«Медіакритика» продовжує досліджувати, як медіа розповідають про реформи. Сьогодні на черзі – медична реформа. Одна із найскандальніших, яка має багато противників, серед яких – Ольга Богомолець, але й багато прихильників. Медична реформа – та, яка стосується усіх без винятку українців, тому дуже важливо, щоб вони розуміли, у чому її суть. Ділимо тексти уже традиційно – на #зраду і #перемогу.

«П’ять головних фактів про медичну реформу в Україні»: «Deutsche Welle»

Автор Стас Соколов вважає головними фактами медреформи принцип «гроші ходять за пацієнтом», створення Національної служби здоров’я України (НСЗУ), можливість самостійно обрати лікаря, гарантований пакет медичних послуг та міжнародні схеми лікування. Викликає сумнів назва першого підрозділу: «Страхова медицина», або Гроші ходять за пацієнтом». Власне, між цими поняттями не можна ставити сполучник «або». А далі у тексті ми читаємо: «Конкретно про створення системи загальнообов’язкового медичного страхування не йдеться». Вважаю, що авторові слід було краще розібратися у темі фінансування та виділення коштів, щоб не заплутувати читачів.

Позитивом матеріалу є аналіз фактів, а не лише їх сухе подання. Зокрема, наведення позиції експертів із Центру Бендукідзе: «Реформа охорони здоров’я є аж надто поверховою. Аналітики критикують, що такі перетворення не сприятимуть появі на ринку нових приватних гравців-страхувальників, а також справді автономних лікарень та поліклінік».

Не надто вдалим є абзац, де йдеться про НСЗУ. Автор пише: «Створення органу, який розпоряджатиметься чималими коштами, багато в кого викликає серйозні занепокоєння… Окремі депутати та громадські активісти вважають, що у НСЗУ буде створений величезний простір для корупції». При цьому журналіст не пояснив читачам, що кошти НСЗУ зберігатимуться не на приватному рахунку, а на казначейському, з якого зняти/переказати великі суми непросто, тобто підстав для «серйозного занепокоєння» не так і багато.

Коли автор пише про супермаркет лікарів, то чомусь не згадує про два важливі аспекти вибору. Перший – лікаря можна будь-коли змінити. Другий – лікаря можна обрати й у приватному медзакладі, бо послуги оплатить держава.

Зважаючи на кількість хиб у висвітленні реформи, це #зрада.

«Медична реформа в Україні: що зміниться з 1 січня 2018 року»: «УНІАН»

Перевагою цього тексту є роз’яснення тих аспектів реформи, про які говорять не так часто, а також відповіді на ті запитання, які можуть виникнути у пацієнтів. Наприклад, «якщо всупереч рішенню лікаря первинної ланки, пацієнт звернеться до профільного фахівця самостійно, він муситиме самостійно сплатити його послуги».

Також у матеріалі чітко пояснили, які послуги будуть безкоштовними, а які – платними: «Передбачається, що до безкоштовних послуг належатимуть невідкладна, первинна та паліативна медична допомога. Це означає, що усі звернення до сімейних лікарів, педіатрів та терапевтів, термінові операції, а також догляд і знеболювання для важко і смертельно хворих залишатимуться безкоштовними. У переліку буде спеціалізована та високоспеціалізована медична допомога, медична реабілітація, медична допомога дітям до 16-ти років, а також породіллям».

У заголовку вказано, що у тексті є відео, і це спрацьовує певним гачком, який змушує читача клікнути на посилання. Проте, коли догортаємо матеріал до кінця, то побачимо, що відео – це сюжет ТСН, присвячений медичній та пенсійній реформі, а не відео власне УНІАНу.

Зважаючи на висвітлення важливих запитань у контексті медреформи, цей текст – #перемога.

«Медична реформа 2018 Україна: нові правила первинної медицини»: «24 канал»

Одразу привертає увагу структура матеріалу. Авторка, Яніна Ткачук, поділила його за етапами реформи. У кожному з них (усього журналістка виділила їх чотири) виділено певний алгоритм дій для місцевого керівництва, головних лікарів, сімейних лікарів та пацієнтів. Насамперед публікація орієнтована саме на потенційних пацієнтів, тому, мабуть, поради для них варто було б подавати на початку кожного підрозділу.

Однозначною перевагою тексту є те, що для його написання авторка поспілкувалася із правозахисником у сфері медичного права, тобто людиною, дотичною до медичної сфери. Але, очевидно, журналістка не надто ретельно опрацювала «сухий фактаж». У вічі одразу кидається надмір термінів, які є незрозумілими пересічному читачеві і які вартувало розшифрувати «живою мовою»: «медична субвенція», «госпітальний округ», «госпітальна рада».

Коли авторка говорить про дії пацієнтів у ході медреформи, то прив’язує підписання декларацій із лікарями до конкретного періоду, хоча немає крайнього терміну і з цим можна і не поспішати. Це є важливий нюанс, навколо якого зараз багато маніпуляцій. Добре, що у тексті чітко вказано, що лікаря можна змінити, якщо він вам не підійшов чи не влаштовує якість надання послуг.

Зважаючи на кількість переваг і недоліків тексту, можемо маркувати його як #зрадоперемога.

«Медична реформа. Як обрати сімейного лікаря?»: «Радіо Свобода»

Одразу у вічі впадає клікабельний заголовок, адже саме таке запитання останнім часом хвилює людей. Відповідь на нього вони шукають у тому числі і в мережі, тому текст має усі шанси набрати велику кількість переглядів.

Матеріал викликає довіру, адже роз’яснення надав радник виконувача обов’язків міністра охорони здоров’я Олександр Ябчанка, тобто людина, безпосередньо причетна до медичної реформи. Публікація написана простою мовою, чиновник дає конкретні поради, як обрати лікаря. Наприклад, «Ви можете поспілкуватися й безпосередньо з лікарем. Задати питання, які допоможуть із вибором. Наприклад, як він ставиться до вакцинації. Якщо лікар відмовляє вас від неї, не варто підписувати з ним декларацію. Або якщо лікар пропонує вам лікування, яке не є доведеним науково, наприклад, гомеопатію, тоді так само треба шукати далі», – каже Олександр Ябчанка.

У тексті чітко і зрозуміло розписано процедуру підписання декларації, вказано, які документи необхідно мати з собою. Для ілюстрації тексту використали інфографіку, яку розмістила у себе на сторінці у Фейсбуці Уляна Супрун.

Олександр Ябчанка наголошує, що лікаря можна змінити будь-якої миті. А також розвінчує поширені міфи про медреформу: «Екстрену медичну допомогу надаватимуть за місцем перебування пацієнта незалежно від того, де він проживає та де перебуває його сімейний лікар», «підписувати декларацію з представниками вузькопрофільних спеціалізацій не потрібно», «жодних бланків вам самостійно оформлювати не потрібно, реєструватися на сайті або записуватися на конкретний час, щоб підписати декларацію, теж не треба». Це важливо, адже радника Уляни Супрун можна вважати достовірним джерелом інформації.

Оскільки до написання матеріалу залучили експерта, дотичного до впровадження реформи, який розклав усе по поличках без перевантаження термінами і розвінчав деякі міфи – це однозначно #перемога.

«Як проходить медична реформа»: «espreso.tv»

Текст ілюструє хід впровадження реформи. Зокрема, у ньому йдеться про зловживання медзакладів, наприклад, стягування коштів з пацієнтів за друк бланків декларацій, чи приписування собі «мертвих душ». Таким чином журналісти паралельно розвінчують міфи про реформу, які були вигідні деяким недобросовісним лікарям. У сприйнятті матеріалу допомагає інфографіка.

Сімейний лікар може обслуговувати до 1800 осіб, терапевт — 2000, а педіатр — 900 пацієнтів.

Публікація насичена прикладами із життя медзакладів із різних куточків України, є коментарі головних лікарів, терапевтів. Великий плюс – це опис журналістського експерименту із туром по столичних поліклініках, щоб підписати декларацію. Одразу виникає ефект присутності, адже наведено діалоги із лікарями та коментарі пацієнтів. У тексті згадано і про те, що можна підписати декларацію у приватній клініці, а також те, що час на підписання – необмежений.

У матеріалі наведено два погляди на реформу: позитивний – самого МОЗ, і негативний – директора Всеукраїнської ради захисту прав і безпеки пацієнтів. Між опонентами складається уявний діалог і наводяться аргументи кожної зі сторін.

Зважаючи на всі переваги тексту – це однозначно #перемога.

Усі тексти про медреформу покликані її роз’яснити, проте не завжди журналіст достатньо добре орієнтується в темі, щоб пояснити усі нюанси нововведень. У таких випадках на допомогу кличуть експертів. Але варто пам’ятати, що не всі фахівці говорять доступною для пересічних читачів мовою, тому їхні коментарі слід редагувати.

Ірина Ладика, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка

Comments are closed.