У сучасному світі суспільство перебуває у стані постійного інформаційного перевантаження, високих темпів життя та нескінченних очікувань від самих себе. У соцмережах нам показують «ідеальні» тіла, успіхи, досягнення, і це створює додатковий тиск: « А що, якщо я не такий продуктивний, не такий успішний чи красивий?»

Часто людина, яка не може змусити себе діяти, відчуває провину: «Певно, я просто лінивий». Але чи справді це так? Можливо, це сигнал, що її тіло та мозок виснажені й потребують ресурсу? Як тренери та психологи можуть допомогти знайти баланс між активністю та відпочинком? І як гравцям соцмереж вдається створювати ілюзію швидких результатів?

Про це ми поговорили з Мариною Нагачевською — сертифікованою тренеркою та психологинею з більш ніж 2,5-річним досвідом роботи в сфері тренувань та психологічної підтримки. Марина не тільки допомагає своїм клієнтам у межах залу, а й активно веде соцмережі, де ділиться корисною інформацією як для новачків, так і більш досвідчених спортсменів.

Марина пояснює чому важливо слухати своє тіло, як розпізнати справжню втому, а не лінь, і як спорт може стати не ще одним обов’язком, а способом підтримки внутрішньої рівноваги.

«Я не ледащо, я в пошуку ресурсу». Як, на твою думку, тренер може допомогти/не допомогти вийти з енергетичного ступору?

Це дуже влучне формулювання: «Я не ледащо, я в пошуку ресурсу». Часто людина не лінива сама по собі, просто її тіло та мозок не мають достатньо енергії для дій.

Як тренер, я бачу, що фізична активність — один із найсильніших ресурсів для виходу з такого стану. Але важливо розуміти, що є різні рівні виснаження: фізичне, емоційне, когнітивне. І якщо людина вже на межі, то просто змусити її «йти в зал і працювати» — це не допомога, а ще більше виснаження.

Також допомагає фокус на маленьких перемогах. Коли людина бачить прогрес, то повертається відчуття контролю. І, звісно, тіло і розум тісно пов’язані, оскільки зміни у фізичному стані впливають на внутрішній стан і навпаки.

Коли тренер не може допомогти? Якщо людина знаходиться у важкому емоційному чи фізичному виснаженні, то спроба «включитися» через спорт може сприйматися як ще один тиск. У таких випадках важливо спершу відновити базові ресурси: сон, харчування, відпочинок, а вже потім повертатися до активності, яка не виснажує, а дає силу.

Тому хороший тренер — це не просто про вправи, а про розуміння балансу між «підштовхнути» і «дати відновитися».

Як соцмережам вдається/не вдається впливати на нашу свідомість? Чи часто доводиться розвінчувати установи: «Я худну для себе, чи для картинки?»

Соцмережі впливають на нас більше, ніж здається. Вони створюють ілюзію реальності, де всі красиві, підтягнуті, успішні, тому наш мозок підсвідомо починає порівнювати себе з цим ідеалом. Проблема в тому, що ми порівнюємо свої реальні тіла, емоції та життя з чужими відфільтрованими кадрами.

Тому питання: «Я худну для себе чи для картинки?» виникає дуже часто. Наприклад, деякі дівчата приходять у зал із фото інфлюенсерки та хочуть таке ж тіло, проте, коли починаєш розбиратися, часто виявляється, що насправді людина хоче не фігуру, а відчуття впевненості, яке ця фігура нібито дає.

Один із моїх підходів — переключити увагу з зовнішнього вигляду на функціональність тіла. Що твоє тіло може? Як воно почувається?

Коли людина починає фокусуватись на силі, витривалості, легкості в русі — тіло змінюється природним чином без постійного самобичування.

Я завжди нагадую клієнтам: тіло — це не аватар для соцмереж, а твій найголовніший ресурс у житті. Якщо воно сильне, витривале, здорове — воно автоматично виглядає добре.

Культура швидких результатів. Чи вдається соціальним мережам створювати хибні очікування у спорті? Чи можлива боротьба з цим?

Соцмережі просувають культуру швидких результатів, і це особливо помітно у фітнесі. Людям обіцяють мінус 10 кг за місяць, ідеальний прес за два тижні, «чарівні» таблетки або вправи, які нібито змінять тіло миттєво. Проблема в тому, що реальні зміни вимагають часу, дисципліни та грамотного підходу, а не магічних рішень.

Я часто стикаюся з клієнтами, які очікують швидких змін і розчаровуються якщо їх немає. Але тіло – це не проєкт із дедлайном, а система, яка адаптується поступово.

Як боротися з цим?

Пояснювати механіку змін. Людям важливо знати, що схуднення чи набір м’язів — це процес, а не марафон на швидкість.

Показувати реальні кейси: без фотошопу, без «до і після» за 7 днів, а з реальними строками та зусиллями.

Фокусуватись на внутрішніх змінах. Поліпшення сну, витривалості, сили — усе це помітні результати, які мотивують не менше, ніж цифри на вагах.

Короткий шлях у фітнесі завжди веде в нікуди, а правильний підхід дає не лише гарне тіло, а й здорову психіку та міцний зв’язок із собою.

 Тож ідеальна картинка в соцмережах — руйнує нас, чи мотивує?

Ідеальна картинка в соцмережах може як мотивувати, так і руйнувати — все залежить від того, як її сприймати.

Коли мотивує?

Наприклад, людина бачить спортсменку, яка підтягнута, сильна, випромінює енергію, і думає: «Клас, хочу теж почати працювати над собою!». Це може стати поштовхом до здорових змін, але важливо розуміти, що за красивими фото стоять роки роботи, дисципліна, контроль харчування, а не просто «секретний трюк» або «чудодійний продукт».

Коли руйнує?

Коли людина порівнює себе з відретушованими знімками і вважає себе гіршою, менш вартою. Наприклад, хтось дивиться на інфлюенсерку з ідеальним пресом і вирішує схуднути за два тижні. Це веде до жорстких дієт, перевантажень і зривів, тому що реальні процеси в тілі не такі швидкі.

Що робити?

Змінити фокус із зовнішності на процес. Наприклад, замість: «Хочу виглядати як вона» — «Хочу теж підтягнутися, стати сильнішою».

Фільтрувати контент. Дивитися тих, хто показує не тільки «після», а й шлях до цього.

Зіставляти очікування з реальністю. Фітнес-модель із сухим пресом, яку ви бачите на фото, могла сидіти на жорсткій сушці перед зйомкою, і так вона виглядає лише кілька днів у році.

Я завжди раджу фокусуватися не на тому, як хтось виглядає, а на тому, що хтось робить. Адже важливий не зовнішній вигляд, а звички, які до нього приводять, тому якщо їх впроваджувати, результат буде — у власному, реальному житті, а не лише на картинці.

Спілкувалась Софія Корень, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка

Comments are closed.