Не так давно, а подекуди й досі, VR-технології вважали інструментом виключно розважальної індустрії. Та нині вони поширюються на найрізноманітніші сфери: медицина, освіта, соціальні проєкти. Не оминула ця технологія і журналістику. Розглянемо впровадження технологій віртуальної реальності на прикладі проєктів New York Times та Associated Press, а також поглянемо на українській досвід.

The New York Times “Переміщені” 2015

Однією з найуспішніших на цьому поприщі була The New York Times, яка у 2015 році опублікувала проєкт, зроблений за допомогою VR-технології.  11-хвилинне відео дає змогу відчути себе на місці 3 дітей: 11-річного Олега з України, 9-річного Чуола з Судану та 12-річної Хани з Сирії.

“Війна змусила залишити свої домівки понад 30 мільйонів дітей. Це історії трьох із них.”

VR-відео не є цілісним проєктом. Це лише одна з 3 частин. Також туди входить текст та фотографії.

Основна ціль проєкту – змусити аудиторію співпереживати героям. І вплив матеріалу на аудиторію перевершив очікування, давши чудовий старт для інших VR-проєктів The New York Times.

Схожим за посилом можна вважати VR-проєкт “Хмари над Сідрою” (Clouds over Sidra), який був створений у 2015 році у співпраці з ООН. Фільм дозволяє пережити один день із життя 12-річної Сідри, яка живе у таборі для сирійських біженців. За допомогою цього проєкту вдалося зібрати 3,8 мільярда доларів для допомоги біженцям.

 Associated Press “Люкс життя” 2015

У тому ж 2015 VR випробували Associated Press. Їх перший проєкт “The suite life” розкриває зсередини життя тих, чиї банківські рахунки необмежені. Як подорожують дійсно багаті люди: їх номери в готелях, місця в літаках та лайнерах, пентхауси іт.ін.

«Ми могли багато разів написати “розкішний” чи “надзвичайний”, аби описати ці приміщення. Але найкраща концепція — показати їх. Тим паче що більшість наших читачів ніколи не матимуть змоги їх побачити в реальному житті», – прокоментував один із творців проєкту, Скотт Майєровіц.

На The Suite Life також чекав успіх, тож Associated Press серйозно взялись за використання VR та називають це новою ерою у журналістиці, динамічним сторітелінгом.

Український досвід у VR-журналістиці

Поки в Україні не так багато VR-проєктів, але ця ніша точно не стоїть на місці. З найпопулярніших можна назвати 3: – Aftermath VR: Euromaidan,  Chornobyl360 та проєкти Ukrainer.

Ці проєкти можна об’єднати за одним принципом: вони розкривають українську історію та культуру.

Українські фотожурналісти Олексій Фурман та Сергій Полежака заснували компанію New Cave Media, яка займається віртуальним сторітелінгом. Власне їй належить перший та один із найзнаковіших проєктів Aftermath VR: Euromaidan. Фільм створений за допомогою архівних фото та згенерованих комп’ютером зображень. Глядачі можуть пройтись вулицями, де відбулись події, подивитись на це очима очевидців.

Навіщо VR?

По-перше, це спосіб передати емоції. Коли людина бачить події у форматі віртуальної реальності, вона отримує набагато сильніші враження, сприймає побачене ближче.

По-друге, VR розширює поняття об’єктивності. Відомо багато випадків, коли у фільмуванні, за допомогою ракурсів маніпулювали та показували лише вибіркову інформацію. Натомість формат 360 дозволяє поглянути з усіх сторін. Щоправда, це питання дискусійне, адже для того, щоб створити такий кадр використовується «склейка» кадрів, що теж залишає простір для певних викривлень.

По-третє, як вже заявили Associated Press, це “динамічний сторітелінг”. Можливість занурити користувача глибше в історію.

Важко передбачити чи стануть VR-технології масовими для медіа у майбутньому. Але вже зараз зрозуміло, що це спосіб обіграти звичну подачу інформації по-новому. Не просто подивитися на певну ситуацію, а пережити її.

Вікторія Горайчук, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І.Франка

Comments are closed.