Нова книга викладача Інституту журналістики Київського національного університету імені Шевченка Артема Захарченка є вдалою спробою реакції на запити сучасності по підготовці фахівців у сфері інтернет-медіа. Комплекс інформації, поданої у посібнику, дійсно відповідає вимогам, необхідним для запуску та підтримки онлайн-продукту.

Захарченко А.П. Інтернет-медіа: інтерактивний навчальний посібник для курсу «Підтримка сайту» для студентів відділення «Видавнича справа та редагування». – Тернопіль, «Крок». – 2014. – 198 с. ISBN: 978-617-692-223-0 pdf

Матеріал подано у трьох частинах, кожна з яких є логічним продовженням попередньої. Назви розділів побудовані у формі проблемних питань, які можуть виникнути у читача. Кожна окрема думка подана в окремих абзацах, які візуально розділені, що дає змогу краще структурувати прочитане. Ззовні посібник виглядає доволі креативно, дизайн оформлений у «комп’ютерному» стилі. Зліва на кожній сторінці автор подає зноску на основну цікаву думку, яка пролунала в тексті.

Для посібника, за яким мають проходити підготовку студенти, дуже важливими є лаконічність та схематичність подачі інформації. На мою думку, варто було б уникати таких форм, як «Для початку, розберемося…», «Отже, ми підійшли…», «Перш за все зазначимо…».

У тексті часто використовуються терміни та поняття, які можуть бути мало- або незнайомі для читача, тож їх пояснення варто було б подавати у посібнику. Зокрема зустрічаються такі: «опініон-мейкери», «сітігайди», «rage-комікс», «скрімер», «RSS-потоки», «фліпчарт». Очевидно, це свідчить про спрямованість посібника на тих користувачів, які вже знають значення цих слів. З іншого боку, електронне видання посібника дозволяє візуально ознайомитися з виглядом тих чи інших прикладів, які наводить автор. Також зручності у користуванні надають конкретні інтернет-видання, які можуть слугувати наочним прикладом деяких тез автора. У тексті використовуються також посилання на інші підручники, які можуть доповнити знання читача (наприклад, у такій галузі як веб-дизайн).

У першому розділі автор робить спробу структурувати інтернет-сайти, поділивши їх на дві великі групи: інформаційні та сервісні. Автор також подає декілька інших варіацій класифікацій ЗМІ в інтернеті – за тематикою, за масовістю, за комерційною моделлю, за формою власності, за критерієм професійності.

У другому розділі є цікава думка стосовно того, за яким принципом і в якій послідовності читач знайомиться з новинами в інтернет-виданнях. Також наводяться поради щодо підготовки тексту до публікації, які б забезпечили йому успішність серед читачів.

У третьому розділі наведено перелік традиційних популярних в інтернеті жанрів журналістики. Також зазначено, як і на яких інтернет-ресурсах розміщуються матеріали за жанровою ознакою. Згадуються такі жанри як замітка, аналітична стаття, інтерв’ю, репортаж та авторська колонка, коментарі експертів, різноманітні рейтинги, компілятивні статті (як різновид аналітичних), інфографіка, художня публіцистика, навіть фейлетони, памфлети та есе (які в інтернет-форматі йменуються дещо інакше). Із новітніх жанрів згадуються блоги (як публікації авторського контенту в хронологічній послідовності і як дописи), травелоги, мікроблоги (допис у сервісі Twitter), веб-трансляції, скрипти, стріми, подкасти, демотиватори, мультимедійні історії.

Четвертий розділ відображає особливості використання інформації з інших видань та посилання на неї. Також наводяться способи пошуку та публікації ексклюзивної інформації, подаються рекомендації щодо моніторингу інформаційних потоків. Поради щодо розпізнання достовірності віднайденої в інтернеті інформації також стануть у нагоді.

Далі автор подає відомості про конвергентність у сучасних інтернет-виданнях, зазначаючи, що інтернет-комунікації таким чином адаптуються до вимог та потреб медіа-ринку. Наступною інформацією, поданою автором посібника є свого роду соціологічна характеристика користувачів інтернету, порядок сканування потенційної адресної аудиторії, наводиться перелік спеціальних програм, які допоможуть це зробити.

Окремий розділ відображає сутність таких понять як соціальні мережі, їх структури, особливості додавання користувачів до нових груп тощо.Цікавими є поради щодо розвитку інтернет-ресурсу на конкретному прикладі, зі структурованим порядком порад, які подано у восьмому розділі.

У другій частині посібника викладаються суто журналістські поради щодо створення заголовків, особливостей їх подачі, які також можемо знайти і в інших подібних посібниках. Підбір ілюстрацій для інтернет-видання, за твердженням автора, доволі важливий етап для «розкрутки» сайту. У десятому розділі окреслюються способи пошуку ілюстрацій до тексту, принципів їх взаємодії.

Перелік основних мультимедійних видів подачі інформації наведено у наступному розділі. Поради автора стосуються правильного підбору способу передачі інформації (відео, аудіо, фото, текст), правил її компонування та репрезентації. Автор знайомить читача з такими поняттями як подкаст та його види, порядок запису подкасту та його подальшої публікації.

Правильне співіснування інтернет-видань та пошукових систем, за думкою автора, яка подана у дванадцятому розділі, є однією з визначальних ознак успішності інтернет-сайту у медіапросторі. Збільшення трафіку, за свідченням автора посібника, здійснюється через пошукову оптимізацію. Саме тому у дванадцятому розділі автор знайомить читача з основними пошуковими системами, принципами їх роботи з веб-сторінками та правила успішності для сайту в роботі з пошуковою системою.

Автор наводить також поради щодо розкрутки власного бренду через соціальні мережі. Одним із компонентів успіху, за твердженням автора, є кількість коментарів під публікаціями. Тому у чотирнадцятому розділі наведено перелік простих порад задля залучення аудиторії до активного коментування. Логічним продовженням попереднього розділу є інформація про модерування, якість якої впливає на конструктивність коментування записів на веб-сайтах чи у соціальних мережах. Корисні поради з цього приводу наведено у п’ятнадцятому розділі. Тут також вміщені особисті поради автора для тих, хто бажає стати модератором та вивчити способи їх діяльності. Особливо актуальними у сьогоднішньому інформаційному протистоянні є поради стосовно правил поведінки під час полеміки в соціальних мережах, які базуються на принципах здорового глузду та елементарної моралі.

У третьому розділі викладено більш загальні концептуальні знання, які можна застосувати, лише опанувавши попередню «базу». Автор рекомендує знайти вільну нішу для свого майбутнього медіапродукту. Подальші поради стосуються порядку створення нового медіапроекту та його просування. Окремим розділом окреслені способи написання технічного завдання, що визначає порядок робіт при реалізації нового медіапроекту.

Вісімнадцятий розділ знову звертає увагу читача до суто журналістських справ, порад щодо збору інформації, технічне забезпечення журналіста, комплексу його вмінь. Варто було б подавати такі відомості у перших розділах другої частини. В окремому розділі йдеться про функції випускового редактора, порядку відбору інформації для випуску новин

Складається враження, що всі поради стосовно покращення якості сайту та збільшення його рейтингу спрямовані на отримання доходів від реклами. Двадцятий розділ конкретно пояснює способи заробітку на рекламі для інтернет-сайтів. Останній розділ видання розповідає читачу про обов’язки та відповідальність редактора та формування стратегії інтернет-ресурсу. Особливо цікавими є неформальні поради.

На основі аналізу вітчизняного досвіду роботи інтернет-видань Артем Захарченко створив комплекс корисних для сучасного журналіста порад та рекомендацій. Манера викладу інформації свідчить про те, що автор добре орієнтується у сучасних українських інтернет-виданнях; це підтверджують ілюстрації його думок конкретними прикладами. На мою думку, варто було б додати інформацію про порядок створення сайту, отримання домену та ряду інших питань, пов’язаних з першим етапом започаткування онлайн-видання.

Головним завданням посібника є формування комплексу вмінь та навичок широкого спектру – від просування бізнес-ідеї через медіапроект до журналістських обов’язків та функцій редактора. Наукова новизна та практична цінність посібника не викликає заперечень. Однак видання у своїх тезах спирається на конкретні приклади сучасності, які, як визнає сам автор, застаріють уже через кілька років.

Руслан Герасименко, Школа журналістики УКУ

Відгуки (1)

Анонім,