Серед українців побутує стереотип, що видання про культуру – це щось нудне, нецікаве або “не для всіх”. Особливо, коли був важкий день, а єдиним бажанням після цього є відпочити так, щоб не напружувати мозок зайвий раз.

Насправді, чим більше ви поринаєте в культурну сферу та відкриваєте її для себе, тим більше ви розумієте, що культура – це про розвиток свого світобачення, гарний відпочинок та естетична насолода.

Тож пропонуємо добірку видань, на які варто звернути увагу, адже вони розповідають про культуру цікаво та зрозумілою мовою.

Gogol media

Це те медіа про культуру, яке не переймається наявністю сайту, а лише тим, аби читач захопився культурою так само, як вони. На своїй інстаграм-сторінці працівники видання зазначають, що “намагаються закохати в неї (українську та світову культури, – ред.) якомога більше людей”.

Переглянувши теми, які висвітлює це медіа, можна дійти висновку, що Gogol media намагається показати культурних діячів, мистецтво з усіма його течіями, зокрема й складними для розуміння, простою мовою. Читаючи дописи цього культурного видання, ми можемо подивитися на відомих діячів мистецтва не віддалено з відчуттям недосяжності, а розуміючи, що вони такі ж люди, як і ми.

Наприклад, дописи про гардероб митців, в яких йдеться про вподобання діячів мистецтва щодо одягу, чи про маловідомі факти з біографії різних культурних діячів.

Також яскравою родзинкою Gogol media є різні добірки на різну культурну тематику, також своєрідне осучаснення культурних діячів. Щодо першого, то тут є добірки з фільмами за тематикою (наприклад, роуд-муві (фільми про дорогу), добірки-анонси нових серіалів та фільмів). Щодо осучаснення митців, тут можна побачити біографії з вікіпедії, тіндеру, твітеру та іншого, які команда видання створила для культурних діячів України та світу.

Також Gogol media підіймають важливі питання ідентифікації митців, які стоять під спірним знаком питання (українське чи ні?).

Також Gogol media має власний подкаст про книги, який називається “Вуса Гоголя” із лозунгом “Несерйозний подкаст про серйозні книги”. А ще медіа активно веде телеграм-канал, де публікує новини у сфері культури та цікаві підбірки з тим, що можна прочитати чи подивитися.

Суспільне Культура

Це ЗМІ активно підтримує сферу культури України в різні способи.

Основний напрям роботи Суспільного Культури – розповідати читачам усі новини культури України та світу. Окремими рубриками є “Євробачення 2023” та “Війна і відбудова”.

У першому випадку це медіа активно повідомляє усі новини про Євробачення, найбільший пісенний конкурс Європи, веде трансляції з усіх подій, пов’язаних із ним. У наступній рубриці – усе, що стосується культури під час війни та тем, які активізувались за останні 11 місяців. Наприклад, “Заборона російської мови в університетах: що думають у закладах вищої освіти” чи “Роками невідома художниця, про яку почули після трагедії у Бучі”: про що виставка “Дивовижний світ Любові Панченко”.

Окрім того, що Суспільне Культура активно розповідає про різні сфери мистецтва (театр, кіно тощо) на своєму сайті, вони мають спецпроєкти та активно ведуть соціальні мережі, де з жартами та простою мовою розповідають про культуру й діляться відповідями на цікаві питання.

Варто також звернути увагу на подкаст видання “Український Культ” про українських діячів культури та відеоролики видання на YouTube. Наприклад тут є відео “Як зображують Україну у відеоіграх та як повномасштабне вторгнення вплинуло на ігрову індустрію”,  “Росіяни крадуть меми: це смішно чи небезпечно?” тощо.

Коридор

Цей журнал про сучасну культуру, який окрім загальних тем мистецтва, підіймає і більш вузькі. Наприклад, тема жінки в історії культури та фемінізм, рухи опору та протестів чи російсько-українська війна.

Це видання створене Фундацією Центру Сучасного Мистецтва, а саме медіа позиціює себе так:

“Korydor — це майданчик для фахової та відповідальної критики. Ми створюємо архів явищ і подій, аналізуємо прикметні ознаки часу, дискутуємо про замовчуване і підтримуємо розумне”.

А однією з особливостей ЗМІ є підбір заголовків, адже значна кількість матеріалів названі декількома словами, що нагадує радше назву твору-роздуму чи есею. Наприклад, “Товстий шар снігу” або “Медитація на ненависть”.

Однак, ключовою характеристикою “Коридору” є присутність особистої думки, що перетворює матеріал не на журналістський текст, а на колонку критика, який пише без перенасичення професіональної лексики.

Тиктор медіа

Назва цього онлайн-видання про культуру та внутрішній туризм в Україні може нагадувати назву однієї соціальної мережі, однак насправді це медіа названо на честь видатного українського медіамагната і видавця Івана Тиктора. Він, попри складні умови для української преси в часи СРСР, зумів створити видавничий концерн, який не просто працював на благо української культури, а й став прибутковою справою.

Окрім дайджесту з культурними подіями щотижня та добірками книг, журналісти цього видання також публікують огляди книг, фрагменти з цікавих творів, інтерв’ю з діячами української культури та про мандрівки на основі подкастів чи фактів там перебування відомих культурних діячів.

От, наприклад, ви б поїхали колись просто так у Бібрку? А “Тиктор медіа” розповів про це маленьке містечко очима відомої письменниці та активної учасниці українського жіночого руху Уляни Кравченко.

МІТЄЦ

Нашу добірку культурних медіа закриває Мистецька ініціатива тимчасового єднання цінностей або МІТЄЦ. Тематикою цього видання є сучасне мистецтво України, а саме розповіді про події та учасників артпростору.

Коли вперше заходи на сайт чи сторінку в соціальній мережі цього ЗМІ, виникає відчуття, що ти чужий і прийшов на вечірку, де всі одне одного знають. У назвах до відео та публікацій безліч невідомих імен, незрозумілі поняття тощо. Але потім прогорнувши трохи нижче, ти починаєш зацікавлюватися заголовками “ІЗ СЕРІЇ “ОЛЕНІ ТАКОЖ ЛЮБЛЯТЬ ГРИБИ”, “КАЗИМИР МАЛЕВИЧ УКРАЇНСЬКИЙ” чи “ПРО СУЧАСНЕ УКРАЇНСЬКЕ МИСТЕЦТВО, РАДЯНСЬКИЙ ДОСВІД ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ”.

Також родзинкою цього ЗМІ стає розуміння поняття “портрет”. Ми звикли до того, що портрет – це розповідь, опис, ілюстрації, що розкривають людину, яка нас зацікавила. Для МІТЄЦ портрет – це можливість повністю роздивитися митця віч-на-віч через екран протягом 2 хвилин. Жодних рухів, розмов, лише ви та культурний діяч.

Тобто це медіа намагається максимально вплинути на читача не просто розповідями та зображеннями, а відчуттям присутності. Так, ніби ви самостійно побували на кожній виставці, познайомилися з кожним митцем та насолодилися кожним витвором мистецтва.

Отже, в Україні є якісні медіа про культуру, які виконують значну роботу. Вони не тільки знайомлять читачів з цією сферою, а й руйнують укорінені стереотипи, доводячи, що високе мистецтво – це не щось нудне чи тільки для обраних, а те, що торкається душі кожного, адже створене людьми для людей.

Олександра Литвин, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка

Comments are closed.