У світі існує безліч стереотипів і упереджень. Нам давно відомі неприємні судження, що «усі блондинки дурні», а «усі італійці – це мафія». Але особливо прикро стає, коли українці створюють такі ж стереотипи про українців.

Наш медіа простір ще далекий від толерантного контенту. Серед українських стереотипів можна виокремити різноманітні переконання про людей з певних регіонів, етнічні групи, соціальні класи чи професійні категорії. Наприклад, деякі люди можуть вважати, що мешканці певних областей є менш розвиненими чи менш освіченими, що може призводити до упередження та обмежень у можливостях. Також можуть існувати стереотипи щодо певних груп професій, наприклад, щодо робітників, медичних працівників чи вчителів.

Ми звикли, що іноземці зображають українців у фільмах або як бандитів, або як неосвічених селян, які тільки приїхали до великого міста. Вочевидь, це викликає неприємні емоції. Але значно гірше, коли так само недолуго нас зображають самі ж українці.

Джерело: Серіал “Емілі в Парижі”

Джерело: Фільм “Збройовий барон”

Дизель шоу ніколи не виділялося влучними жартами, але часто їхні жарти переходять будь-які межі соціальних норм і поваги. Кожен новий виступ у них, що чоловік завжди має серйозні проблеми з алкоголем, що жінка – річ, яку можна використати для своїх потреб. «Якщо в номері про упаковку подарунків є чоловік і жінка одночасно, то він купує просто скотч, щоби заклеїти їй балакучого рота» – зазначає автор Детектору медіа.

Новорічний випуск Дизель шоу викликав море негативних реакцій і приніс їм мільйони переглядів. Чорний піар це теж піар. Таку реакцію викликати жарти про українців в окупації. У той час, коли люди помирають за Україну, намагаються вижити в окупаційному режимі, Дизель шоу находить в цьому тему для сценки.

Джерело: Детектор медіа

У цьому випадку вони вирішили виставити кримчан зрадниками, що є ганебним. Коли сім’я кримчан увімкнула телевізор на Новий рік і очікувала дивитися свою звичну програму, вони замість цього були здивовані тим, що відбувається на екрані: українська трансляція та звільнення півострова.

Гумор в цій ситуації полягає в тому, що сім’я намагається швидко адаптуватися до нової ситуації, щоб уникнути неприємностей чи непорозумінь. Вони видаються неукраїнцями, які прийшли на півострів після окупації, але насправді вони – корінні українці, які мали українські паспорти, знали мову та брали участь у «референдумі».

Цей номер використовує натяки на відому ситуацію з відео «Не хочу уезжать из Крыма», щоб підсилити комічний ефект.

«Ось як «Дизель шоу» репрезентує кримчан, що залишися в окупації: «Мы, жители Крыма, никогда никому ничего плохого не сделали. Мы только поддержали аннексию Крыма, участвовали в “референдуме”, голосовали за “Единую Россию” и поддержали СВО». А тепер уявіть, що «дизелі» сказали це про херсонців. Різниця просто у тривалості окупації.» – коментує Детектор медіа.

Ще один номер «Святий Миколай проти окупантів» викликав хвилю негативних відгуків. Але на цей випадок відповів шеф-редактор Дизель Шоу, Олексій Бланар. Відповідь його була дещо лайливою:

«І тому я дуже конкретно, зрозумілою їм мовою, можу поспілкуватись з кожним, хто написав криве слово про номер “Святий Миколай проти окупантів”. Кожній супермамочці-хайполовці, кожному хейтеру з ботоферми відомо кого (79% пишуть ворожою мовою), кожній гівножурналістці, яка за грант готова маму рідну облити брудом, кожній гівноредакторці, яка вже давно цілує Сатану в сраку, кожному диванному критику». – згодом допис був видалений з облікового запису Олексія Бланара.

На жаль, це не одиночний випадок, Квартал 95 теж не сильно відрізняється. Так, мова про ту скандальну сцену про жінку зі Скадовська. А якщо бути точним, як говорять актори Кварталу – «про жінку зі сходу, яка приїхала в Закарпаття», хоча Скадовськ це Херсонська область, яка на півдні.

Джерело: Район.Скадовськ

Нам показують героїню зі Скадовська, яка приїздить на Закарпаття і в розмові з місцевим чоловіком не може і двох слів зв’язати українською. Адже номер присвячений російськомовним українцям, які переходять на українську. Вочевидь, саме так потрібно мотивувати російськомовну частину населення переходити на українську! Акторка Ірина Гатун зображає свою персонажку абсолютно не освіченою, а і її мова – просто якийсь набір рандомно перекручених слів, щоб виставити російськомовних українців максимально дурними в очах інших.

Автори «Жіночого кварталу» хоча і жіночий, але все ж квартал. Вони не відмовляються показати представниць своєї ж статі дещо ненормальними. «Жінка залишається жінкою у будь-якій ситуації», — ось так оголошують черговий виступ. У ній військовий повертається додому після восьми місяців служби в складних воєнних умовах, а ревнива дружина суворо зустрічає його фразою: «Де ти був?». Цікаво, як багато українських дівчат, дружин чи матерів так зустрічають близьку людину з фронту?

««95 квартал» і «Дізель шоу» — це породження телевізора нульових, коли подібний туалетний гумор був дуже просунутий. І головне — не було альтернативи. І зводить свою падругу на їхній концерт — це було елітно та модно. Якби зараз якийсь ухажор запропонував мені таке культурне дозвілля, то попав би в надійний бан», – такої думки дотримується журналістка Марина Данилюк-Ярмолаєва.

Не тільки дискримінаційними шоу збагачується український медіапростір. Кінематограф теж має свої випадки. Наприкінці жовтня на телеканалі “ТЕТ” вийшов новий український серіал “Встигнути до 30”. Головні героїні – три дівчини, які познайомилися в київському барі в день свого 29-річчя.

Джерело: Інформатор Коломия

У серіалі присутня персонажа на ім’я Любу з Коломиї. Вона зображена в образі селянки, яка говорить з акцентом і виглядає відверто посмиховиськом. Після прем’єри жителі Коломиї обурилися. Вони кажуть, що коломиянки і їхнє місто у фільмі зображені викривлено.

Одним з перших цю думку підтримав мер Коломиї Богдан Станіславський.

“Карикатурний, гротескний образ людини “з села”, побудований на найгірших традиціях зображення російською пропагандою українців, однозначно не співвідноситься з жителями Коломиї”, – написав він у своїх соцмережах, розділивши обурення мешканців міста. Коломия – місто з винятковою історією і культурою, а таке зображення місцевих створює хибне враження про жителів менших міст, ніж обласні центри. Тому така реакція цілком очікувана і є абсолютно нормальною.

Хоча у це тяжко повірити після стількох провальних випадків, але в Україні існує багато гідних розважальних альтернатив, які відображають різноманіття українського суспільства без упередження та стереотипів. Лишень потребують достатнього розвитку і підтримки.

Софія Жданюк, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка

Comments are closed.