Одна із центральних дискусій, що відбувається сьогодні у середовищі українських інтернат-журналістів, є з’ясування того, який підхід до творення новин є більш продуктивний: копіпаст чи копірайт.

Така постановка питання на перший погляд видається спрощеною і навіть дещо некоректною з позицій журналістської етики, адже складно назвати журналістом людину, котра виконує механічну функцію копіювання текстів. До того ж копіпаст, який здійснюється людиною, є економічно невигідний редакціям, адже його ідеально заміняє, наприклад, функція RSS-експорту, що здійснюється автоматично без витрачання на це зусиль людини. Отож в чистому вигляді він практично широко не застосовується.

У той же час дискусія «копіпаст vs копірайт» відображає важливі тенденції в розвитку сучасної журналістики, передусім – урізноманітнення методів виготовлення новинних повідомлень, а також свідчить про розширення джерельної бази для їх написання.

Якщо раніше ні в кого не виникало сумніву, що журналістська праця є неповторним творчим процесом, то сьогодні володіння журналістом-новинником  методами  інтерпретації стають достатньо поширеним інструментом в його роботі поряд з вмінням виготовлення ексклюзивних (авторських) новин.

Насправді глибинна суть цієї дискусії зводиться до того чи варто визнавати новинні продукти інтерпретації результатом журналістської праці чи ні. А сама дискусія віддзеркалює важливі зміни в технології підготовки новин в роботі інтернет-видань і не лише. І саме про ці зміни хотілось би поговорити більш детально.

Професія репортера вимирає як клас

Ще на початку 21 століття ні в кого не викликало сумніву в тому,  що головним постачальником новин в редакції, в тому числі і інтернет-виданнях, є репортер.

Як то кажуть, «журналіста годували ноги». Репортер відвідував різні заходи, в тому числі й прес-конференції, він робив коментарі, він, у разі потреби, самостійно збирав інформацію в державних та інших структурах.

Сьогодні ж репортерська робота є лише одним із багатьох і далеко не головним способом отримання новинної ексклюзивної інформації, а в деяких редакціях новинних інтернет-видань, як от, наприклад, Кореспондент.нет (http://korrespondent.net),  – репортерів взагалі немає. Джерелом написання новин у даному випадку служить інформація різноманітних інформаційних агентств, друкованих та інших видань. Журналісти Кореспондент.нет обробляють, аналізують та систематизують її, отримуючи на виході реально авторський інформаційний продукт.

Насправді сьогодні не журналіст «бігає за новинами», а новини самі його шукають і приходять до нього.

Адже кожна поважна організація обов’язково має у своїй структурі прес- чи піар-службу, а в багатьох випадках  – і перше, і друге одночасно. Вони не чекають поки до них прийдуть журналісти, а масово закидають своїми повідомленнями редакції, розміщують інформацію про діяльність на власних інформаційних ресурсах, проводять різноманітні заходи тощо. Бо добре усвідомлюють, що важливо не те, ким ти є насправді, а те, як тебе сприймають люди.

Другий важливий момент, який пояснює те, що репортерство втрачає свою актуальність в роботі новинних редакцій, це –  розвиток технічних засобів зв’язку.

Сьогодні не виходячи з офісу журналіст може спілкуватися з різними людьми навіть із закордону, приймати участь в скайп-конференціях, переглянути важливі події у відеоформаті чи прослухати їх аудіозапис, нарешті поспілкуватися з будь-ким у соціальних мережах.

Отож робити новини, і справді, в більшості випадках можна виключно на базі МОНІТОРИНГУ дуже різноманітних джерел інформації, які є у розпорядженні журналіста і яких з кожним днем стає все більше.

Моніторингова новинна журналістика займає все більший сегмент часу в роботі журналіста при підготовці новин, в той час як подієва (репортерська) журналістика якщо і не втрачає свою актуальність, то змінюється за своєю суттю.

Ця тенденція простежується не лише в роботі  інтернет-ЗМІ. Так, на телебаченні часто буває достатньо відправити висвітлювати подію лише одного оператора, як то кажуть, «зняти картинку». Бо текст до неї у формі прес-релізу чи будь-якому іншому форматі «приходить» в редакцію сам  і потребує лише переробки.

Фантасти припускають, що в недалекому майбутньому на події будуть скеровуватися не репортери, а лише оператори на літаючих машинах, оснащених сучасними відеокамерами. Сюжети, які вони робитимуть, одразу ж транслюватимуться або виготовлятимуться вже у студійних умовах. Можливо й так….

Як би не було але вже сьогодні сам факт існування та розвитку моніторингової новинної журналістики диктує нові виклики і, як свідчить досвід, журналісти до відповіді на них не завжди готові.

Моніторингова новинна журналістика

Отож моніторингова новинна журналістика не є подієвою (репортажною) журналістикою. Втім вона в жодному випадку не є і ніколи не буде тим, що зазвичай сьогодні називають «копіпастом».

Якщо залишатися в термінах дискурсу «копіпаст vs копірайт», то, на мою думку, копіпаст – це діагноз для журналістів, які в умовах дуже насиченого інформаційного простору погодилися відігравати роль звичайних ретрансляторів чужих думок без критичного аналізу і переробки того, що вони ретранслюють.

Відомо, що навіть технічні вимоги пошукових систем в інтернеті вимагають, як мінімум, рерайта новинного джерела. Останнього дотримуються більшість тих інтернет-видань, котрі позиціонують себе як новинні. І навіть в оголошеннях про пошук співробітників деякі з них зазначають посаду – рерайтер.

Однак у цьому випадку виходить: перекажи новину своїми словами і ти вже не є копіпастер. Але рерайтер не є й журналістом. Рерайт або іншими словами  – переказування новин, зроблених іншими, будь-то піар- чи прес-служба, чи поважне інформаційне агентство, не може бути завданням новинної журналістики.

Наслідком тотального масового рерайту в роботі новинних інтернет-видань стало те, що стрічки новин переповнені манипулятивними повідомленнями, істинний зміст яких залишився незбагненним ні для рерайтера, ні для редактора, який цю новину включив у стрічку і просто ретранслював. Негативний вплив рерайту простежується також в тому, що більшість новинних інформаційних продуктів (стрічок новин) подібні один до одного як сіамські близнюки.

Ще один негативний наслідок рерайту: все частіше поважні інтернет-видання попадаються на так звані фейкові новини, адже у своїй роботі не дотримуються головних критеріїв відбору новин: достовірність, повнота та оперативність, а керуються виключно читацьким попитом.

Рерайтерство не можна вважати моніторинговою новинною журналістикою, адже суттю є його є одна інтерпретація без жодного критичного аналізу чи систематизації.

Проте у  структурі сучасних новинних інтернет-редакцій, як правило, сьогодні обов’язково є журналісти, які практично не відвідують жодних подій, а цілими днями просиджують біля моніторів комп’ютерів, здійснюючи моніторинг різноманітних джерел інформації і на основі цього моніторингу вони шляхом аналізу й систематизації інформації виготовляють ексклюзивні (авторські) новини.

При цьому новини, які вони продукують, не є ні копіпастом, ні рерайтером, про котрі йшла мова вище. У роботі цих офісних журналістів-новинарів саме аналітична складова є домінантною. Адже, як ми вже зазначили, навіть повідомлення іншого інформаційного агентства може слугувати джерелом для написання власної, ексклюзивної  новини.

Однак,  щоб вона з’явилася, необхідно виконати не лише аналітичну роботу, але й повний цикл методичних процедур, пов’язаних із творення новини як жанру:  пошук в базах, підготовка коментарів, написання унікального тексту, творення беку та ін.

Саме ці журналісти сьогодні, поряд з репортерами, є справжніми копірайтерами в новинній журналістиці, тобто готують ексклюзивні (авторські) новини, хоч, як правило, їхні прізвища лишаються невідомі загалу.

Як це не парадоксально, попри те, що моніторингова журналістика вже давно стала важливою складовою новинною інтернет-журналістики, до сьогодні не існує офіційного визначення ні цьому напрямку, ні посаді, яку займають ці журналісти.

Не виключено, що так відбувається тому, що зміни, про які йшлося в цій статті,  носять більш глобальний характер для всієї сучасної журналістики.

 Копіпаст (copypaste, англ.) — функція комп’ютерних редакторів, яка дозволяє перенести фрагмент тексту (зображення, звуку) в інше місце.

Копірайт  (сopyright, англ..) – захист авторського права. В даному випадку вживається у сенсі авторська, ексклюзивна інформація

Рерайт (rewrite)- переказ чужого тексту своїми словами з точним збереженням змісту оригіналу

Відгуки 4 коментарі

Анонім,

Анонім,

Анонім,

Анонім,