Український кіноматограф не стоїть на місці та продовжує розвиватися. Нещодавно у кінопрокат вийша нова драма Павла Острікова “Ти – космос”. Стрічка стала другою з найкасовіших фільмів у 2025. 

У фільмі йдеться про космічного далекобійника Андрія, який після вибуху Землі вважає себе останньою людиною у Всесвіті. Стрічка створювалася протягом десяти років і ще до прем’єри здобула 13 міжнародних нагород та 9 номінацій, що підкреслює її успіх і визнання на світовій кіносцені. Над фільмом режисер Павло Остріков працював майже десять років, створивши сильну й зрозумілу історію про вибір і людяність. Як оцінюють цей фільм кінокритики та чи є він чимось принципово новим в українському кіно?

Кадр з фільму

Здебільшого оглядачі цю кінострічку оцінюю досить високо та ввжають, що фільм є сміливим та  вдалим прикладом українського сай-фаю за який не соромно ні всередині країни, ні на міжнародному рівні.

Рецезент сайту Лірум Кромф Ігор у своїй рецензії підкреслює продуману режисуру Павла Острікова, вдале поєднання наукової фантастики з драмеді, атмосферну ретро-естетику та сильну акторську роботу Володимира Кравчука: “Ти — космос“ стає його великим кінобенефісом” – зазначає автор.

На його думку, це не просто жанрове кіно, а людська історія про самотність, страх і готовність зробити перший крок, яка вирізняється з поміж інших.

Кадр з фільму

Водночас у рецензії йдеться про те, що кінострічка все ж таки не зовсім класична наукова фантастика як про це зазначає автор:

”Ти — космос” — це все ж не зовсім класичний сайфай. Це драмеді, де гумор приховує сором’язливість драми та нівелює пафос насправді сміливого вчинку ринутися крізь сотні тисяч кілометрів за коханням, якого не бачив. Однак сеттинг наукової фантастики перетворює цю стрічку на досить унікальне явище в українському кіно.”

Попри це автор зазначає, що фільм не про події, а про почуття. Він показує самотність, потребу в близькій людині та бажання бути зрозумілим. У стрічці важливі не гучні сцени, а тиша, емоції й внутрішні переживання героя. Саме завдяки цьому фільм виглядає щирим і сильним.

Кадр з фільму

Глядачам дуже впав до серця цей фільм, бо вони у ньому побачили щось близьке , і це також говорить у своїй рецензії Олександра Поворозник “Суспільне”:

 “Хоча Павло Остріков розпочав роботу над своєю історією ще у 2011-му, стрічка чудово працює як перша романтична трагікомедія часів повномасштабної війни — думаю, будь-хто з українських глядачів зрозуміє Андрія, який навіть посеред буквального апокаліпсиса десь знаходить сили їсти шпроти, сперечатися з напарником-роботом, слухати улюблені платівки та обережно, недовірливо, але все ж закохуватися.”

“Суспільне” наголошує також про чудову акторську гру Володимира Кравчука, що заперечити не можна. Також самий герой здається нам досить близьким та зрозумілим адже він з Хмельницького:

“Універсальності стрічки додає ще й те, яким саме виходить у Володимира Кравчука…Андрій…у якому набагато легше пізнати себе, ніж у накачаному докторі теоретичної фізики із чергового голлівудського блокбастера про космос”.

Щодо мінусів автор не знаходить суттєвих недоліків. Єдине, що згадується, це загальна проблема жанру наукової фантастики, коли цікава ідея не завжди реалізується на екрані: “…хороша центральна ідея або вигадливий концепт на практиці так і не отримує достойної реалізації”.

Хоча критик одразу додає, що Острікову вдалося уникнути цієї проблеми, і фільм вийшов живим, унікальним і масштабним, навіть попри обмежений простір дії. Тобто мінуси тут згадуються лише як жанровий контекст, а не як недоліки конкретної стрічки.

Незважаючи на багато позитивних відгуків знаходяться й ті хто розкритикував цей фільм доволі гостро, наприклад Українська Правда. У їхній рецензії автор написав, що попри привабливу форму й важливий жанровий крок для українського кіно,  фільм виявляється слабким у змісті. Зазначає, що сюжет та мотиви героїв не завжди логічні та зрозумілі:

“…залишає питання, які непокоять,- від технічно-сценарних до глибинних, пов’язаних із осмисленням ключових тем..”

“Андрія важко назвати космонавтом – він радше космічний водій… від чого тікає Андрій – так і не ясно”

Рецензіат говорить, що у фільмі надлишок деталей і гумору, які не додають сенсу, а радше розривають стрічку, таким чином закриваючи нібито дірки у сценарії:

“Постійний гумор намагається прикрити сценарні дірки, а драматичні моменти навпаки викликають сміх, а не співчуття.”

Розкритикували фільм й за те, що він тікає від реальності війни і не намагається її осмислити. Замість рефлексії стрічка пропонує ескапізм і ностальгію. Фільм подається як імітація сай-фаю без глибини, без зв’язку з історичним контекстом і без повноцінної історії кохання:

“Ти – космос” є не більш ніж симулякром сай-фаю, який не працює ані з реальним історичним контекстом…, ані бодай з історією кохання та стосунків між людьми”.

Загалом рецензент “Української правди” вважає фільм приємним і атмосферним, проте наголошує, що він залишається поверхневим і концептуально недостатньо сміливим

“Безсумнівно, фільм стане рекреацією, способом відволіктися. Проте, на жаль, не пропонує нічого нового, а тільки намагається схопити нас за руку та повернути назад або ж відправити у космос. Залежить від трактовки.”

Кадр з фільму

Різні оцінки фільму “Ти -космос” показують не лише різницю смаків, а й різні очікування від українського кіно сьогодні. Для одних глядачів це щира й емоційна жанрова спроба та історія про самотність, для інших – втрата можливості глибше осмислити реальність, у якій живе країна.

Фільм Павла Острікова балансує між бажанням відволікти глядача і спробою говорити про внутрішні переживання людини. Саме ця невизначеність і викликає дискусії навколо стрічки. Водночас “Ти-космос” свідчить про те, що український кінематограф перебуває в пошуку нових жанрів і форм, навіть якщо такі експерименти не завжди отримують однозначну реакцію.

Софія Дмитрук, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка

Comments are closed.