Громадянська журналістика, або citizen journalism, є феноменом, коли люди без професійної журналістської освіти беруть активну участь у процесі збирання, аналізу та поширення інформації. З розвитком цифрових технологій та інтернету цей підхід набув значного поширення, дозволяючи кожному стати репортером і ділитися новинами в режимі реального часу. Але чи можуть такі непрофесійні журналісти створювати якісний контент, який відповідатиме стандартам традиційних медіа?

Приклади з усього світу демонструють, що громадянські журналісти здатні надавати цінну інформацію, особливо в ситуаціях, коли доступ професійних медіа обмежений. Наприклад, під час протестів у Гонконзі 2019 року багато відеоматеріалів та свідчень надходило саме від очевидців подій, які оперативно публікували їх у соціальних мережах. Це дозволило світовій спільноті отримати неупереджену інформацію безпосередньо з місця подій.

В Україні громадянська журналістика також відіграє важливу роль, особливо в умовах обмеження свободи слова. У Криму, після його анексії, рух громадянської журналістики виник як відповідь на знищення незалежних медіа. Місцеві жителі почали самостійно збирати та поширювати інформацію про події на півострові, заповнюючи вакуум, створений відсутністю професійних журналістів.

Акція на підтримку громадянського журналіста з Криму Нарімана Мемедемінова на Майдані Незалежності в Києві. 1 жовтня 2019 року. Архівне фото

Однак, попри успішні кейси, існують і певні виклики. Відсутність професійної журналістської освіти та належної підготовки серед громадянських журналістів часто стає причиною поширення дезінформації, упередженості та низької якості контенту. Дослідження Інституту масової інформації (ІМІ) свідчать, що одним із ключових викликів української журналістики є недостатній рівень медіаграмотності та відсутність навичок перевірки фактів серед непрофесійних дописувачів.

Наприклад, під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну багато неправдивої інформації поширювалося через соціальні мережі та месенджери, зокрема через Telegram-канали без перевірених джерел. Деякі з цих повідомлень викликали паніку серед населення, що змусило професійні медіа та фактчекінгові ініціативи, такі як StopFake та VoxCheck, активніше працювати над спростуванням фейків. Це підкреслює важливість впровадження механізмів контролю за якістю контенту, навчальних програм із медіаграмотності та популяризації стандартів професійної журналістики серед громадянських репортерів.

Розвиток громадянської журналістики потребує не лише ентузіазму, але й відповідальності, критичного мислення та системного навчання. Багато міжнародних організацій вже розробили освітні курси з медіаграмотності та фактчекінгу, спрямовані на підтримку громадянських журналістів та підвищення рівня їхніх навичок. Наприклад, Інститут Пойнтера пропонує курс “Hands-on Fact-checking: A Short Course”, який охоплює теми ідентифікації надійних джерел, спростування вірусної дезінформації та визначення перевірюваності тверджень.

Проте для того, щоб громадянська журналістика не перетворилася на джерело дезінформації, вона має ґрунтуватися на дотриманні базових журналістських стандартів: перевірці фактів, об’єктивності, дотриманні етичних норм і захисті особистих даних. Недотримання цих принципів може призводити до розповсюдження фейків, маніпуляцій та репутаційних втрат як для окремих осіб, так і для суспільства загалом. Тому розвиток громадянської журналістики потребує не лише ентузіазму, але й відповідальності, критичного мислення та системного навчання. Багато міжнародних організацій, таких як Reporters Without Borders і Poynter Institute, вже розробили освітні курси з медіаграмотності та фактчекінгу, спрямовані на підтримку громадянських журналістів та підвищення рівня їхніх навичок. Такі ініціативи можуть значно покращити якість незалежного контенту та сприяти розвитку здорового інформаційного простору.

У підсумку, звичайні люди без журналістської освіти можуть створювати якісні новини, особливо за умови належної підготовки та підтримки. Громадянська журналістика має потенціал збагачувати інформаційний простір, надаючи голос тим, хто раніше був позбавлений можливості висловлюватися. Однак для забезпечення якості та достовірності інформації важливо інвестувати в освіту та розвиток навичок громадянських журналістів.

Марія Кузьмін, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка

За матеріалами:

• Wall M. Citizen Journalism. Digital Journalism. 2015. Vol. 3, no. 6. P. 797–813. URL: https://doi.org/10.1080/21670811.2014.1002513
• Taibi M., Teh Y. N. The Changes of Media Landscape in Malaysia: How Citizen Journalism Poses Threats to Traditional Media. Jurnal Komunikasi: Malaysian Journal of Communication. 2020. Vol. 36, no. 1. P. 369–380. URL: https://doi.org/10.17576/jkmjc-2020-3601-21

Comments are closed.