Дедалі частіше екоактивісти потрапляють до новинних стрічок через свої акції протесту. До прикладу, одним з останніх став випадок в Луврі, де двоє активісток облили супом всесвітньо відому картину Леонардо Да Вінчі “Мона Ліза”.

Що правда, найвідвідуваніший музей світу в Парижі вже не вперше зазнає нападу з боку екозахисників. Зокрема, минулого року вони вилізли на піраміду музею та облили її помаранчевою фарбою, вимагаючи від уряду плану теплоізоляції будівель.

Подібні інциденти відбувалися і раніше. В Лондоні активісти вилили законсервований суп на знамениту картину художника Вінсента ван Гога «Соняшники». Пізніше їхні “наслідувачі” розмазали шоколадний торт об воскову фігуру короля Карла III.

Також серед відомих випадків акцій протесту можна відзначити події, коли учасники акцій влаштовували тимчасові “окупації” важливих місць або об’єктів. Наприклад, в Музеї природознавства Берліна екоактивісти вирішили приклеїти себе до скелета динозавра. Така ініціатива супроводжувалася лозунгом “Ми хочемо вимерти, як динозаври, чи хочемо вижити?”.

У Відні екоактивісти використали таку ж форму протесту проти використання урядом викопної енергії. Один з активістів облив рідиною картину, після чого його відштовхнув охоронець музею, а інший приклеїв руку до скла над рамою картини. Подібний інцидент стався у Гаазі, де кліматичний активіст намагався приклеїти себе до картини Яна Вермера “Дівчина з перловою сережкою”.

А в Римі протестувальники взагалі вирішили скористатися найпопулярнішою пам’яткою міста, щоб привернути увагу до екологічних проблем.  При цьому вони пішли на крайні заходи, забравшись у фонтан та виливши у воду чорну фарбу.

Також варто згадати неодноразові напади на магазини: Prada, Dolce & Gabbana, Gucci, Rolex, Bentley, Bugatti та інші, не говорячи вже і про звичні акції блокування доріг та державних установ. Цей список далеко не повний і, найімовірніше, скоро буде доповнюватися.

Тож, хто такі ці “кліматичні борці” та чого вони добиваються, псуючи витвори мистецтва та захоплюючи значущі місця.

Кліматичні активісти — це представники різних організацій та груп, які борються за захист навколишнього середовища та реагують на надзвичайні кліматичні ситуації. Зазвичай вони виступають проти забруднення, вирубки лісів, емісії викидів, використання вугілля, нафти та інших небезпечних джерел енергії, які сприяють зміні клімату.

До найвідоміших груп екоактивістів належить британська організація Extinction Rebellion (Повстання проти вимирання), Just Stop Oil (Просто зупиніть використання нафти), італійська Ultima Generazione (Останнє покоління) та німецька Letzte Generation (Останнє покоління).

Свої дії активісти пояснюють не як намір спеціально зіпсувати мистецькі або культурні об’єкти, а як спосіб змусити громадськість, уряди та корпорації реагувати на кліматичні зміни та екологічні загрози.

Варто зазначити, що тема “екотероризму” не є чимось новим. Приміром, в 1910-х роках активістки руху суфражисток у Великобританії атакували кілька відомих картин Національної галереї в Лондоні через арешт їхньої колеги.

Як пише The New York Times, що організатори атак в минулому столітті переважно прагнули привернути увагу до себе, в той час, коли їхні сучасні послідовувачі хочуть здебільшого звернути увагу ЗМІ та суспільства до питання захисту навколишнього середовища. Оскільки на їхню думку, сьогодні погляд людства направлений не туди, а це, на жаль, є загрозою повторення долі динозаврів.

Що цікаво, хоч такі перформанси здебільшого викликають обурення і негативну реакцію, але їхні організатори добиваються свого. Адже їхні каверзи обговорюють чимало провідних іноземних ЗМІ.

Наприклад, повідомляючи  про акції, Daily Mail назвав їх “витівками”, які є частиною “кампанії хаосу” “бунтівних екофанатів”.

В The Collector вважають, що такі дії екозахисників є нічим іншим, як мистецьким вандалізмом, і навіть виділяють найпопулярніші його мотиви. Зокрема, серед них: політика, релігія, нав’язливі ідеї, викликані їхнім психіатричним станом, грошова вигода або самовираження. За їхніми словами, такий вид вандалізму є поєднанням двох або більше мотивів.

А також додають, що “супові протести” навряд чи завдадуть шкоди нафтовим компаніям, проти яких вони протестують. Але додадуть працівникам музею додаткові години кропіткої та часто неоплачуваної праці.

Протилежну думку висловлює видання The Daily Star, яке вважає, що для громадян надзвичайно важливо мати можливість висловити своє занепокоєння щодо екологічних проблем, включаючи публічні заходи, акції, петиції та інші форми вираження громадської думки. Включно навіть з такими обурливими діями, які медіа відмовляється називати “вандалізмом”, бо картини, покриті склом, а, отже, не були пошкоджені чи знищені.

“На відміну від терористів, які вдаються до насильства та вбивають людей, мета кліматичних активістів — сприяти підвищенню обізнаності про серйозність викликів, з якими ми всі стикаємося, і бути достатньо напористими, щоб змусити тих, хто має владу, діяти з надзвичайною терміновістю”,— йдеться у статті.

Авторка ж статті у Vox змінює своє ставлення до ситуації з “це жахливо” на “це може бути найкращий протест за всю історію”. “Але що може означати втрата однієї великої картини, вартість якої становить 81 мільйон доларів США, для цивілізації, якої може не стати”, — заявляє вона.

Що про це думають українські медіа

До прикладу, “Суспільне” разом з культурологинею Марією Дячук намагалися розібратися, чи є ефективними такі дії екоактивістів та чи завдають вони шкоди картинам.

“На жаль чи на щастя, щоб вразити сучасного глядача потрібен шок-контент, сенсація, драма та трагедія. Тому такі мистецькі акції мають право на існування”, — говорить культурологиня.

Втім, за її словами, те, що ми бачимо сьогодні, можна вважати, напевно, найбільш невинним способом замаху на мистецтво, адже є захисне скло та й навіть без нього харчові продукти не завдали б серйозних уражень, передає “Суспільне”.

“Вікна” вважають, що “приклеєна рука до картини ніяк не зменшить кількість вирубаних дерев, не зупинить глобальне потепління”. Тому псування чи вандалізм не є найкращим способом, щоб привернути увагу до проблеми. Та в кінці матеріалу додає чек-лист, який допоможе кожному приймати свідомі рішення задля збереження екології.

Негативніше висловлювалися у виданні “Український тиждень”, де представників західного екоактивізму називали радикальними лицемірами. На прикладі Німеччини, вони зазначають, що хоча та і “перебуває у десятці країн, що найбільше забруднюють атмосферу викидами CO2, але обʼєми викидів з Німеччини не до порівняння із тими, що продукують Китай, США, росія чи Індія”.

Також у статті згадують про німецький екорух «Останнє Покоління» (Letzte Generation), який, вдається до суперечливих акцій, щоб власне привернути увагу “начебто” до проблем із забрудненням навколишнього середовища.

На думку авторки, такі дії активістів є обурливими та можуть нести негативні наслідки, зокрема стати інструментом кремлівської пропаганди.

 Чи відбувалося щось подібне в Україні?

В тому ж інтерев’ю “Суспільному” Марія Дячук каже, що таких випадків назвати не може, але наголошує, що в українців присутня культура перформативних публічних акцій.

З останнього, що вона наводить — це благодійні концерти, багатотисячні мітинги на головних площах міст світу та України, мистецькі акції та перформанси, що привертають увагу до війни в Україні. Такий акціонізм став сильним інструментом висловлення протесту проти дій рф.

Декілька прикладів зворушливих масових акцій на підтримку України:

1. Перформанс«Кривавий геноцид» в знак про закатованих у Бучі та інших містах України, Краків 9 квітня

2. Криваве озеро біля посольства росії у Вільнюсі, 6 квітня 2022 року

3. Акція #SaveMariupol після того, як росія завдала авіаудару по драмтеатрі в Маріуполі, в бомбосховищі якого ховалися мирні жителі міста, зокрема діти, Прага березень 2022 року

4. Акція проти зґвалтування українок російськими окупантами, Естонія

5. Акція «Оленівка – новий Освенцим» у Києві 4 серпня 2022 року на підтримку загиблих полонених захисників Маріуполя.

Лілія Сокульська, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка

Comments are closed.