Як би того не хотіли філософи Інтернету, які малюють нам світ майбутнього, де він став основною інформаційною платформою, реальність залишається такою, що телебачення займає значну частину нашого життя. Звичайно, слід зазначити, що новини в форматі «балакучої голови» з блакитного екрану вже привертають не так багато народу, значно легше відкрити стрічку новин на Фейсбуці і дізнатися все, що сталося в країні і в світі. Але у телебачення залишається ще одна функція, яку Інтернет наразі не зміг у нього відібрати – це розважальна. Звичайно, посміятися над мемами на Форчан¹ весело, але значно веселіше побачити цирк в прямому ефірі. І тут на допомогу приходить ТБ.

За останні 5-10 років різко зросла кількість розважальних програм на українському телебаченні. Тільки лінивий не стежить за схудненням товстих бідолах, не підтримує співучого сантехніка з Вінниці і не сміється з курйозних відповідей моделей, які борються за титул головної в Україні. Але на відміну від телебачення, де швидко впровадити нові формати складно, Інтернет стає майданчиком для креативних людей, які розуміють всі актуальні проблеми тих homo sapiens, котрі не випускають телефона з рук п’ятнадцять чи й двадцять годин на добу.

Не так давно в соціальній мережі Вконтакте почали масово з’являтися тематичні пабліки² про українські розважальні шоу. За якісь 7 місяців група “Я дивлюся українські ток-шоу і радію життю” отримала півмільйона людей, що для стартапу дуже непогано. Але основною особливістю цього та інших подібних пабліків є їхній формат. Зрозумівши, що довгі відео – це дуже незручно для користувачів мобільних пристроїв, адміністратори перетворили випуски улюблених мільйонами українців шоу в меми.

Трансформацію телевізійного формату в Інтернеті можна розглядати у різних аспектах. Так на думку дослідниці Наталі Соколової, цей феномен можна описати як перехід від споживання до виробництва, або ж як різновид фан-арт в епоху Web 2.0.

В Україні основним виробником розважальних шоу є канал СТБ, який працює за форматами англійських реаліті “Embarrassing Bodies”, “The Biggest Loser”, “Honey, We’re Killing the Kids”, “Х-factor” і “Britain’s got talent”.

Згідно з офіційною статистикою СТБ, основну частину їхньої аудиторії складають жінки від 45 до 55 років, що різниться з аудиторією групи в соціальній мережі, де у віковій категорії до 18 років 34% аудиторії – це жінки, а 9% – чоловіки, а у віковій категорії до 21 років 18% – це жінки і 8% – чоловіки.

Треба також відзначити, що незважаючи на тематику спільноти Вконтакте – українські ток-шоу, 53% аудиторії припадають на Росію і лише 38% – на Україну.

Якщо розглядати трансформацію реаліті-шоу в Інтернеті, як різновид фан-арт, то варто задати собі питання, чи не є спільнота “Я дивлюся українські реаліті-шоу і радію життю” просто добре продуманим рекламним ходом каналу СТБ? Щоб відшукати відповідь, я написав одному з адміністраторів групи. І, якщо вірити його словам, вони не мають жодного відношення до каналу.

Підтвердженням цьому може слугувати офіційна група каналу СТБ Вконтакте, яка спершу була офіційною спільнотою любителів передачі “Кохана, ми вбиваємо дітей”, а після закриття проекту перетворилися в спільноту “Ми дивимося реаліті-шоу на СТБ” (назва перегукується з назвою фан-арт групи). Цікаво, що офіційне співтовариство не таке популярне – на 23 жовтня 2016 року в ньому можна нарахувати 127 тисяч людей (порівняно з півмільйоном у фан-групі).

Якість постів³ в групі й відгуки аудиторії теж залишають бажати кращого – публікації ледве набирають 150 лайків, проти постів в групі “Я дивлюся українські реаліті-шоу і радію життю”, де публікації за лічені години набирають 200, а то і більше 500 лайків і коментарів.

Взагалі, подібна трансформація в Інтернеті не є чимось новим. Вконтакте вже досить давно існують спільноти, які так само трансформували відео-контент в “картинки”, але тематикою таких груп є кінематограф (наприклад популярна спільнота “Cinemacholics”). Цікавою є їхня аудиторія – частіше за все це “еліта” мережі, тобто молодь, яка вже перестала сміятись з смішних картинок про котиків, але ще не перейшла у Facebook. Подивившись на формат подачі контенту у таких пабліках і порівнявши його з форматом групи “Я дивлюсь українські реаліті-шоу та радію життю”, можна сміливо стверджувати, що творчість останніх не просто фан-арт, але й своєрідна пародія на інтелектуальні групи Вконтакте.

Питання трансформації телевізійного формату реаліті в мережі також можна розглядати, як відповідь інтернет-аудиторії на бездіяльність каналу СТБ в сенсі правильного просування свого продукту в мережі. Адже контент каналу залишається “закритим” для користувачів мобільних пристроїв. Натомість “творчість” фанів українських розважальних шоу легко відкривається на телефоні, й через це 63% переглядів в співтоваристві йде на мобільні пристрої і лише 36% – на комп’ютери.

Про активізацію уваги великих медійних компаній до користувачах мобільних пристроїв вже досить давно говорять у світі. Так висновки опубліковані Pew Research Center: Journalism&Mediastuff засвідчили, що більша частина трафіку популярних видань в США припадає на мобільні пристрої, а це означає, що все більше людей у світі не хочуть витрачати багато свого часу на пошуки інформації в Інтернеті через комп’ютери; як ми бачимо розваги – не виняток. Тому українським розважальним медіям слід замислитись над важливістю правильного діалогу з інтернет-аудиторією, і не зводити “спілкування” до примітивного інтернет-флірту у формі коментування прямих ефірів на офіційних сторінках каналів і онлайн-голосувань.

_________________________

1. 4chan – найбільший у світі англомовний іміджборд та анонімний веб-форум, заснований у 2003 році. Саме у 4chan з’явились відомі картинки зі смішними котами, які також називають lolcat.

2. Паблік (від англ. public) – різновид спільнот в соціальній мережі Вконтакте.

3. Пост (від англ. post) – окреме повідомлення на веб-форумі чи в соціальній мережі.

Comments are closed.