«Я схожий на мільйонера?», «У них є дохід від реклами», «Може ще за повітря платити?», «А як вони існували до цього часу?» – такі аргументи можуть наводити люди, які не бачать сенсу платити медіа за змістове наповнення. Яка тенденція прослідковується в Україні та що може переконати українців стати на сторону цифрового етикету?

Дослідження USAID-Internews «Ставлення населення до медіа та споживання різних типів медіа у 2021 році» показало, що кожен п’ятий українець готовий платити за доступ до онлайн-видання. З кожним роком ця тенденція зростає і ламає установку про те, що все в інтернеті безкоштовно. Українські редакції теж переймають західний досвід та все частіше запускають членські програми.

Дослідження USAID-Internews

Еволюція оплати

Коріння тягнеться з піратства в СРСР, де пробратися крізь терен цензури можна було лише одним способом: зробити нелегальні копії контенту з-за кордону. Звичка платити за нього погано розвинена і через слабкий захист авторського права, і через безкоштовну пропозицію свого продукту від перших ЗМІ. У дослідженні особливостей роботи членських програм в українських медіа, яке було зроблено на замовлення Media Development Investment Fund в рамках Membership Puzzle Project (MPP), йдеться, що через пандемію у 2020 році багато українських видавців втратили свої прибутки або підтримку своїх власників. Адже ті в цей час вирішували проблеми в основному бізнесі за межами сфери ЗМІ. Тепер до пандемії додалася війна, що на початку буквально обвалила рекламний ринок. Тоді низка медіа опинилися в дуже скрутному становищі – багато з них припинили свою діяльність.

Вільні чи олігархічні ЗМІ

Український медіаринок ділиться на дві частини. Перша – це його переважаючий сегмент з олігархічною власністю. Він добре стоїть на ногах і косо дивиться на другий сегмент – вільні ЗМІ. Ті повільно, але впевнено піднімаються на основі фінансової незалежності. У чому ж проблема залишатись під «покровительством» власника-олігарха?

Коштів від продажу реклами зазвичай не вистачає, аби покрити потреби видання. Бізнесмен, що вкладає туди свої гроші, найчастіше розраховує на вигоду у вигляді замовних матеріалів. Особливо яскраво це помітно у передвиборчий період. На щастя, далеко не всі готові зраджувати етосу своєї професії та добровільно йти в руки багатого дядечка-ляльковода.
До того ж таке джерело фінансування аж ніяк не гарантує працівникам стабільність та довготривалу співпрацю.

Пригадаймо, як 11 липня 2022 року Рінат Ахметов заявив, що Медіа Група Україна з 4 тисячами працівників відмовляється на користь держави від усіх ефірних і супутникових телевізійних ліцензій своїх каналів і від ліцензій своїх друкованих медіа в Україні. Хоч і виглядало це, як відмова від збиткового активу в красивій обгортці антиолігархічного закону. Такий сценарій розвитку ніколи не стане реальністю для тих редакцій, які мають фінансову підтримку від авдиторії серед інших незалежних джерел доходу.

Внесок у якісний контент = внесок у себе

Українські медіа лише почали шлях до того, щоб платний контент став свідомою буденністю для наших громадян. Варіацій безліч: від мотивації пожертвувати на знак поваги до видання та його діяльності, краудфандингу до заохочення через надання переваг.

• Перший варіант зазвичай використовують на ранніх етапах залучення грошей від читачів.
• Другий – це про створення спільнот чи клубів, де за регулярний платіж ви отримуєте можливість побувати на редакційній планірці, отримати мерч чи доступ до ексклюзивних матеріалів. Все залежить від видання та суми внеску.

Запрошення до клубу читачів «Української правди» Джерело: club.pravda.com.ua

Кожне інформаційне видання намагається знайти свого читача, підібрати потрібний для нього тон і слова, а також фішки для зацікавлення. У вже згаданому дослідженні про стан клубних моделей у медіа в Україні зазначається, що політичний сайт «Українська правда» спілкується стримано та виважено. Метою їхньої комунікації є нагадати на яких цінностях функціонує видання та які практичні переваги членства можна отримати. Науково-популярний журнал «Куншт» – це більше про легкість в розмові, яскравість та захоплення у дизайні, а ще персональних динозаврів. Переважно ця стратегія знаходить відгук в обличчі молодої авдиторії.

Такі інвестиції дають можливість отримати максимально якісний інформаційний та аналітичний продукт. До того ж це мінімізує кількість матеріалів у вашому інфопросторі, які не приносять користі або ж мають на меті задовільнити чужі інтереси. Поодинокі внески чи щомісячна/щорічна підписка не просто допомагають підтримувати гідних довіри журналістів, а й наштовхують вас на правильні рішення, розплющують очі на важливі процеси та допомагають їх трактувати.

Євген Чикаленко говорив, що мало любити Україну до глибини власної душі, треба любити її й до глибини кишені. Платна підписка на медіа – це спосіб показати, що ви обираєте якісну журналістику та готові її підтримати, відкривши свою кишеню.

Аліна-Марія Черник, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка

Comments are closed.