Наявність розвиненої мережі недержавних організацій є однією з необхідних умов розвитку в країні громадянського суспільства. Важливу роль у розвитку ЗМІ можуть відіграти сучасні інформаційні технології. Однак складається враження, що нині в Україні дещо недооцінюється та роль, яку в цьому процесі здатний відіграти Інтернет.

За деякими даними, аудиторія користувачів Інтернету в Україні за минулий рік збільшилася в 3 рази (з 0,5 млн на початку року до 1,5 млн наприкінці), причому темп цього зростання був найвищим з усіх європейських країн (крім Росії). А потенційна українська аудиторія тих, що прагнуть стати користувачами мережі оцінюється числом від 4 до 6 млн осіб, що збігається з показовою межею у 10 відсотків населення, після досягнення якої в усіх країнах світу відбувалося вибухове зростання інтернет-послуг, а Інтернет ставав визначним фактором суспільного розвитку.
Разом з тим, модель розвитку нашої країни, пов’язана з використанням вигод її географічного розташування, поступово стає все популярнішою не тільки у висловлюваннях експертів та політиків, але й у конкретних міжнародних економічних проектах. Для їхньої успішної реалізації буде потрібним, в тому числі, приведення українських інформаційних мереж у відповідність із загальносвітовим рівнем. Це означає, що через 3—4 роки, за збереження сприятливої зовнішньоекономічної ситуації, Україну очікує ще більш вибухове зростання використання Інтернету в усіх сферах життя.

При цьому, за оцінками соціологів, за своїми головними параметрами українська аудиторія Інтернету відповідає соціальним характеристикам так званого “середнього класу”, що дозволяє сформулювати висновок про потенційне зростання ролі сучасних мережевих інформаційних технологій у процесі суспільного розвитку, у тому числі як засобів агітації серед найбільш перспективних верств населення на користь формування відкритого громадянського суспільства в Україні.

ЗМІ одними з перших усвідомили переваги й можливості Інтернету, особливо пов’язані з використанням його в політичних процесах. У нас в країні вже досить давно позначився процес взаємопроникнення мас-медіа (традиційні ЗМІ) та Інтернет-медіа, що свідчить про поступове активне включення Інтернету в політичне життя українського суспільства. З використанням Інтернету ЗМІ набувають нових специфічних функцій. Для докладного аналізу цього процесу необхідно на науковій основі вивчати тенденції інформаційного розвитку та нову роль ЗМІ у формуванні громадянського суспільства в умовах розвитку сучасних інформаційних технологій.
Українські Інтернет-ЗМІ пережили стрімкий процес переходу від передплатних списків розсилки, швидше зорієнтованих на використання електронної пошти, ніж повноцінного Інтернету, до багатофункціональних інформаційних ресурсів. В Інтернеті з’явилися версії всіх основних друкованих видань, а також і самостійні Інтернет-видання. Авторитет і аудиторія деяких з них можуть цілком успішно конкурувати з друкованими ЗМІ.

Наступним кроком в розвитку Інтернет-ЗМІ стало створення сайтів громадських рухів та організацій, що водночас виконують роль електронних партійних ЗМІ. При цьому бізнес вкладає в розвиток Інтернету кошти, що значно перевищують вкладання держави, і таким чином стає основним гравцем на інформаційному та політичному полі України. Тому можна чекати й подальшого інтегрування політичних партій, бізнес-структур, і, можливо, аналітичних науково-дослідних установ. Економічна галузь України поки що недооцінює фактор полегшення та спрощення своєї роботи завдяки Інтернету, зокрема комерційні організації, число яких в Україні сотні, здавалося б, повинні були б найпершими усвідомити важливу роль Інтернету та почати активно використовувати його в своїй діяльності. Той факт, що цей процес відбувається  доволі таки повільно, свідчить про виняткову слабкість тих структур, що займаються аналізом і плануванням їхньої діяльності, пов’язаної з використанням Інтернету.

Що ж стосується некомерційних організацій, то, на жаль, численні сайти, створені ними, у кращому випадку виконують функцію “візитних карток”, а частіше не дотягують навіть і до цього рівня. Жодної масштабної кампанії, яка б використовувала Інтернет як робочий інструмент, у нашій країні проведено не було (окремі вузькоспрямовані проекти “погоди” ні в якому разі не роблять). Загалом українські НДО практично не користуються можливостями Інтернету, коли у країнах з розвиненим громадянським суспільством вже давно аналізують навіть ефективність діяльності організації за допомогою аналізу її сайту.

Найбільше ж розвинені світові НДО сьогодні поєднують в собі функції традиційних НДО, політичних партій та мережевих організацій. Саме інформаційний обмін, заснований на відкритих списках розсилки та інших технологіях, дозволив таким структурам, як Greenpeace, зайняти свою нішу у світовому суспільстві. Зниження вартості комунікацій і підвищення мобільності учасників, а також властивість таких організацій обирати й оперативно змінювати свої цільові аудиторії, дозволяє їм проводити успішні міжнародні акції.

На жаль, українські НДО поки що не усвідомили, що Інтернет є не лише місцем, де можна повісити сайт-листівку, але й наймогутнішим засобом здійснення власне їхньої статутної діяльності та проведення різноманітних громадянських кампаній, а також організаційним і навіть фінансовим ресурсом. Навіть нинішня парламентська кампанія, за великим рахунком, не дала нічого нового в плані ефективного використання НДО можливостей Інтернету. Тому залишається сподіватися, що ми бачили лише репетицію перед ефективним використанням Інтернету НДО під час прийдешніх (2004 р.) президентських виборів в Україні, що дійсно визначатимуть майбутнє (чи відсутність такого) для нашої країни.

У цьому сенсі показовою є еволюція Інтернет-політики партійних структур у Європі і США. У політичному житті США Інтернет використовувався вже під час президентської кампанії 1996 року. А під час президентської кампанії 2000 року, що її автор спостерігав, знаходячись безпосередньо в Нью-Йорку і Вашингтоні, Інтернет став вже невід’ємною частиною виборчого процесу. При цьому програма Демократичної або Республіканської партій ілюструвалася на їхніх сайтах фото- і відеоматеріалами, Інтернет-радіо розносило передвиборчі промови, на партійних порталах задіювалися електронна пошта, відеоконференції, ICQ, онлайн-голосування, форуми, чати, стрічки новин і т.д. Тому й не дивно, що на одній лише стадії праймериз кандидати зібрали через Інтернет декілька мільйонів доларів у вигляді пожертв. Недарма, за оцінками оглядачів, вибори 2000 року увійшли в історію США як перші вибори, в яких Інтернет — новий засіб масової інформації — відіграв одну з головних ролей.

Наша держава теж вже усвідомила потенційну значимість Інтернету в політиці. Наприклад, багато українських експертів небезпідставно вважають, що Інтернет є доволі ефективним джерелом забезпечення інформацією під час проведення політичних кампаній. Тому держава намагається взяти український сегмент Мережі під свій контроль. Однак легальна боротьба держави з Інтернет-ЗМІ є безуспішною, бо інтернет-сайти залишаються поза сферою чинності закону про ЗМІ. За ідеєю, далі повинна піти й відмова від спроб державного доменного регулювання в Україні (у зв’язку з транскордонністю Інтернету — абсолютно безглуздих).

Технологічно Інтернет надає можливість звернутися до необмеженої кількості громадян прямо, причому адресно та з індивідуальним підходом. При цьому питомі витрати значно знижуються. Інститут лобізму також змінюється принциповим чином тому, що можливість об’єднуватися “за інтересами” віртуально і лобіювати свої інтереси прямо залишає за бортом поняття посередника чи призводить до появи посередника віртуального. Вже одне це виводить використання Інтернету у найважливішу справу будь-якої недержавної організації, що прагне впливати на формування суспільної думки з метою побудови в країні громадянського суспільства.

Отже, наведений вище аналіз дозволяє зробити висновок про те, що Інтернет на сьогоднішній день надає в сфері розвитку громадянського суспільства в Україні величезні можливості, які, однак, вимагають для свого ефективного використання грамотного наукового аналізу. Це тим більш важливо тому, що в суспільстві швидко з’являються нові форми й нові персоналії (прошарок середнього класу), які з досягненням “критичної маси” можуть докорінно змінити чинне в Україні суспільне середовище. Інструментом впливу на ці процеси та сприяння формуванню громадянського суспільства в нашій країні може послужити, наприклад, створення ефективного Інтернет-порталу, що значно прискорить побудову громадянського суспільства в Україні.

Comments are closed.