних українських видань, яке повністю сфокусоване на темі нової української культури, де,зокрема,максимально охоплює новини української музики. Як зазначають “Лірум” про себе:

“«Нова українська культура» – це така, яка відповідає актуальним тенденціям. Ми можемо писати про альбоми, книжки й фільми, які вийшли не сьогодні й не вчора, але вони вписуються в контекст розвитку української культури. Водночас ми можемо ігнорувати найсвіжіші релізи, бо вони віддають затхлістю й нафталіном попри всі намагання видатися чимось свіжим.”

Доволі яскравим прикладом їхньої детальної роботи єпроєкт «Пісня за піснею». В рамках цієї рубрики проводяться інтерв’ю з виконавцями проїхні нові альбоми чи сингли, розбираючи кожен трек окремо.

Окрім цього, видання активне в новинному аспекті та інколи випускає добірки релізів. Як-ось новенький “13 нових релізів від редації Ліріум”, в якому охопили виконавців ніші як FujiMoodji з свіжим “LP”, та вже доволі відомих слухачеві “ДК Енергетик”.

Тут регулярно публікують анонси подій, до прикладу недавнє Свято Музики у Львові. В якому авторка коротко викладає історію події, місця проведення та мету.

“Формат заходу традиційно охоплює десятки локацій просто неба, однак у 2025 році музика звучатиме також у військових шпиталях та центрах реабілітації. Організатори прагнуть через живу музику підтримати моральний дух та психологічний стан захисників, які проходять лікування після поранень”, – зазначає Марчіка Максимець у матеріалі.

СЛУХ

Видання, що наразі “на паузі”, було великою частиною ніші музичних видань. СЛУХ – це про суцільний фокус на слуху, фокус на історії українського слуху завдяки великому впливу Філа Пухарєва. Популяризатор вітчизняної естради, що багато писав на музичну тематику та нещодавно випустив книгу “Це вам не естрада. Крутими стежками української поп-музики ХХ століття”. Та мова не тільки про нього.

Інстаграм “Слуху”, в якому налічується близько п’ятдесяти тисяч підписників, насамперед слугує майданчиком швидких новин та розповідями про ананоси та релізи. Натомість сайт є місцем для публікацій інтерв’ю з новими іменами та оглядами нових можливостей для виконавців (“Як працює платформа “на її основі” і чому великий бізнес інвестує в українську музику”), оглядів (“Фільми про музику, які варто подивитися на фестивалі Миколайчук OPEN”) та рецензій.

Наприклад, пост про Назарія Яремчука є водночас анонсом фільму – “Документальна біографічна драма розповідає про музичну легенду Назарія Яремчука, з якого фактично почалась історія української естради. Невідомі факти біографії, спогади рідних, друзів і колег, сімейні архіви розкажуть глядачам, який був «голос цілого покоління». Завдяки його таланту, ентузіазму та праці українська пісня стала модною і відомою по всьому світу.” – Валерій Лавровський (СЛУХ).

NEFORMAT

Певне, найбільш нішеве серед музичних видань в Україні, одразу дає про себе знати заголовком “Твій гайд локальною сценою”. “Неформат” це про гори неформатної музики, маловідомих виконавців та багато іншого. Медіа фокусується на новинах про релізи та глибоких інтерв’ю, де артисти діляться історіями створення пісень та власними переживаннями. Окремо хотілось б виділити огляди та розбори жанрів музики, їхньої історії та розвитку, на прикладі –  “НОЙЗ — ПРОТИ ІСТОРІЇ, СТРУКТУРИ ТА РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ”.

“Так само ми зазвичай уявляємо музику розкладеною на жанри, піджанри, сцени, школи та імена. І хоч ця стаття теж прямує цим шляхом, ми не можемо оминути критики самої її структури. Бо нойз — це напрям, що за своєю суттю підважує формат, оповідання, чіткість, послідовність і навіть саму потребу класифікації.” – Вадим Олійников, співзасновник івентів “нойз щосереди”.

Медіа не боїться довгих та важких статей, адже орієнтується на зацікавлену в цьому категорію читача.Текстипро систематизовану структуру нойзу, в якому важко розібрати хоч якусь послідовність чи історія українського неофолку, виконавців якого, слід ще знайти.

“Здається, за написання цілісної історії вітчизняного дарк-фолку/неофолку ще ніхто не брався. І, справді, не варто – надто складно. А от зробити невеличкий нарис на цю тему – можна.” – Сергій Гололобов “Неформат”.

Попри це, медіа також зацікавлює розділом “Івенти”, де публікуються концерти у всіх куточках країни з лонг-листом виконавців, що будуть, та рецензіями. Рецензії, де подекуди твори розбираються на основі інших, а не як розбираючи цілий твір на складові, розповісти про його цінність. Як у рецензії “GuerullaNoir – Пил” Єгора Фелюста:

“GuerillaNoir в ЕР “IntoTheVoid” були гарним поєднанням двох уподобань: достатньо “diy”, але з розумінням і розмахом, й водночас мали певну хітовість у рамках жанру.

А от повноформатний альбом “Пил” уже радше повертає нас до початків. Він якраз про суміш суміжних жанрів зі збереженням важкості звучання, про відмову від куплетно-приспівного підходу, від чистого вокалу й попскладової для непідготовленого вуха. Альбом може одночасно пройтись по бласт-бітному блек-металу й зануритись у спадщину гурту OnBrokenWings (“Підземелля мертвого міста”), або переграти Converge, вийти у LambOfGod/Mastodon і разом із тим побути подібним до Kvelertak.”

В Україні наразі є нішева музична журналістика, що готова розповідати і аналізувати немейнстримну сцену.

Окрім тем, які обирають молоді музиканти для своєї творчості, зміни відбулись і в загальному середовищі створення та розповсюдження пісень. Війна змінила вигляд ринку, прибрала колись популярні лиця і створила місце для нових артистів. Також ці нові умови дозволили вкотре зрозуміти, що українське не означає гірше, а якраз навпаки. – JagerMusicAwards для “Свідомі”.

Мар’ян Курса, студент факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка

Comments are closed.