(Ця публікація є частиною бакалаврського дослідження «Порівняльний аналіз журналістських стандартів на прикладі «The New York Times» і «The Tehran Times»).

Після повномасштабного вторгнення всі новині стрічки світових медіа заполонила інформація про російське вторгнення на територію України. Наскільки висвітлення російсько-української війну відповідає журналістським стандартам часто залежить від країни походження видання. У цьому огляді порівняємо, як дотримуються журналістських стандартів щодо війни в Україні американська  «The New York Times» та іранська «The Tehran Times».

Що таке стандарти

Журналістські стандарти є неодмінною частиною роботи професійного журналіста. Це набір норм, принципів та правил, якими журналісти повинні керуватися у своїй роботі при збиранні інформації, її обробці та публікуванні.

Директор EJN (Ethical Journalism Network) Ейдан Вайт описує п’ять цінностей, які є основою етичної журналістики: точність, незалежність, неупередженість, людяність, звітність.

Наскільки важливо дотримуватися стандартів

Чи всі видання добросовісно  висвітлюють такі важливі події, як війна? Порівняємо два  видання з різних частин світу – «The New York Times» та «The Tehran Times» аби зрозуміти, як культурні, географічні та політичні реалії впливають на висвітлення інформації в медіа.

Що ж пишуть в «The New York Times»

«The New York Times» – найстаріша і третя за популярністю щоденна газета в США. Попри те, що багато людей вважає це видання одним зі зразкових, насправді зі стандартами тут не все так чудово. І ось чому.

По-перше, мова важлива. Використання евфемізмів, підміна понять – це все спотворює в аудиторії правильне сприйняття подій. До прикладу, не можна називати російсько-українську війну «війною Путіна», чи  «українською війною». Такі приклади, хоч і не надто часто, проте бачимо у виданні «The New York Times». До прикладу в статті «Війна в Україні ускладнюється, а Америка не готова» видання декілька разів називає війну в Україні «конфліктом»: «Конфлікт між Україною та Росією може прийняти «більш непередбачувану та потенційно ескалаційну траєкторію…». В цій самій статті автори ставлять під сумнів перемогу України. У матеріалі можна прослідкувати наративи про те, що Україна повинна віддати свої території Росії, щоб завершити війну: «українським лідерам доведеться ухвалити болючі територіальні рішення, яких вимагатиме будь-який компроміс». Журналісти висловлюють свої особисті думки та припущення, цим порушуючи принцип неупередженості

Джерело: “The New York Times”

Коли журналісти повідомляють про війну (та і не тільки) надзвичайно важливо враховувати контекст та історію подій. «The New York Times» у своїх матеріалах не враховує історичний контекст про те, що російсько-українська війна триває ще з 2014 року.

Баланс думок. Часто саме з цим пунктом кодексу етики у журналістів багато суперечностей, коли мова йде про висвітлення військових подій. Кому можна давати слово? Кому ні?
У своєму дослідженні «The New York Times» нехтує думкою української влади, експертів, натомість присвятивши свій текст російському погляду на конфлікт.

Достовірність. Коли журналісти висвітлюють війну, питання достовірності відіграє дуже важливу роль для того, аби сформувати у читача правильне уявлення про події. Знаходимо проблеми з цим пунктом журналістських стандартів і у «The New York Times». 18 вересня 2023 року на сторінках видання «з’явилося візуальне дослідження під заголовком «Докази свідчать про те, що українська ракета спричинила трагедію на ринку». Це стаття про ракетний удар 6 вересня по Костянтинівці на сході України. Автори стверджують: «докази свідчать, що катастрофічний удар став результатом несправної української ракети протиповітряної оборони, випущеної з пускової системи «Бук». Журналісти зробили свій висновок, не впевнившись у достовірності інформації, яку не підтвердив уряд України та видавали його за такий, що відповідає дійсності.

Джерело: “The New York Times”

Що пишуть на іншому континенті, у виданні «The Tehran Times»

«The Tehran Times» – це іранська англомовна щоденна газета.

Гасло видання – «Straight truth» («Щира правда»). Та чи так це насправді? Спойлер – ні.

Джерело: “The Tehran Times”

Газета часто послуговується підміною понять. Тут набір евфемізмів ширший. Російсько-українську війну вони називають  «українсько-російською кризою», «військовою операцією Росії», «українською війною», «війною в Україні». Наприклад, заголовок статті «Україна війною загрожує всьому світу» створює в  аудиторії хибне враження про те, хто розпочав війну та хто бере в ній участь.

«The Tehran Times» порушує принцип достовірності, поширюючи неправдиву інформацію, фактично взявши на себе роль рупора російської пропаганди. А провідною лінією всіх новин є те, що газета виправдовує російську агресію, звинувачує НАТО та США.

В одній зі статей газета пише, що «Москва анексувала чотири області України, де проживають переважно етнічні росіяни, після референдуму жителів Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей». Це твердження є неправдивим, тому що етнічна більшість жителів в цих регіонах – українці.

Джерело: “The Tehran Times”

Шляхом тенденційного підбору респондентів, газета намагається сформувати в читача антиукраїнську позицію, зокрема маніпулюючи наративами про те, що Захід надає більшого значення війні в Україні, ніж в інших країнах та про те, що Європі та США «притаманні расистські та ісламофобські тенденції».

Джерело: “The Tehran Times”

Журналісти газети часто ставлять співрозмовникам відповідні запитання, які схиляють до певної відповіді. Наприклад в одному інтерв’ю журналіст запитує: «Війна в Україні нагадує нам інші війни в регіоні, такі як війна проти Ємену. Чого ми можемо навчитися, коли бачимо різні підходи до цих воєн?», формуючи у співрозмовника упереджене ставлення.

Журналісти «The Tehran Times» не перевіряють та не уточнюють інформацію, посилаються на джерела на кшталт «британські вчені довели…». В одному матеріалі видання пише: «Нещодавнє опитування показало,  що більшість американців проти того, щоб більше грошей витрачалося на  Україну». Проте не було зазначено, що це за опитування, коли та хто його проводив, хто брав участь.

Джерело: “The Tehran Times”

Які висновки можна зробити?

Дотримання журналістських стандартів у висвітленні подій, зокрема війни, є ключовим аспектом, який формує погляд громадськості.

Видання «The New York Times», на відміну від «The Tehran Times» переважно дотримується свого кодексу етики. Газета намагається забезпечити точність та неупередженість у своїх матеріалах. Проте є випадки, коли журналісти порушують стандарти,  суб’єктивно тлумачать події, та використовують підміну понять. Натомість «The Tehran Times» – відверто заангажована газета. На її сторінках можна чітко прослідкувати вплив політичних та культурних факторів на зміст інформації, що відображається у вибірковому підході до подання новин та обробці фактів.

Оксана Бондарчук, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка

Comments are closed.