Головний редактор онлайн-журналу «Хмарочос» про виклики і особливості урбаністичної журналістики.

Онлайн-журнал «Хмарочос», який пише про Київ, його громаду та міські історії з усього світу, виник рік тому. Назва «Хмарочос» − своєрідна провокація: кияни люблять своє місто і не бачать його таким, яким воно є насправді, а Київ посідає шосте місце серед усіх міст Європи та світу за кількістю хмарочосів, які вже збудовані чи будуються. Ми поспілкувались із  Юлією Салій, головним редактором видання, про те, як змінився «Хмарочос» за рік свого існування, що вдалося реалізувати, чи дієздатна модель віртуальної редакції та як монетизувати медіа в українських реаліях.

Читачі і монетизація

«Хмарочос» виник у липні 2014 року, в першу чергу  для того, щоб привертати увагу до міських проблем та створити у містян запит на якісне міське середовище. Також ми намагаємось активізувати питання громадянського суспільства, об’єднання громади і тому самі беремо участь у громадських слуханнях, обговореннях архітектурних конкурсів. Ми не асоціюємо себе з громадською журналістикою, хоча і зареєстровані як громадська організація.

Наша аудиторія за  минулий рік не змінилася, а навпаки – розширилася.  Згідно з даними Google Analytics, нас читають активні люди віком 25-35 років, серед них є архітектори, урбаністи, громадські активісти та організатори різних фестивалів. Спочатку ми думали, що нас читатимуть лише кияни, але зараз бачимо іншу статистику: нас також читають мешканці Львова, Івано-Франківська, є читачі навіть із CША. У майбутньому ми плануємо розширятись і на інші міста: головний офіс у Києві, але з новинами зі  Львова, Одеси, Івано-Франківська.

«Хмарочос» монетизується за рахунок грантів та спецпроектів (наприклад, з Goethe Institut). Плануємо реалізовувати ще більше різних спецпроектів, що відповідатимуть тематиці нашого видання: від мобільності у місті до онлайн-сервісів (наприклад, купівлі-продажу дизайнерських квартир).

Про рубрики

Ніколи не знаємо «вистрілить» матеріал чи ні. Ми обираємо теми згідно з нашим світоглядом та зацікавленнями, але намагаємося бути в тренді і зацікавити масового читача. Коли ми зробили матеріал  «Історія Майдану в фотографіях» – добірку фото і короткі описи – цей матеріал розлетівся на ура. Людей загалом цікавлять прості речі, тому правила наближення інтересів ніхто не скасовував.

«Хмарочос» пише про досвід інших міст, але матеріали в стилі «як змінити своє місто» дуже затратні по часу і не надто популярні – поки що вони не можуть стати вірусними. Під змістовні проекти краще отримувати фінансування, а оскільки ми дещо обмежені в ресурсах, пріоритетом для нас є київська тематика. До прикладу, проект «Зміни своє місто» ми реалізовували разом із міжнародним фондом «Відродження». Також ми тісно співпрацюємо з  міжнародним фестивалем урбаністики  «CANactions», час від часу робимо інтерв’ю з їхніми спікерами.

Волонтери і віртуальна редакція

На «Хмарочосі» немає волонтерів – ми вважаємо, що неоплачувана праця досить неякісна. Зараз більшість матеріалів для видання пишу я і мій колега Тарас Кайдан, із нами працюють кілька фрилансерів. Нещодавно ми запустили проект, присвячений темі «українського модернізму», і  Лев Шевченко, експерт у цій темі, погодився писати для нас. Ще минулого року ми планували запрошувати лідерів думок писати для «Хмарочосу», але, коли вашому виданню три-чотири місяці, звичайно ж, Антон Фрідлянд навряд чи погодиться.

Коли я тільки почала працювати вдома, після роботи в рекламному агентстві, це було справді насолодою. Але з часом виникла потреба спілкуватися  з людьми не лише в онлайні. У багатьох є проблема з самодисципліною, у мене, на щастя, цього немає, але деякі колеги все ж страждають від цього. Проект «три тижні на заводі», коли ми всією редакцією працювали в коворкінгу «Платформа», показав, що все ж ефективніше працювати в офісі. У грудні ми знову переїжджаємо до офісу – будемо працювати в коворкінгу «Сад». У майбутньому ми з редакцією десь осядемо, є багато пропозицій, але поки що все впирається у фінанси.

Зараз нам потрібен коректор – часто працюємо на швидкість та ексклюзивність, а тому  хочемо, щоби все було ідеально. Фотограф у штаті також полегшує роботу, але коли є багато ресурсів із ліцензією, то можна брати фото, не порушуючи авторських прав. Звичайно, якщо ми говоримо про міське ЗМІ, то має бути новинар, а ще програміст та дизайнер. Це дозволяє швидко реалізовувати ідеї.

Українці не готові платити за контент

Один із крутих  архітектурних проектів, про які ми писали – проект ревіталізації річки Либідь. Не знаю, наскільки він зараз реальний, але планувалося підняти річку нагору з-під землі. Це дуже красиво виглядає на рендерах, і якби таке вдалось, то Київ, можливо, нагадував би місто-сад. Якщо ж говорити про реальні речі, нещодавно відбувся архітектурний конкурс «концепція впорядкування Контрактової площі», були визначені переможці і ті рендери, які перемогли, дуже гарно виглядають.

Зараз є чимало видань, які пишуть про місто, але складно говорити про конкуренцію. Більшість проектів, як і ми, в пошуках фінансування. Складається враження, що якщо ми пишемо про Київ, ми не конкуруємо. Найближчими до нас за тематикою є «Dream Kyiv». Але ми не сприймаємо їх як конкурентів – різниця між нами суттєва.

Ще одна проблема, спільна  для більшості медіа – це те, що  українці не готові платити за контент, адже звикли отримувати його безкоштовно. Така ситуація існує вже десятки років і лише зараз підіймається питання авторських прав. Деякі ЗМІ досі не розуміють того, що необхідно давати гіперпосилання на першоджерело. Ми мали суперечку з одним із київських видань, які дуже любили запозичувати в нас фото і текст, не вказуючи при цьому «Хмарочос» як першоджерело. На жаль, такі українські реалії – у відповідь ми лише почули: «ребята, расслабьтесь, все, что попадает в сеть, оно же общее».

Мені б дуже хотілося, щоб «Хмарочос» у 2016 році просто був. Хотілося б отримати фінансування на biggggidea.com, реалізувати  усі наші спецпроекти та розпочати нові – це дало би поштовх для подальшого розвитку. Мрію розширити штат, готувати побільше цікавих публікацій, тоді збільшуватиметься аудиторія, а з нею і змінюватиметься «Хмарочос».

Ірина Мацькова, Школа журналістики УКУ

Comments are closed.