Кожне слово чи речення, написане або сказане журналістом, впливає на сприйняття авдиторією тих чи інших подій та явищ. Медіа формують не лише потреби споживачів, а й стереотипи, моделі поведінки та естетичні смаки.

Враховуючи контексти сьогодення, у цій статті ми розглянемо “до – після” вживання етнічних стереотипів в українських медіа, а саме “до” повномасштабного вторгнення та “після” нього.

Стереотипи про поляків

До початку повномасштабного вторгнення чимало українців їздило на заробітки до Польщі. Тоді поширеним явищем були публікації з упередженим ставленням журналістів до певних тем, пов’язаних з поляками. Зважаючи на історію українсько-польських відносин, варто враховувати аспект національної пам’яті: часто публікувалися новини начебто про визискування з боку поляків-роботодавців щодо українців.

У прикладах бачимо контраст між поляком-господарем та українцем-працівником. Ще одним підтвердженням сталого стереотипу є й формулювання у статтях: “гарувати на полях за копійки”, “дешева робоча сила”, “залишила помирати українського заробітчанина в лісі”. Розуміємо, що явище заробітчанства в Польщі завжди було доволі проблемним і відверто наболілим за столітню історію, що й відобразилось у ЗМІ з використанням негативних формулювань та відвертих стереотипів.

Також у 2021 році вийшла праця “Поляки та українці в щоденних контекстах”, автори якої провели власне дослідження стосунків між двома сусідами. Нижче додаємо результати опитувань громадян однієї країни щодо стереотипів іншої, та навпаки, що дає гарний показник тодішньої ситуації.

Як бачимо, однією з ключових асоціацій є саме трудова міграція, що породжує стереотипи з обох сторін: поляки сприймають українську націю як заробітчан, а вона, своєю чергою, трактує поляків як суворих “господарів” та роботодавців.

 Як ці стереотипи змінило повномасштабне вторгнення?

Війна змінила медійний портрет українця, який вирушає за кордон на роботу,  як змінився і притаманний Польщі стереотип про українців як «дешеву робочу силу».

Усі ми пам’ятаємо допомогу громадян Польщі у перші місяці повномасштабної війни, які постачали нам зброю, забезпечували комфорт українським біженцям та підтримували санкції проти Росії. Новини про українських заробітчан, сезонну роботу чи публікації про брак або надлишок робочих рук на території Польщі змістились на другий план, поступаючись інформації про, здавалося б, безмежну підтримку з боку сусідів.

Минуло два роки, і на фоні конфлікту між Києвом та Варшавою та загальної втоми від війни, ставлення і відносини між українцями та поляками значно погіршились.

Проте, кількість заробітчан в Польщі, навпаки, збільшилась: за даними EWL, після 24 лютого 2022 року, працевлаштувалося понад 748 тисяч біженців з України. Розуміємо, що з подіями на території України змінилися фокуси уваги, тому й поширення стереотипів дещо видозмінилися.

 Расові стереотипи

На жаль, в медіа досі існує безліч випадків стереотипізації та поширення міфів про колір шкіри та етнічне походження певних категорій людей. Саме ці стереотипи формують образ того, що ці люди є значно гіршими за інших, нижчими за рівнем інтелекту й розвитку, а також соціальним статусом.

Показовим є заголовки новин на кшталт вперше в історії України в Раді буде темношкірий депутат. Чому такий заголовок є неприпустимим: таким чином журналіст відокремлює людину від інших за расовою належністю, а також наголошує на рідкості такої події, що вже по собі несе забарвлення негативного здивування.

Іноді також доходило і до абсурдних матеріалів, які націлені на зацікавлення читача не важливістю інформації, а відверто провокаційними заголовками.

Чи вплинула війна на ці стереотипи?

Аналізуючи матеріали українських ЗМІ після 24 лютого, бачимо, що расові стереотипи майже не зазнали змін. Формулювання та згадки про людей, що відрізняються від інших кольором своєї шкіри, залишилися такими ж некоректними – змінилися лише контексти. Часто в матеріалах йдеться про темношкірих воїнів ЗСУ, або ж просто згадується ворог, як, наприклад, у другій новині.

Роми в Україні: стереотипи “до” 24 лютого та “після”

Через незнання ромської культури та певні страхи, які були нав’язані нашому суспільству роками, досить довго побутували старі та з’являлися нові стереотипи про ромське населення в Україні. “Роми крадуть”, “не працюють”, “живуть лише на виплати від держави та крадені гроші” – одні з найбільш поширених. Розуміємо, що серед ромського населення є люди, що відповідають цим твердженням, проте так само, як і серед людей будь-якого іншого етнічного походження.

До прикладу, ось кілька матеріалів за кілька років до початку повномасштабної війни, де журналісти використовують термін «цигани», що у перекладі означає «шахрай», замість нейтрального «роми».

Після 24 лютого 2022 року бачимо позитивну динаміку: у матеріалах, поданих нижче, журналісти використовують вже назву “роми”, хоча й знову у контексті крадіжки. На щастя, ця крадіжка виявилась позитивною та значно підняла бойовий дух українців на початку війни, адже медіа так і наповнювались новинами про ромів, які вкрали ворожий танк. Бачимо також багато матеріалів про ромів у ЗСУ та біженців.

На медіа лежить відповідальність за формування сучасної картини світу, поширення стереотипів, культивування маніпулятивних заголовків та залучення ненадійних джерел. Зараз, у контексті повномасштабної війни, ми зазнаємо змін, так само, як і зазнає їх медіа. Наші контексти зміщуються, як і змінюються цінності, тому працівникам редакцій варто стежити за тенденціями та нормами щодо мови толерантності, та, головне, мати у редакції розроблену чітку систему опрацювання чутливих тем у своїх публікаціях.

Анна Мурашева, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка

Comments are closed.