Дерматологи радять змінювати крем час від часу, щоб шкіра не звикала і зберігався ефект. Я й подалася до косметичного магазину. Переді мною одразу ж постала ціла батарея різноманітних баночок з барвистими наліпками і із загадковими назвами. Котрий з них обрати? Який найліпше виправить ситуацію: зволожить і наситить вітамінами виснажену шкіру.  Помітивши моє збентеження, тут же переді мною виросла менеджер торговельного залу і із захопленням почала описувати переваги того чи іншого засобу. Один мені сподобався через давно відомий, розрекламований бренд. Так чи інакше, але продавець схвально поставилася до мого вибору, тим пак, що його ціна була прийнятною.

Напевно одразу його і купила б, якщо б не було альтернативи і представник іншої компанії, яка якраз перевіряла наявність товару у цьому магазині, не зауважила моє бажання будь-що купити того дня крем. І вже вона почала сіяти зерно недовіри у моїй душі. Стільки переваг виявилося у поштовхуваному нею товарі, що я справді засумнівалася у своєму виборі. Купа вітамінів, ефірних масел, мінералів та миттєвий ліфтинговий ефект неабияк мене зацікавили. «Дійсно чудодійний крем», подумала я, що мені вкрай було необхідно саме тієї миті. А ще до нього прикладався бонус у вигляді пробника. Вислухавши дифірамби ще не на одну нову продукцію відомих марок, я врешті-решт вибрала, довірившись власному інстинкту. Хоча дуже вже мені кортіло той, що був з приємним додатком, і той, котрий найліпше продавався…

Знайома ситуація? Саме таким чином ЗМІ продають нам і політиків. Це нічим не гірший товар за усі інші. А якщо він ще й сам за себе говорити вміє, тоді взагалі рай. Шанси на вдалий продаж зростають! Звичайно не так, як за умови привабливих додаткових бонусів. І ми купуємося на цю недобросовісну агітацію журналістів.

Патологічна ситуація з політикою у нашій державі врешті-решт дістала і мене, людину, яка раніше просто таки відверто ігнорувала це явище. Мабуть не варто пояснювати чому мені так накипіло. По-перше, дуже хотілося б, щоб пройшла людина освічена і розумна, інтелігентна і незаплямована. А по-друге, хотілося розглянути ситуацію зсередини, щоб зрозуміти наскільки «пацієнт хворий».

Переглянула практично усі програми кандидатів у народні депутати нашого так би мовити політичного бомонду. І ось, що я зауважила: програми однопартійців практично нічим не відрізняються і виконувати їх ніхто і не збирається, бо а)  немає жодної стратегії того виконання, і б) здійснити це у більшості випадків нереально, зважаючи на економічний і інтелектуальний колапс у довкіллі. Що безсоромно і відверто прикрашають гарними фразами, а конкуренти брудним піаром, (у чому пересічному громадянинові тим більше не розібратися), або вигаданими досягненнями найняті ЗМІ.

Бізнесмени, комерсанти, викладачі вишів, безробітні й колишні  нардепи – професійна амплітуда доволі широка, бажання цієї аудиторії зрозумілі, а цілі – начебто високі. Та це зовсім не означає, а точніше зовсім не означає, що ці люди йдуть у політику з бажанням її ж і робити. Та це майстерно приховується талановитими журналістами. Однак, правда таки іноді проскакує у дещо гіпертрофованому вигляді і саме перед виборами робиться гидко до нудоти і образливо по саме нікуди. Економіку творять лише кілька добре обізнаних людей, але від того, на жаль, не надто обтяжених мораллю та відповідальністю, яких абсолютно не цікавлять загальнодержавні інтереси у їх глобальному масштабі. Тому у переважній більшості ті, хто туди (читай у ВР) іде, прагне лише одного: лобіювати свій економічний інтерес. Це ні для кого не секрет, і тут уже ми змушені обирати так, як нам нав’яжуть з екранів телевізора, оскільки за великим рахунком загал у цьому дійстві не дуже то й петрає. Сьогодні депутатство – найвигідніший бізнес в Україні, це кілька років гарантованого державою спокійного, ситого життя. Варто за таке боротися? Особливо, коли поруч кум, брат, сват… На це ідуть колосальні ресурси, від чого усе й залежить. Ну, і звичайно необхідна грамотна команда професіоналів під час цієї гонки, бо ж дурно грошима порошити може не кожен кандидат. І ще одна немало важливо умова – це відсутність давно відомого, яскравого, патетично-полум’яного кандидата-конкурента на окрузі, бо з цим складно боротися. Наявність же «семи п’ядей во лбу» абсолютно не необхідна умова. Якщо вона є – це додаткова перевага з рівнозначним фінансовим ресурсом, але за відсутності останнього – зовсім не аргумент. На жаль, на превеликий жаль.

У підсумку ми маємо те, на що заслуговуємо, практично так як казав славнозвісний Бісмарк. Вони плутають елементарні економічні категорії, не відрізняють, дохід від прибутку, собівартість від вартості і ціни. На цьому ніхто не загострює увагу, наче люди самі розберуться. Дебати перетворюються на базарні перепалки з обливанням брудними помиями. Задля того, щоб яскравіше пропіаритися, закарбуватися у пам’яті…

Що ж, як сказав один власник біг-бордів у Львові: «Депутати нас доять усе життя, а ми їх лише раз на кілька років». Зрозуміла позиція, однак… Гарно розрекламований крем не дасть жодних очікуваних результатів.

Відгуки 4 коментарі

Анонім,

Анонім,

Анонім,

Анонім,