Людині властиво постійно втікати від суворих реалій життя до чогось примарного та віртуального. Особливо під час війни, коли страшні події трапляються щодня. Щоб бути в нормі, ми створюємо собі світ ілюзій та фантазій, який він замінює реальні стосунки зі світом. Інколи людина перестає їх розрізняти або перебуває у вигаданому настільки довго, що руйнуює сфери свого життя. Потреба втечі зазвичай виникає в дитинстві, але може тривати і в дорослому віці, щоб уникати труднощів життя. Є термін, яким називають це явище — ескапізм. Багато хто, називає це залежністю. Зокрема медійною, адже медіа — один з найкращих засобів втечі від реальності.

• У повсякденній мові термін «залежність» використовують зазвичай стосовно людей, які зловживають наркотиками, алкоголем та цигарками. У ширшому контексті можна послатися на багато інших видів поведінки, таких, як ігри, перегляд телевізора, комп’ютерна залежність, інтернет або сексуальна адикція, трудоголізм, булімія.

Дж. Р. Р. Толкін одним з перших безпосередньо порушує питання про ескапізм. У 1939 році в Університеті Сент-Ендрюс він прочитав лекцію під назвою «Про чарівні казки», в якій розмірковує про літературний напрям, який називає «ескапістським». Для нього «втеча» (escape) – це відхід від ворожої людині сучасності у світ фантазії, як можливість зберегти моральну чистоту і щирість, це щось героїчне.

Важливо не плутати ескапізм із румінаціями. Румінація — це повторювані, надмірні думки, які заважають іншим видам мислення. Це постійне повторення, обговорення або “пережовування” тих самих думок або проблем. Це ментальний процес, при якому людина знову та знову переживає минулі події або потенційні майбутні проблеми.

Є різні способи втекти від реального світу: надмірний перегляд фільмів, відеоігри, зависання в інтернеті. Однак втечею можуть бути також робота, волонтерство, творчість, спорт чи подорожі.

З 24 лютого 2022р. багато українців почали використовувати як засіб ескапізму новини: безперервно скролити стрічку, читати всі можливі Telegram-канали та новинні сайти, щоб не пропустити жодну деталь.

«Нескінченне бродіння по інформаційних каналах відбувається через страх втрати контролю над ситуацією. Здається, ніби ще одну новину подивлюся і буду знати всю інформацію. І це теж втеча від реальності через небажання чути погані новин. Деякі люди через це йдуть в гори чи в монастирі. Це теж своєрідний ескапізм, щоб не зустрічатися з реальністю», — каже кандидатка психологічних наук, професорка загальної та клінічної психології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Мирослава Гасюк. За словами Гасюк, ескапізм — це спосіб захиститися від реальності, який людина використовує через страх, що вона з чимось не справляється.

Також популярними зараз є рольові відеоігри, особливо серед підлітків. У віртуальному світі легко керувати життям персонажа і відчувати себе героєм. Адже саме граючи, ми занурюємося в вигадані світи, відсторонені від реальності. Під час гри, ми на певний час забуваємо про різні побутові турботи та інші проблеми. За фактом, ми тікаємо від реального світу.

Військовий психолог та ютубер Андрій Козинчук у своєму відео “Біжи, друже, біжи: про шкоду та користь ескапізму” розповідає про військову службу як ескапізм: чому ризикувати життям іноді легше, ніж розв’язувати інші задачі?

На його думку, у деяких людей піти захищати нашу країну — це ескапізм. Людина не могла розв’язувати свої проблеми вдома: не помирився із дружиною, його ненавидять діти й він втік в армію. Тобто, цій людині набагато легше піти в армію ризикувати життям, ніж бути вдома і вирішувати хатні справи. Але такий стан у військовослужбовців може виникати не тільки під час виконання бойових завдань, а й після повернення до цивільного життя. Зловживання спиртними напоями, ігрова залежність, вживання наркотичних засобів, агресивність, депресія, апатія та інші прояви деструктивної поведінки, які спочатку виглядають як прояв шкідливого ескапізму, можуть бути ознаками порушення психічного стану військовослужбовця.

Водночас, якщо говорити про ескапізм, як про буденне явище, то практично всі люди, у тій чи меншій мірі є ескапістами. Погодьмося, адже у всіх нас є заняття, що дозволяє на певний час відірватися від проблем реального світу. Тож ескапізм сам по собі – не якийсь  психологічний розлад. Хоча, як вже зазначалося, нездоровий ескапізм може свідчити про наявність психічних відхилень.

Як допомогти собі, якщо ескапізм заважає жити? Чарівної пігулки не існує. Ідеться про те, щоб зіткнутися з дискомфортом реальності. Для будь-якого мозку це неприємна перспектива. Він чинитиме опір. Тому слід розуміти, що це складно.

Щоб уникнути ескапізму, дослідники радять створити збалансований режим життя, включаючи достатньо часу для відпочинку, соціальних взаємодій і розвʼязання проблем. Розвивати здорові стратегії управління стресом та важливі навички саморегуляції. Також важливо встановлювати реалістичні цілі та розробляти позитивні звички. Памʼятати про важливість взаємодії з навколишнім світом, знаходження задоволення в процесі досягнення мети та забезпечення себе емоційною підтримкою. Іноді може бути корисним звертатися за допомогою до професіоналів, таких як психологи чи консультанти, якщо відчуваєте, що потребуєте додаткової підтримки.

«Потрібно згадати, що до війни приносило задоволення. Якщо біг — бігати, якщо спорт — йти в зал, якщо читання книжок — читати. І запитувати себе, чи ця діяльність є втечею, яка шкодить чи дозволяє відпочити від новин», — підсумовує Мирослава Гасюк.

Юліанна Севч, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка

Comments are closed.