Нещодавня новина зі світу фактчекінгу – Гугл перевірятиме зображення на правдивість. Відтепер під час пошуку фото у Google Images під зображенням можна буде побачити мітку «Перевірка фактів», з підсумком роботи незалежних фактчекерів.

Зрештою, фотофейки це найпоширеніша форма неправдивих повідомлень. Які ще є інструменти для перевірки зображення на правдивість?

 Що “всередині” фотографії: метадані

Фото це не лише безпосереднє зображення, яке ми бачимо. У ньому зашифрована інформація, так звані метадані.

Метадані це дані, що характеризують або пояснюють інші дані. Це як описова інформація, закодована у самому файлі. Вона може зберігатися у різних формах.

Найчастіше метадані для фото зберігаються у форматі EXIF ​​(Exchangeable Image File Format). Часто саме так автоматично записуються дані про геолокацію, час, технічні параметри під час створення зображення камерою чи телефоном. Він дозволяє побачити й прочитати метадані, також їх можна видалити, але немає можливості редагувати.  Для цього є інші формати, зокрема 2  найпопулярніші:

IPTC, формат, який уу 1970-х роках затвердила Міжнародна рада з питань телекомунікацій для обміну інформацією між новинними організаціями. Потім Adobe Photoshop надала можливість користувачам вставляти та редагувати метадані IPTC.

XMP, формат розширених метаданих, який розробила Adobe в 2001 році на основі  XML. Метадані XMP можна додавати до багатьох типів файлів.

Що дають нам метадані у контексті фактчекінгу?

Багато чого – перевірка локації, часу і місця знімання, пристрою, з якого була зроблене зображення і відповідно його автора, технічні параметри фото.. Сама їх наявність чи відсутність як привід задуматися, чи не видалені вони спеціально (хоча тут варто зауважити, що інколи метадані видаляються при пересиланні через різні програми автоматично, або при виставленні фото на якийсь ресурс, щоб зробити його “легшим”)

Щоб прочитати метадані,  можна просто натиснути правою кнопкою миші на зображення і відкрити “властивості”, але усіх метаданих там не побачиш. Як уже сказано раніше, вони можуть бути приховані, та й зміни зображення шляхом редагування таким чином не відображаються.

Однак існують програми, які надають ширші можливості й для перегляду метаданих, і  для повного аналізу фото.

Як перевірити метадані

Для розширеного перегляду метаданих існують різні додатки.

EXIFdata.com — онлайн-додаток, який дозволяє прочитати метадані у форматі EXIF, для цього треба завантажити фото чи вставити посилання на нього.

Jeffrey’s Image Metadata Viewer  – тут так само можна переглянути метадані фото (пристрій, дата, координати, число мегапікселів, дата зміни фото тощо).

Metapicz – показує розширені метадані фото. Окрім того, сервіс може дати інформацію про автора, знайти копії фото, або інколи показати карту з точкою де була здійснена зйомка.

Зворотний пошук зображення

Одна з перших речей, яку можна зробити для перевірки договірності фото – пошукати його в мережі, щоб глянути  не публікувалися вони в інший час чи в іншому контексті, так можна знайти першоджерело і зауважити редагування знімка.

Найпростіший спосіб – пошук в гуглі за допомогою Goofle Images – можна завантажити зображення, або вставити його посилання, і переглядати результати.

Здійснювати зворотний пошук можна і в соціальних мережах, скажімо, Pinteresti, а ще для цього існують спеціальні застосунки, такі як TinEye – програма, яка шукає де ще опубліковане фото. Результати можна сортувати за різними фільтрами, для збереження історії пошуку потрібна реєстрація, так само кількість безплатних запитів на день/тиждень обмежена.

Можна встановити спеціальні плагіни для браузерів.

Наприклад RevEye plugin який і був створений для того, щоб перевірити коли й де ще публікувалося зображення. Плагін Who stole my pictures мав застосовуватися у галузі авторського права, щоб користувачі мережі могли перевірити, чи ніхто не поширював їх фото без згоди. Але функціонал підходить і для фактчекінгу, особливо враховуючи те, що аналіз тут здійснюється по декількох пошуковиках (Tineye, Google, Baidu, Cydral)

Існують також мобільні додатки для зворотного пошуку зображення, такі як Google Lens, Photo Sherlock чи Reverse Image Search.

Де? Програми для визначення локації

Щоб зрозуміти чи фото не фейкове, потрібно знати його локацію. Порівняти, чи фактичне місце знімання відповідає заявленому, чи справді такі будівлі/пейзажі навколо. Окрім гугл-карт, які є й інші сервіси, які можуть з цим допомогти

FreeMapTools – простий сервіс, який показує точку на карті, де було зроблене фото (якщо гелокацію не видалили з метаданих). Так само працюють Geotag Photos Online і Photo Location

А за допомогою сервісу Pic2map можна не лише побачити точку на карті, а й переглянути фото зроблені неподалік і таким чином краще перевірити відповідність місця. Також можна переглянути розширений аналіз метаданих (у форматі EXIF) зображення.

Дізнавшись місце, можна уточнити час, перевіривши погоду у конкретній локації за день, який прочитали у метаданих (наприклад за допомогою системи Wolfram Alpha) та зіставити вигляд вулиць і будівель (Google Earth)

Додатки для глибинного аналізу зображень

Forensics. Цей сервіс використовує метод ELA (error level analysis – аналіз рівня помилок), аналізуючи стиснення у файлах. Таким чином він виявляє області з різним рівнем стиснення і вказує на місця редагування (видалення чи вставлення якихось елементів) фото. Програма також показує метадані фото, приховані піксельні шари, змінені блоки. Однак якщо зображення багато разів стискалося і пересилалося, Forensics може не виявити слідів монтажу. Так само є обмеження щодо розміру фото.

Forensically – ще один сервіс для глибинного аналізу цифрових зображень з великою кількістю інструментів: лупа, виявлення однакових областей на фото, аналіз шуму, градієнту, стиснення.

Reveal – також аналізує фото за багатьма параметрами. Зокрема він виявляє сліди вставлення одного файлу в інший (знаходячи області з великою різницею стиснення, різними  структурами шуму, квантові невідповідності)

Замість висновків – корисні звички

Не завжди є час застосовувати декілька програм для перевірки фото, особливо якщо ви маєте видати велику кількість новин за годину. Але можна провести хоча б початкову перевірку “вручну”. І тут основна річ – уважність.

Спочатку – увага до технічних деталей і “якості” зображення. Навіть без спеціальних програм можна побачити монтаж на фото, особливо коли він поганий: різкі зміни яскравості, нерівні краї об’єктів при наближенні, тіні без об’єктів чи об’єкти без тіней, різка контрастність, декілька джерел світла тощо.

Також варто просто роздивитися зображені об’єкти на фото на відповідність часу і місця – чи такі номерні знаки автомобілів у країні, де, за словами автора посту, зроблене фото. Чи коректні назви вулиць й притаманний архітектурний стиль., чи відповідає одяг і вигляд людей культурі, порі року й доби.

І останнє – перевірити ресурс, де опубліковане фото. Так, навіть авторитетні ЗМІ чи громадські діячі можуть помилятися, але ймовірність цього нижча, а якщо сумнівне зображення опублікував сайт-сміттярка, це ще один доказ його неправдивості й привід продовжити перевірку уже використовуючи спеціалізовані ресурси.

Яна Шекеряк, магістрантка факультету журналістики ЛНУ ім. І.Франка

Comments are closed.