Джерело: Spencer Imbrock / Unsplash

Музика завжди була і залишається складовою української культури. Для українців це спосіб закарбувати в пам’яті свою історію та подвиги національних героїв — у складні часи такі пісні єднають довкола себе й надихають рухатися далі. Виконавці співають про те, що турбує їх зараз, порушуючи не лише тему кохання, але й, в контексті визвольної боротьби, туги за домом, братерства, надії на краще.

Тому не дивно, що Росія в межах гібридної війни завжди намагалася перешкодити розвитку нашої музики, просуваючи на українських платформах власних артистів і разом з ними “потрібні” наративи.

Однак повномасштабне вторгнення стало точкою неповернення: артисти з України, що раніше активно гастролювали в Росії й з’являлися на федеральних телеканалах, фактично втратили авдиторію. Намагання відбілити репутацію приводять до ще більшого провалу, тоді як молоді виконавці, що не слідують “стандартам російської естради”, стрімко набирають популярність. Вагомий внесок у цей тренд роблять вітчизняні музичні видання.

Як змінювався ландшафт української сцени

Українській музиці довгий час не вдавалося здобути незалежність від російського ринку. Або просто не хотілося: найвідоміші у 2000-х та 2010-х роках українські артисти (Потап і Настя, Ані Лорак, Світлана Лобода) часто їздили з концертами в Росію й виконували пісні російською, бо за це платили більше. Офіси міжнародних лейблів зазвичай розташовувалися в Москві, так само як і великі медіахолдинги, що зосереджували увагу на території СНД в цілому (Співдружність Незалежних Держав часто асоціювали з Росією, Україною та Білоруссю). Керівництво компаній не хотіло заглиблюватися в регіональний контекст, сприймаючи Україну як частину єдиного пострадянського простору, який “об’єднує російська мова”. Тому українські телеканали та радіостанції задля кращих прибутків замовляли для трансляції російські фільми та серіали, крутили в основному російськомовні пісні й запрошували “великих зірок” з Москви. Це буквально вбило природний розвиток власного шоубізнесу, який мав непогані задатки в 90-х роках, коли хіт-парад “Територія А” відкривав для українців нові імена попмузики та альтернативної сцени.

Події Революції Гідності, незаконна анексія Росією Криму й Антитерористична операція на сході України так чи інакше відобразилися на музиці. За словами телерадіожурналіста та засновника чарту “Селекція” Олександра Стасова, після 2014 року частка українськомовних пісень в ефірі помітно зросла й на київських станціях піднялася на 20-30%. На його думку, це сталося через те, що український бізнес пристосувався до виживання в умовах, коли медіа налаштовані до нього зверхньо, і артисти виробляли високоякісний продукт, який неможливо було ігнорувати. Вітчизняні артисти сміливіше записували пісні українською й більше орієнтувалися на авдиторію всередині країни.

Попри це, все одно залишався відсоток виконавців, що продовжували давати концерти в російських містах (Макс Барських, Время и Стекло). Натомість можливість здобути популярність ставала доступнішою, зокрема завдяки талант-шоу “Голос країни” та “X-Фактор”. Вихованці цих та інших проєктів непогано зарекомендували себе, що переросло в повноцінну співпрацю з продюсерськими центрами. Серед таких можна відмітити Христину Соловій, KAZKA, KHAYAT та INGRET.

Джерело: То є Львів

Відкрита збройна агресія Росії проти України у 2022 році не залишила місця для того, щоб намагатися всидіти на двох стільцях. Суспільство вимагало від артистів чіткої позиції: або підтримуєш Україну, або їдеш в Москву. Так, наприклад, Макс Барських скасував заплановані концерти в Росії, а гроші від куплених білетів передав на гуманітарну допомогу.

Серед виконавців поширилася тенденція перекладати власні російськомовні хіти на українську, що надало пісням нового звучання. Це, з-поміж інших, вже зробили Ірина Білик та Оля Полякова. Щоправда, не всім зіркам вдалося успішно пристосуватися до актуальних потреб ринку: Настя Каменських хоч і теж представила публіці україномовну версію своєї пісні “Это моя ночь”, але її інтерв’ю Маші Єфросиніній розкритикували за нещирість. В ньому співачка жалілася на “складний період” через війну та самотність у зв’язку з перебуванням чоловіка Потапа закордоном. Сам же Потап довгий час не з’являвся перед камерами, тому що від початку широкомасштабної війни перебував в Іспанії. У лютому 2023 року він випустив трек “Волонтер”, який за задумом мав прославляти волонтерів, але натомість представив волонтерську діяльність, зокрема якщо нею займаються дівчата, як веселу та романтичну пригоду, що не зовсім доречно.

Після 24 лютого 2022 року в Україні помітно збільшилася кількість нових виконавців. Відомими стали пісні музикантів KOLA, YAKTAK, SHUMEI, OTOY, Klavdia Petrivna та багатьох інших. Вони співають суто українською, переспівують класику чи об’єднуються в дуети. Частково таке стрімке розширення музичного ринку пов’язане зі зростальним попитом, адже українці частіше цікавляться культурними продуктами власного виробництва, принципово відмовляючись від прослуховування російських артистів.

З іншого боку, суспільство намагається віднайти те, що дозволило б відрефлексувати досвід, набутий в реаліях війни. Молоді виконавці не бояться порушувати подібні теми — відверто говорити про наболіле, при цьому експериментуючи зі звучанням. Звісно, ніхто також не забуває про легкий поп, який деколи допомагає розвіятися. Донедавна все, на що міг розраховувати слухач в такому стилі, було зроблене з присмаком “російського гламуру”.

Внесок музичних видань

Загальний сплеск авдиторії українських онлайн-видань після початку повномасштабної війни не пройшов повз і музичні ЗМІ. Підтримуючи тренд популяризації всього українського, вони приділяють особливу увагу діяльності вітчизняних артистів, зокрема молоді. У своїх матеріалах музичні видання неодноразово наголошують на важливості відмови від прослуховування російської музики, адже це теж одне з джерел фінансування армії окупантів. Здавалося б, за два роки війни українці мали б нарешті зрозуміти цей факт, однак, згідно з дослідженням Економічної правди, у 2023 році російські автори контенту заробили на переглядах YouTube-відео і прослуховуваннях на стримінгових майданчиках з території України близько 81 мільйона доларів. З цієї суми 5 млн потрапили до російського бюджету як сплата податків, а левова частка бюджету виділяється на війну проти України. За підрахунками видання, на ці кошти можна було б придбати 10 000 FPV-дронів для ЗСУ. Саме тому музичні онлайн-ЗМІ продовжують активну роботу над популяризацією вітчизняної музики, поступово витісняючи російських виконавців з українського медіапростору.

Джерело: Top Lead

Поява стримінгових платформ на кшталт Spotify та Apple Music знизила вплив телебачення й радіо на вирішення того, яка музика є популярною. В інтернеті будь-яка пісня може в будь-який момент “завіруситися” і в результаті потрапити в чарти. Це, а ще підвищення національної свідомості, частково зруйнували залежність України від російської музики.

Проте стримінгові платформи теж мають свої інструменти, за допомогою яких ту чи іншу композицію можна “підштовхнути” до успіху. Йдеться насамперед про численні тематичні плейлисти, які створюються або працівниками стримінгового майданчика, або алгоритмами. Алгоритми зчитують вподобання користувача, запам’ятовують які жанри чи виконавців він/вона слухає частіше, й на основі цієї інформації видають персоналізовані рекомендації. Однак алгоритми не враховують геополітичні нюанси, тому попри свідому відмову від прослуховування російської музики, українські користувачі все ще можуть бачити у своїх рекомендаціях композиції виконавців з країни-агресорки.

У зв’язку з цим слухачі з України звернулися до керівництва стримінгового гіганта, Spotify, з проханням змінити підхід до налаштування алгоритмів: запровадити функцію, що дозволяла б приховувати вміст певними мовами або за регіональною ознакою. Spotify, хоч і вийшов з російського ринку у квітні 2022 року, поки не реагує на подібні пропозиції. Сервіс також не відреагував на звернення української влади щодо видалення російської музики зі свого каталогу.

Наразі найбільш ефективним засобом протидії недосконалості алгоритмів є створення та поширення власних плейлистів, в яких представлено якомога більше українських артистів. Цим, зокрема, займається видання Culture Ukraine: на Spotify їхній плейлист “Українські хіти” налічує майже 36 тис. вподобань, а “Ukraine Top 100” — майже 19 тис. Видання також модерує жанрові плейлисти, наприклад добірки українського року, репу, R&B та попу. Culture Ukraine активно веде сторінки в соціальних мережах, розповідаючи у своїх публікаціях не лише про авторські плейлисти, але й про новини зі світу шоубізнесу (як українського, так і світового). Медіа регулярно пише про нових перспективних виконавців та наголошує на тому, чому варто ознайомитися з їхньою творчістю.

У ще одного відомого вітчизняного музичного видання, МУЗВАР, платформ для дистрибуції матеріалів набагато більше: у ЗМІ є власний телеканал, журнал, інтернет-сайт і сторінки в соціальних мережах. Свою діяльність медіа фокусує на публікаціях про нову українську музику, створенні аналітичного/інформаційного/розважального контенту та розповідях про музичний спадок незалежної України. МУЗВАР готує численні тематичні добірки української музики, як ось топ 10 пісень з романтичним настроєм до Дня святого Валентина. Працює над інтерв’ю та спецпроєктами з артистами. Наприклад до Різдва видання, спільно зі студією звукозапису SODA MUSIC та Радіо “Сільпо”, випустило альбом “Різдвайб” з осучасненими колядками.

Варто зазначити, що видання по різному підходить до підтримання своєї діяльності залежно від платформи. Якщо на сайті й телеканалі поширюють більш офіційні матеріали, то в Телеграм ЗМІ дотримується вільнішого стилю комунікації й пише про інсайди з українського шоубізнесу. Окрім цього, МУЗВАР займається організацією незалежної музичної премії MUZVAR Awards, яка щорічно нагороджує виконавців за визначні досягнення.

Джерело: Lucky Ukraine

Спочатку за задумом як студентський проєкт, у 2018 році СЛУХ перетворився на повноправне музичне медіа. З того часу команда видання встигла попрацювати з багатьма форматами: у СЛУХу є активна присутність в соціальних мережах та власний сайт, на якому публікуються інтерв’ю, аналітика й жанрові добірки музики. Одночасно з публікацією на сайті, медіа створює плейлисти на стримінгових платформах.

Окрім прив’язки до певного свята/події чи новизни композицій, СЛУХ також пропонує виконавцям сформувати й випустити власні добірки на основі особистих вподобань. Так на сайті можна знайти плейлисти від Паліндрома, дуету Tember Blanche чи кінорежисера Нарімана Алієва. Плейлист супроводжується невеликим інтерв’ю з автором, через яке журналісти медіа намагаються розкрити для читачів музичний портрет респондента й дати зрозуміти, звідки він/вона бере натхнення.

СЛУХ робить вагомий внесок у культурну боротьбу: у 2021 році видання при підтримці Міністерства закордонних справ України та Українського інституту запустило офіційну сторінку України в Spotify — Ukraine.ua. На ній публікуються плейлисти, які сформовані на основі настрою, що може відчувати слухач в конкретний період (кохання, натхнення, сміливість).

28 лютого 2022 року СЛУХ разом з Міністерством цифрової трансформації України звернулися до керівництва Apple Music та Spotify, щоб привернути увагу до широкомасштабної війни. Згодом медіа створило відеопроєкт “Моя війна”, в якому культурні герої та героїні розповідають про своє життя під час війни. Важливими для збереження та розвитку ідентичної національної культури також є документальні проєкти видання:

1. “СПАЛАХ” — серіал про нову українську культуру та засади її формування. Від розповідей про “пробудження” вітчизняного кінематографа до особливостей моди.
2. “ЗАПАЛ” — історії про традиційну українську культуру. Про значення етнотатуювань, національних символів і столітніх традицій.

Святослав Сапєгін, магістрант факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка

Comments are closed.