Вибори очільника Білого дому традиційно привертають увагу не лише громадян США, а й інших держав, які пильно спостерігають за вітрами змін. Питання російсько-української війни хоч і не входить до списку нагальних для американських виборців — передбачувано, вони висловлюють більшу тривогу в питаннях незаконних іммігрантів та внутрішніх проблем — але і не покидає новинних стрічок американської преси.

У цьому огляді ми проаналізуємо контексти та відтінки, у яких американські медіа згадують Україну та російську агресію напередодні президентських виборів у США.

Про що (не) мовчать заголовки

Кандидати в президенти США Дональд Трамп та Камала Гарріс відомі своїм відмінним ставленням до України та російсько-української війни — принаймні на словах.

Однією з виразних рис Трампа є його неоднозначні заяви. Завжди важко зрозуміти, чи має він на увазі те, що каже. Ми памʼятаємо його тиск на Зеленського у розслідуванні щодо Хантера Байдена та розхвалювання російського диктатора, які продовжуються і зараз.

25 вересня Associated Press випустила статтю із заголовком “Трамп вихваляє військові досягнення росії в суперечці щодо припинення фінансування боротьби України”, в яких згадують Трампову критику на адресу Володимира Зеленського (“Щоразу як Зеленський приїжджає до Сполучених Штатів, він йде зі 100 мільярдами” та “[Зеленський] це найкращий продавець в історії”).

Колишній президент також ділиться своїми припущеннями щодо того, кого Україна прагне бачити наступним очільником США. Заголовок статті від Politico за 24 вересня достатньо промовистий — “Трамп скиглить, що Зеленський хоче перемоги Гарріс на виборах в США”. Матеріал статті не пропонує читачу нічого нового про риторику Трампа, унаочнюючи повторюваність його риторики. Навіть його донори починають натякати на його розгубленість.

Натомість Камала Гарріс стала такою собі “енігмою” для американської преси. Це стосується як внутрішніх питань (адже Гарріс тримає максимально лівий курс, що ставить знак питання у її стосунках із правими виборцями), так і зовнішніх. На цей час вона не вирізняється чіткою чи проактивною позицією стосовно російсько-української війни, що робить її схожою до чинного президента США Джо Байдена. На жаль, досі важко знайти журналістський матеріал, який би цілеспрямовано висвітлив саме цей аспект.

Одну з небагатьох згадок як Гарріс, так і війни в одному тексті можна знайти в статті із заголовком “Національний інтерес буде таким як скаже президент” для The Atlantic. У цій статті, її від Трампа відрізняє “елементарна готовність співпрацювати із офіційними союзниками США в НАТО та Азії та підтримувати демократичні держави, такі як Україна, які хочуть бути союзниками США”.

Зрештою, в ще одній статті для Politico Україну згадують лише як одну із країн, лідери якої є в передвиборчих розкладах кандидатів (та нинішнього президента).

Які сигнали це шле Україні?

Важко заперечити, що російсько-українська війна дещо втрачає позиції на американських шпальтах попри те, що їй часто відводять окремі рубрики на новинних сайтах.

Варто розуміти, що хоч Україні й критично важливі ці вибори, вона в них не відіграє ключової ролі. Це не є негативним сигналом, а радше природнім розвитком подій в обставинах, що склалися. Можна сказати, Україна зайняла свою нішу в аргументах кожного кандидата тією чи іншою мірою.

Попри те, що досі Камалі Гарріс вдається відбивати все безглуздіші заяви Дональда Трампа, вона не має права розслабитися перед американцями, деякі з яких, за словами відомої американсько-британської журналістки Енн Епплбом, кортять антиамериканської пропаганди.

Йдеться про підкуплених росією американських інфлюенсерів із праворадикальної групи Tenet Media, які поширювали антиукраїнські тези. В цій же статті, до речі, влучно згадується про середньостатистичного виборця Трампа, який “не з тих людей, кому буде діло до того, що їхні улюблені ютубери спонсоровані жорстоким диктатором, який не зважає на закон.”

Аби не створювати однобоке враження, ніби про Україну чи російсько-українську війну згадують менше, варто сказати, що матеріалів про нашу боротьбу є більш ніж достатньо. Людські історії завжди знаходитимуть місце в серцях читачів, тому гуманізм та емпатія залишаються нашими найважливішими важелями в ідеологічній боротьбі з росією.

Проте коли йдеться про президентські вибори в США, не варто очікувати ясності від кандидатів, які або відомі своїми нападами та водночас відступами від колишніх риторик (Трамп) або ж загальною невизначеністю (Гарріс), яка, сподіваємось, ще проявить себе в разі її перемоги. Вочевидь, зараз Камала Гарріс більше думає про те, як здобути прихильність найбільшої кількості людей, звертаючись до внутрішніх проблем. Тому американські вибори й псуватимуть нам нерви до самого свого завершення.

Друга спроба замаху на Трампа: чи нанесла вона шкоди Україні?

У вересні Америку сколихнули новини про ймовірний другий замах на Дональда Трампа. Перша спроба сталася в липні цього року, її розслідування триває.

Відомий своєю надзвичайно пасіонарною (можна навіть сказати, дещо нездорово пасіонарною) підтримкою України, підозрюваний Раян Раут міг стати ідеальним “цапом відбувайлом” для команди Дональда Трампа в цьому питанні. Очевидно, росія не забарилася скористатися цією новиною у своїх пропагандистських цілях.

Проте в США ця згадка нібито пройшла по поверхні цієї історії, не зачіпаючи Україну, яка виступала свідком, більше аніж на кілька коментарів від президента та представників Інтернаціонального легіону. Трамп, здається, націлився більше на погану роботу Секретної служби, якій не вдалося захистити його належним чином, та на віцепрезидентку Гарріс та президента Байдена.

Свіжа стаття від Associated Press, в якій повідомляється про висунення Рауту звинувачень у спробі вбивства, також згадує Україну, але без жодного нового контексту, що може вказувати лише на вичерпаність цієї новинної гілки. Ця ж новина від BBC не має жодної згадки про Україну.

Не кажи “гоп” поки не перескочиш

Проте це не означає, що можна видихнути. Варто було згадати, що Україна зайняла свою нішу у передвиборчій гонитві Трамп VS Гарріс, як спікер Конгресу Майк Джонсон почав вимагати відставки посолки України в США Оксани Маркарової за нібито незапрошення представників Республіканської партії на візит президента Зеленського до оборонного заводу в Пенсільванії — надзвичайно важливому штаті у президентських виборах. Згідно з його словами, це ніщо інше як втручання у вибори.

Це той самий Майк Джонсон, який блокував голосування за надання військової допомоги Україні, відсутність якої призвела до великих людських втрат та снарядного голоду, поміж всього іншого.

Тому висновок після цієї новини такий: а можливо Україна грає більш вагому роль для обох кандидатів у президенти, ніж здається на перший погляд? Розслаблятися ніколи — бо хоч і Трамп навряд чи знає, як завершити російсько-українську війну за день, його молодий помічник Джей Ді Венс не проти розповісти, яку демілітаризовану зону треба створити після того, як росія забере собі частину окупованих територій.

На злобу дня (як і десяти останніх років) варто лише сказати: боротьба триває.

Катерина Чорномаз, магістрантка Школи журналістики та медіакомунікацій Українского католицького університету 

Comments are closed.