У той час як російська пропаганда рапортує про «успішний перебіг спецоперації» та «безсилля західних санкцій», чимало росіян втрачають довіру до влади і шукають більш правдиву інформацію в інтернеті. В умовах жорсткої цензури, включно із блокуванням великих соцмереж, зростає попит на альтернативні погляди щодо цієї війни – їх пропонують опозиційні російські журналісти, публіцисти, політологи, громадські діячі, правозахисники.

Ми зібрали думки, які відображають основні меседжі щодо російсько-української війни російських опозиційних публіцистів. Більшість із них були авторами та гостями на радіо «Эхо Москвы», яке, незважаючи на помірковану опозиційність, було ліквідоване російською владою вже за декілька днів після початку вторгнення в Україну. Зараз вони переважно ведуть свою діяльність в соцмережах, насамперед – в Telegram та YouTube-каналах. Більшість із них перебувають закордоном, проте дехто продовжує працювати в Росії на свій страх і ризик.

Також зауважимо, що в матеріалі представлено думки лише тих російських публіцистів, які виступають проти політики В. Путіна щодо України як мінімум з часів анексії Криму у 2014 році. Ми не враховували думки тих росіян, які почали змінювати свої погляди після 24 лютого 2022 року – ця тема заслуговує окремого огляду.

Слово «Росія» стає токсичним

Публіцист та колишній учасник кількох воєнних конфліктів на пострадянському просторі Олександр Невзоров, один із найгостріших критиків російської влади, іронічно ставить питання (з 0:07 хв.) про пошук нової назви для Росії, оскільки це слово стало надзвичайно токсичним:

«Ймовірно, через кілька місяців найскладнішою проблемою Росії стане підбір нової назви для країни. Це буде непросто, але наявна [назва] стане настільки страшним тавром, що потребуватиме, ймовірно, заміни. У Римському праві, до речі, було поняття «Репутаційний сморід». Щоб позбавитися шлейфу ганьби, можна було змінити ім’я громадянина, назву легіону, міста, провінції і т.ін».

Також на думку (з 5:43 хв.) О. Невзорова, хроніки нинішньої війни руйнують міфи про «героїчну історію Росії», оскільки всі російські завоювання відбувалися приблизно за таким же сценарієм:

«Це смерть міфу про князів та героїв. Просто не було тоді Телеграм-каналів, не було тих комунікацій, які фіксували б і транслювали безглузду і невідворотну злість і смерть, які завжди, на жаль, несла Росія всім, до кого могла дотягнутися».

Прикметно, що О. Невзоров є одним із небагатьох опозиційних публіцистів, які сьогодні залишаються в Росії. 14 березня з’явилася інформація про те, що один із депутатів Держдуми просить Генпрокуратуру «перевірити  публікації О.Невзорова на наявність у них екстремістського змісту проти «спецоперації в Україні». В російських реаліях таке звернення часто призводить до репресій з боку органів влади. На це О. Невзоров відповів, що не стане називати війну «спецоперацією» і готовий до переслідувань:

«Бачу війну – називаю війною. До того ж, не просто війною, а злочинною і шизофренічною, яка остаточно згубить Росію. Керуюся конституцією і законом про ЗМІ. І моїми власними уявленнями про добро, зло і долю цієї нещасної країни. А якщо ці дементники шукають привід, то ймовірно, знайдуть його. Капостити, доносити, саджати і катувати – так, зможуть. Залякати – ні».

Винен Захід?

Російська пропаганда традиційно звинувачує Захід у створенні передумов для нинішньої війни. Радянський дисидент та правозахисник Олександр Подрабінек теж покладає частину провини на країни Заходу, але зовсім з іншого ракурсу. У публікації «Коли сплячий прокинеться?» правозахисник звинувачує Захід в ігноруванні процесів знищення свободи слова в Росії. На його думку, нинішня війна є наслідком того, що країни Заходу заради економічних зв’язків увесь час закривали очі на придушення свободи в Росії.

«Захід 20 років дбайливо вирощував в Росії монстра, обдаровуючи його твердою валютою за дешевий газ, інвестуючи капітали в держсектор економіки і дивлячись крізь пальці на сваволю в Грузії, Сирії та й у самій Росії. А тепер, коли справа закономірно дійшла до справжньої війни в Європі, Захід ввів запізнілі санкції, фактично кинув напризволяще Україну і запитує нас [росіян], чому ми мовчимо!».

На думку О. Подрабінека, російське суспільство мовчить саме тому, що в Росії протягом останніх 20 років свободу планомірно знищували, але на Заході це мало кого хвилювало. Нинішня війна з Україною є прямим наслідком цієї політики терору.

«Боюся, це не дуже добре розуміють на Заході. Думаю, ще гірше це розуміють в Росії».

Агонія дракона

Письменник та публіцист Віктор Шендерович в інтерв’ю (з 3:18 хв.) українському журналісту Дмитру Гордону висловлює думку, що ця війна означає неминучий кінець Росії, незалежно від її воєнних результатів.

«Ми спостерігаємо загибель імперії… Це вже точно, тому що ще ніколи країна-ізгой не перемагала решти світу, а Росія зараз стала ізгоєм остаточним. Такого єднання всього світу перед осереддям зла, я думаю, з середини 40-х років світ не знав. Тому ця Росія приречена. На жаль, якщо говорити про подальший розвиток дій, то приречена не лише «ця Росія» [режим Путіна], але і Росія загалом, тому що Путін зжер наше майбутнє. Десятиліття нашого майбутнього, декілька поколінь він зжер. Росіянин не асоціюватиметься десятиліттями ні з чим, окрім ось цієї мерзенності і цього жаху. І росіяни платитимуть по рахунках. На жаль, не лише ті, хто в цьому винен».

В іншому інтерв’ю (з 0:26 хв.) В. Шендерович стверджує прямо: «Російської держави вже немає. Те, що ми бачимо – це агонія дракона, який б’є лапами і хвостом, куди попаде. Але цей дракон в агонії ще здатний завдати великих втрат. Питання лише у їхній кількості. Скількома життями, якими втратами для українських міст усе це обернеться».

Причини та прогнози

Також думку, що стратегічно війна для В. Путіна програна, висловлює російський політолог та журналіст Кирило Рогов:

«Війну програно. У цьому немає жодних сумнівів. Навіть якщо уявити собі неможливе: що Зеленський і вся Україна капітулюють післязавтра, прийнявши усі умови Путіна, а ляльковий Янукович стає президентом в Києві, навіть в цьому випадку росіяни підуть звідти через півроку-рік. Безславно і ганебно. І війну все одно програно».

К. Рогов називає чотири основні причини поразки Путіна, і всі вони стосуються невірних розрахунків, хибних уявлень російського керівництва:

1) Про небажання Заходу протистояти агресії, про його млявість, жадібність і роздробленість.

2) Про самодостатність російської економіки, її захищеність.

3) Про якість російської армії.

4) Про те, що Україна це «failed state», а українці не нація.

«Чотири помилки при ухваленні одного рішення – це забагато», – підсумовує К. Рогов.

На думку політолога, наразі існує три основні сценарії майбутнього:

1) Застосування Путіним тактичної ядерної зброї проти України, що призводить до непередбачуваних страшних сценаріїв третьої світової війни.

2) Вимушений відступ російських військ з території України внаслідок поразки. Економіка Росії зруйнована, Путін втрачає владу.

3) Російські війська йдуть з території України, але російській аудиторії це подають як перемогу і «звільнення Донбасу». За цим сценарієм Путін залишається при владі, а Росія перетворюється на таку собі ірано-туркменію: бідну автаркію за «залізною завісою».

Країна «Z»

Відомий російський письменник Борис Акунін (Чхартішвілі) порівнює воєнний психоз Росії із епідемією і алегорично, по-художньому змальовує апокаліптичний сюжет того, як найстрашніша антиутопія стає в Росії реальністю:

«Росія стрімко перетворюється на острів. Є Велика Земля – і є шматок суші, на якому залишилося багато живих людей, зокрема для мене дуже цінних.

Я знаю, як їм погано. На острові лютує епідемія. Вона вражає мозок, і у хворих порушується зір. Біле ввижається їм чорним, чорне – білим, а на чолі у них з’являється висип у вигляді літери Z.

Тих, у кого імунітет до цієї зарази, вистежують. Вони в іще більшій небезпеці.

Спостерігати за цим з боку нестерпно. Що робити – поки незрозуміло.

Але лікувати перших і рятувати других необхідно.

Увесь час тільки про це і думаю».

#NoFlyZone

Російський публіцист та політолог Андрій Піонтковський вважає, що Україна вже здобула велику моральну і політичну перемогу. А нестійка рівновага у бойових діях також є величезною перемогою України, враховуючи її невеликий військовий потенціал у порівнянні з російським.

«Планом Путіна був бліцкриг та режим «change» – поставити своїх маріонеток при владі та підпорядкувати собі всю Україну, а потім її розщепити по шматочках. Тепер уже зрозуміло, що це ніколи не здійсниться. Я думаю, в Москві це зрозуміло усім у генеральному штабі. Але біда в тому, що одному безумному чоловіку в Кремлі це ще незрозуміло. Доведеться доводити йому цю думку дуже сильними засобами».

Як і багато інших російських опозиційних діячів Андрій Піонтковський вважає, що переламати хід війни та завершити її українською перемогою можна, позбавивши Росію переваги у повітрі, тобто закривши небо над Україною. «No fly zone», на його думку, призведе до ганебної поразки російської армії, перевороту у Москві, арешту Путіна та видачі його міжнародному трибуналу.

Як зупинити стадо бізонів?

Російський політолог та публіцист Володимир Пастухов вбачає небезпеку не стільки в режимі Путіна, скільки у тому воєнному психозі, який охопив Росію:

«Мене хвилює не Путін, а сконструйований ним гострий воєнний психоз міщанина. Путіна ми рано чи пізно зсадимо, а от психований міщанин залишиться з нами надовго. Мене хвилюють зараз більше навіть не ті, хто стріляє, а ті, хто вибудовує у хосписі невиліковних дітей літерою Z, хто ліпить її собі на чоло та на усе, що нижче».

В. Пастухов порівнює насичений агресивною пропагандою прошарок російського суспільства із стадом бізонів зі зміненою свідомістю. Воно вже не здатне ані зупинитися, ані звернути зі шляху. Воно затопче і своїх, і чужих.

«Навіжене від страху і тому неосудне стадо бізонів – це новий політичний факт із життя сучасної Росії, її нова реальність. Мені невідомі технології, що дозволяють зупинити цей біг. Боюся, вони невідомі і тим, хто запустив цей процес…».

Нова реальність для Росії

Чи не кожен із російських опозиційних публіцистів ставить питання про майбутнє Росії внаслідок цієї війни. У вжиток увійшла фраза «нова реальність» на позначення економічного колапсу, тотального зубожіння та ізоляції.

Російський громадський та політичний діяч Максим Кац, який веде на YouTube економічну аналітику щодо наслідків ізоляції Росії, стверджує (з 1:12 хв.), що ця нова реальність торкнеться кожного російського громадянина:

«Для українських громадян, змушених ховатися в підвалах від обстрілів, нова реальність вже настала. Вона прийшла і заявила про себе гуркотом вибухів. У російських містах за інерцією триває звичайне життя, але насправді звичний життєвий устрій в країні зруйновано. Наше звичне життя вже знищене. Відчутні наслідки цієї катастрофи поки запізнюються, але їх неодмінно відчують усі».

Нинішній стан російського суспільства М. Кац метафорично порівнює з початком гострої променевої хвороби: людина отримала величезну дозу радіації, але ще не відчуває жодної патології. Вона навіть усміхається і жартує. Але її органи вже поступово відмовляють, а тканини невідворотно руйнуються. Деякий час ця людина ще виглядатиме бадьорою і здоровою. Але вона вже приречена на важку хворобу, яка зовсім скоро стане її основним сенсом.

«Настає нова реальність і вона не сподобається нікому. Якщо раніше ми просили «Поверніть нам наш 2007 рік» [у 2008 році Росія пережила важку фінансову кризу], а потім сумували за 2019-м, коли не було пандемії, то незабаром ми мріятимемо про повернення у 2021 рік. І вже не про велику Росію майбутнього мріятимемо, а хоча б про стерпну Росію минулого».

НАТО уже вступило у війну

Про катастрофічні наслідки для Росії говорить (з 1:05:55 хв.) і журналістка-аналітикиня Юлія Латиніна, переконуючи росіян, що відповідь Заходу – це не просто якісь тимчасові незручності, типу блокування Visa і Mastercard чи втрати можливостей монетизації на YouTube.

«Вам казали, що НАТО не вступить у війну? Вам розповідали, що Захід затремтить, щойно Путін постукає по столу в ООН черевиком у вигляді своєї ядерної wunderwaffe? Власне, НАТО, Захід, називайте як хочете, не збираються грати з Путіним на одному полі, на якому він сильніший, а саме – на полі безглуздої втрати людських життів. Вони чудово знають, що в цьому – і тільки в цьому – Путін їх обіграє. Вони змагатимуться на тому полі бою, де вони незрівнянно сильніші за Путіна – на полі бою економіки. Ще раз – не обманюйтеся, це не санкції. Це війна. Це килимове бомбардування. Як в Дрездені [під час ІІ світової війни]. І кожна людина, яка у Дрездені питала «А навіщо ж мене бомблять? Я у чому винен?». А от так виходить, тому що такою є технологія економічної війни. І похоронки в цій економічній війні дійдуть до кожної російської сім’ї».

Отже, переважна більшість російських опозиційних публіцистів схиляються до думки, що режим Путіна стратегічно вже програв війну: політично, економічно, морально. Чи зазнає він і військової поразки і яку ціну заплатить за це Україна – значною мірою залежить від подальших дій світової спільноти, насамперед країн Європи та США.

Павло Александров, для soloway.live

Comments are closed.