Фільм «Назарій Яремчук. Незрівнянний світ краси» розкриває перед глядачами творчий шлях та особистість легендарного українського артиста Назарія Яремчука. Тут про красу його душі, про українську пісню та перешкоди на шляху до її величі, про культурні надбання і сімейні цінності. Документальна стрічка вміщує в себе спогади близьких Яремчука та визначних діячів культури, а також записи артиста з особистих щоденників: від перемоги на конкурсі «Пісня-71» піснею «Червона рута» до політичних переслідувань КДБ, загибелі Володимира Івасюка, виступів у Чорнобилі та Афганістані.

(Джерело: фільм «Назарій Яремчук. Незрівнянний світ краси»)

Постать Назарія Яремчука досі залишається важливим елементом української культури завдяки непересічному таланту, щирій любові до свого народу та патріотизму, який він передавав через пісню. Яремчук не тільки співав про Україну, він жив нею. Його культурна спадщина не втрачає актуальності і сьогодні, коли питання національної єдності та самобутності постають особливо гостро. Фільм «Назарій Яремчук. Незрівнянний світ краси» розповідає не тільки про життя митця як першої української попзірки, а й показує історію України того періоду.

Безсумнівно, документальна стрічка є надзвичайно актуальною і важливою для української культури. У цьому матеріалі ми розглянемо критичні рецензії, присвячені фільму: як кінокритики оцінили цю стрічку загалом та на яких аспектах акцентували увагу. З-поміж усіх рецензій, ми виокремили три, зокрема Дмитра Десятерика на Детекторі медіа «Бути зіркою. Яким вийшов фільм «Яремчук: Незрівнянний світ краси», Сергія Кейна від Суспільного «Показати світ краси: яким вийшов фільм про першу українську попзірку Назарія Яремчука» та Лєни Чиченіної «Це заявка на успіх. Чому фільм «Яремчук: Незрівнянний світ краси» претендує стати хітом».

Технічна майстерність документальної стрічки

Незважаючи на різні стилі написання й індивідуальні нюанси кожного автора, рецензії мають як спільні риси, так і деякі суттєві відмінності. Варто почати з позитивної оцінки технічної сторони фільму. Усі критики висловлюють схвальні думки про режисерську роботу Артема Григоряна. Вони підкреслюють, що фільм зібраний і змонтований професійно, матеріали добре структуровані, а архівні записи й інтерв’ю гармонійно поєднуються. Підкреслюється злагодженість ритму й монтажу, що дозволяє фільму тримати увагу глядача.

 (Сергій Кейн, Суспільне)

(Дмитро Десятерик, Детектор медіа)

Проте Сергій Кейн все ж таки має деякі зауваження щодо режисерської роботи. Він зазначає, що друга половина фільму дещо втрачає темп, починає «провисати» і стає фрагментарною. Це є важливим спостереженням, оскільки воно вказує на певну проблематику балансу у побудові оповіді, хоча такі думки спостерігаємо тільки у нього. Що стосується більш технічних аспектів, таких як використання закадрового голосу, критик порушує етичне питання щодо застосування штучного інтелекту для відтворення голосу Яремчука, що є важливою частиною дискусії про моральні норми в сучасному кіно. Знову ж таки на цьому акцентує увагу тільки Сергій. Це свідчить про різний підхід критиків до аналізу технічних аспектів, прагнення автора аналізувати не лише художні, але й етичні аспекти режисури.

Те, що критики розглядають й суто технічні аспекти фільму допомагає глядачам краще зрозуміти, якими засобами автори досягли емоційного впливу та структурної цілісності. Технічний аналіз розширює оцінку фільму, адже не зосереджується лише на його змістовних або біографічних аспектах, але й на способах, якими цей зміст подається.

Ідеалізація героя чи концепція «світлої» стрічки?

Щодо розкриття особистості Назарія Яремчука у фільмі, то Сергій Кейн зауважує деякі слабкі місця біографічного аналізу. Наприклад, у рецензії йдеться про те, що стрічка «обходить» спірні моменти життя Яремчука, як-от його виконання російськомовних пісень та особисті труднощі, зокрема розлучення. Про це частково згадує і Лєна Чиченіна, але нижче у своєму матеріалі подає відповідь Максима Сердюка, продюсера фільму на ці питання.

(Максим Сердюк у інтерв’ю для Антоніна. Детектор Медіа)

Деякі критики сходяться в тому, що фільм створює дещо ідеалізований, дуже позитивний портрет співака. Автори по-різному висловлюють своє ставлення до цього, але одностайно вказують, що Яремчук постає в образі бездоганної особистості, яка позбавляє його багатогранності та робить менш цікавим з погляду психологічного портрета.

(Лєна Чиченіна, Антоніна. Детектор Медіа)

(Сергій Кейн, Суспільне)

Дмитро Десятерик не згадує про ідеалізацію у своїй рецензії, проте додає пряму мову Максима Сердюка, де зачіпається концепція «світлої» стрічки.

(Джерело: фільм «Назарій Яремчук. Незрівнянний світ краси»)

Лєна Чиченіна пише про душевну складову фільму, підкреслює емоційну зарядженість, яка дозволяє глядачам пережити не лише життєві моменти самого Яремчука, але й атмосферу епохи, в якій він жив і працював. Авторка акцентує на легкості і позитиві, які випромінює фільм, зазначаючи, що це робить його популярним для широкої аудиторії.

(Лєна Чиченіна, Антоніна. Детектор Медіа)

Внутрішній світ та «мова» Яремчука

Жодна з рецензій не приділяє достатньої уваги розкриттю внутрішнього світу Яремчука у фільмі. Критики зосереджуються більше на зовнішніх аспектах його життя та загальному позитивному образі, який подається у фільмі. Але ніхто з них не розглядає те, як автори стрічки розкривають внутрішній світ Яремчука, передають його глибокі почуття, сумніви чи особисті виклики, з якими він стикався. Так, наприклад, боротьба Яремчука з раком, виступи в Чорнобилі, переживання через втрату Володимира Івасюка — це не лише важкі випробування, але й можливість зрозуміти його мужність, силу волі, глибоке почуття обов’язку та емпатії. Однак критики здебільшого сприймають ці події як частини хронології життя, а не як складові, що розкривають внутрішній характер співака. Акцентування на цих моментах у рецензіях могли б донести читачеві не лише позитивну «сонячність» героя, але й те, що він приховував за усмішкою.

(Джерело: фільм «Назарій Яремчук. Незрівнянний світ краси»)

Автори також не акцентують увагу на музичному аспекті фільму, попри те, що саме музика є центральним елементом спадщини Яремчука. Критики згадують про саунддизайн і використання пісень у контексті створення атмосфери, але музику Яремчука не розглядають як окремий художній елемент, який міг би значно посилити емоційний та культурний вплив фільму. Оскільки можна вважати, що музика у стрічці є основною складовою передачі творчого шляху та життя героя. Вона змінювалася і відображала еволюцію особистості та переконань співака, а також реагувала на виклики епохи. Музика — це «мова» Яремчука, через яку він говорив з народом, і цей аспект потребував би більшого фокусу у критичних рецензіях. Це дозволило б аудиторії відчути не лише любов Яремчука до пісні, але й побачити, як саме через музику він реалізовував свої мрії, відстоював культурні цінності та ніс світло, яке продовжує бути актуальним і сьогодні.

(Джерело: фільм «Назарій Яремчук. Незрівнянний світ краси»)

___

Фільм «Назарій Яремчук. Незрівнянний світ краси» став найкасовішим документальним кіно в історії України, привернувши увагу не тільки широкої аудиторії, але й професійних кінокритиків. У розбіжностях між рецензіями простежується кілька ключових моментів, що підкреслює різні підходи критиків до аналізу документального кіно. Проте загальний тон рецензій можна назвати радше позитивним, аніж негативним: відмінна технічна якість фільму, відображення епохи на тлі життя Яремчука, деякі дискусії стосовно ідеалізації образу. Несуттєва різниця у поглядах критиків і їхній аналіз дозволяють побачити як сильні сторони фільму, так і можливості для його глибшого розкриття, що свідчить про багатогранність сприйняття образу Яремчука та його значення для сучасної української культури.

Іванна Головко, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка

Comments are closed.