18 листопада у прямому етері суспільного мовника “UA:Львів” ми спостерігали за дебатами між кандидатами на посаду голови Львівської ОТГ Андрієм Садовим та Олегом Синюткою. Від кожного учасника ми почули чимало конструктивних і популістських фраз. Однак, чи зуміли кандидати висловити свої погляди та незгоди цілком? Чи дотримувалися вони етичних стандартів? І взагалі, чи можна назвати ці дебати дебатами? Спробуємо відповісти на ці питання у матеріалі. 

Сьогодні цей текст не може мати агітаційного спрямування, оскільки вибори позаду. Тож можемо без докорів сумління, із медіакритичною нейтральністю аналізувати медійне позиціонування кожного з кандидатів.

Зовнішній вигляд

Між кандидатами спостерігаємо відчутну різницю в зовнішньому вигляді: Олег Синютка був одягнений в строгий костюм із краваткою і загалом виглядав доволі бадьоро, у той час як Андрій Садовий був на вигляд втомлений, одягнений лише в сорочку, що для нього доволі не характерно. Навіть під час відповіді на запитання про забудови він губиться та не розуміє регламент. Це і відбилося на його стилі ведення дебатів.

Стиль кандидатів

Із самого початку дебатів Андрій Іванович показав себе як втомлену людину, яка хоче якнайшвидшого закінчення дебатів. Однак згодом він знайшов у собі зусилля та азарт і продовжував відповідати на запитання та ставити їх. Олег Михайлович ж протягом усієї розмови зберігав наступальну манеру ведення діалогу. Розгляньмо кожного кандидата окремо, аби потім можна було робити зважені висновки у порівнянні.

Андрій Садовий – авторитетний «батько»

Садовий дотримувався моделі своєрідного авторитету, батька, який сварить свого недолугого сина за очевидні огріхи. Так, на запитання опонента про масове тестування населення Львова він відповідає, що не можна проводити тестування не в масштабах України та на його репліку з докором зауважує: «Маєте з математикою дружити, ви ж працювали у мене заступником по економіці».

Ба більше, у відповідь на алгоритм боротьби з пандемією в Львівській ОТГ, запропонований Синюткою, кандидат на посаду голови заявив, що все сказане його опонентом, є брехнею. Водночас він не навів жодної аргументації на користь цієї контраверсійної тези. А після цього Андрій Іванович кинув погляд на суперника та сказав: «Соромно за тебе», що викликало бурхливу реакцію з боку Синютки, адже, на його думку, Садовий порушує елементарні правила ввічливості та честі на дебатах.

Коли Синютка запитав, чому після його звільнення з міськради так і не реалізували «Електронний квиток» (до того ж, за його ж словами, він залишив пакет документів, необхідний для реалізації цієї ініціативи), опонент порадив Олегові Михайловичу «не брати так багато на себе» та звинуватив у привласненні досягнень команди. Таким чином Андрій Іванович робить спроби поставити суперника «на місце».

 Як людина, яка має більше досвіду у сфері міського управління, він намагається знецінити запитання Синютки та показати їх, як несерйозні: після того як він нагадав про провалені Галицькі інвестиції, Садовий відповів на репліку мало не смішною фразою: «Ви б ще згадали, що я в садику робив». Цим учасник дебатів вказав на нерелевантність досвіду Галицьких інвестицій та спробував створити образ опонента, як несерйозної людини, що прискіпується до дрібниць.

На запитання Андрія Садового до Олега Синютки про його команду Олег не назвав конкретних прізвищ, але натомість послався на сайт політичної сили, від якої балотувався (мовляв, на сайті опубліковані відеоролики про кожного з членів команди). Очевидно, що на таку відповідь опонент відреагує скептично. Так і сталося – Андрій Іванович відказав, що у відповіді «не прозвучало жодного прізвища з команди. Напевно, її просто немає». За допомогою цього прийому кандидат хоче не лише послабити позиції свого суперника, а й дискредитувати усю політичну силу та поплічників Синютки.

Останнє питання Андрія Садового з блоку «Віч-на-віч» більше нагадує чорний піар та не має конструктивної складової. Він розповідав про досягнення Бюджету громадських ініціатив та в підсумку спитав суперника: «Чи ви й цьому будете шкодити?». Не зрозуміло, на підставі чого виникло таке запитання. Відповідь Олега Михайловича була занадто очевидною, мовляв, звісно, що буде підтримувати цю ініціативу. На що він отримав репліку у відповідь: «Це все голослівні заяви без змісту». Це запитання не передбачало конкретної відповіді, підтвердженої документами, тому така відповідь є явно маніпулятивною.

Олег Синютка – емоційний борець з минулим

На відміну від Андрія Садового, Синютка не відрізнявся спокоєм та стійкістю: його лексика наповнена емоційно-експресивними конструкціями, а його відповіді переповнені клішованими висловами, які часом витісняють їхню фактологічну частину. Окрім цього, він використовує психологічні жести, аби відвести тему розмови в інше русло або підсилити вплив своїх слів.

До прикладу, із самого початку дебатів Олег Михайлович просить вшанувати пам’ять загиблих Марії Байко та Івана Горошка, чим показав свою державницьку позицію та перетягнув ковдру патріотизму на себе. Прийом вийшов доволі вдалим – ніхто не міг би заперечити вшануванню пам’яті. Тим паче, в прямому етері.

Аби справити сильніше враження на опонента та авдиторію, Синютка приніс на дебати документи, які підкріплюють його слова, а також фотографії сміттєвого звалища, якими він дорікав своєму опонентові. До прикладу, на запитання Андрія Садового про його допомогу в будівництві сміттєпереробного заводу, Олег Синютка показав лист від міської ради про отримання землі під будівництво та позитивну відповідь на нього, яку дали вже за три дні після отримання.

Проте Олег Михайлович продемонстрував тяжіння до популізму та непотрібного емоційного навантаження, за що отримав справедливі зауваження як від опонента, так і від ведучого дебатів. Зокрема, він вживає занадто багато клішованих фраз, які передавали лише емоції, але не чіткі відповіді.

Оцінюючи ситуацію з Covid-19 у Львові, Синютка назвав боротьбу з коронавірусом «справжнім фейком», а коментуючи продовження робочого тижня в суботу та неділю, охрестив цю ініціативу «юридичним трешем», від якого постраждали люди. Коли ж суперники обговорювали будівництво сміттєпереробного заводу, Садовий обґрунтував важливість його побудови (хоча журналіст потребував відповіді на інше питання), натомість Синютка лише критикував ситуацію, яка склалася сьогодні та назвав її «тавром Львова». Цими словами Олег Михайлович хотів звернути конкретну увагу на недоліки діяльності Садового, але натомість конкретних пропозицій не висунув.

Промова Синютки, на жаль, не оминула й особисті образи. Репліку Андрія Івановича про створені 30 тисяч робочих місць кандидат назвав «словоблудством» та навів інші цифри – 23 тисячі, а на зауваження Садового про продаж Центру опіки сиріт він сказав, що продаж обласного комунального майна не входив до його повноважень голови ОДА та назвав цей закид «фарисейством».

До речі під час дебатів Олег Михайлович перекидався повноваженнями доволі часто: коли Садовий звинуватив Синютку у причетності до незаконних забудов у Львів, він відповів, що на час його роботи на посаді голови ОДА повноваження ДАБІ були передані на рівень міста, а коли Андрій Садовий дорікав опоненту, що немає законодавства, яке б підтримувало місцевих виробників та надавало для них пільги, Синютка відрізав, що такий законодавчий акт уже існує. Тому робимо висновок, що пан Олег вміє переносити відповідальність із себе на інших.

«Олег Синютка почав з атакувальної стратегії і дотримувався її протягом усього ефіру. Андрій Садовий, навпаки, чи продумано, чи вимушено, використовував стратегію оборони. Одне з правил політтехнологів – якщо ти хочеш перемогти, то маєш поводитись, як переможець», – прокоментував дебати координатор КВУ на Львівщині Микола Бучин.

Чи відповідали на запитання?

Ми виділили кілька основних запитань, які ставили кандидатам журналісти, та які вони ставили одне одному. Саме тут можна побачити, як учасники дебатів поводять себе із «слизькими» питаннями.

Перше запитання, яке точно викличе зацікавлення у всіх – скільки коштів витратили кандидати на політичну рекламу. Олег Синютка відповів, що не є бухгалтером своєї політичної сили та додав, що передвиборча кампанія здійснювалась за рахунок партії, від якої він балотувався. Також він гарантував, що після виборів партія опублікує фінансовий звіт, у якому будуть конкретні цифри. Натомість, Андрій Садовий повідомив, що не знає точної суми, але витратив удесятеро менше коштів, ніж його опонент. Він теж пообіцяв опублікувати звіт. Висновок – обидва кандидати уникнули прямої відповіді на запитання.

Коли журналіст попросив учасників дебатів назвати конкретні кроки щодо будівництва сміттєпереробного заводу, Садовий лише пояснив, чому його потрібно будувати, та що місто «життя заставило» замислитись про його будівництво. Синютка теж не був конкретним у своїй відповіді, лише критикував наявний стан справ. Тобто, на це запитання теж ніхто з кандидатів чіткої відповіді не дав.

Один з журналістів попросив назвати по п’ять робочих якостей свого опонента. Олег Михайлович не назвав жодної конкретної характеристики, але розповів, що він пішов з команди Садового через ідейні розбіжності. Андрій Іванович ж назвав робочі характеристики опонента, але лише 3 з 5: лояльний, виконавчий та вміє працювати в команді. Також він додав, що не розуміє, чому їхні дороги розійшлися. Загалом відповідь можна зарахувати лише Андрієві Садовому.

Наступні два запитання – учасників дебатів один до одного. Олег Синютка запитав, чому за стільки років правління Садового у Львові так і не з’явився електронний квиток. Та опонент так і не відповів, лише сказав, що квиток буде та звинуватив Синютку у приписуванні досягнень собі.

Інше запитання – з блоку про медицину. Андрій Іванович цікавився, чому за час перебування Олега Синютки на посада очільника ОДА було продано 8 лікарень на 4000 місць. Він же про продаж лікарень нічого не відповів, проте розповідав про надбавки лікарям, які необхідно надати як мотивацію залишатися в Україні. Тобто, два кандидати уникли конкретної відповіді.

Висновки

Які б ми не побачили порушення на цих дебатах, кандидати на посаду голови Львівської ОТГ змогли висловити свої погляди на розвиток міста та збереження життів львів’ян під час пандемії коронавірусу.

Кожен з учасників зміг поставити запитання, які давно висіли в повітрі, та нагадати один одному та суспільству про помилки, яких вони припустилися під час керівництва містом та областю. Зокрема дебати Садового та Синютки спровокували скандал із журналістами «Наші гроші: Львів»: Андрій Садовий звинуватив їх у неправдивій інформації, а вони ж опублікували документи, які підтверджують надану інформацію щодо незаконних забудов. Також глядачі дебатів могли переконатися у популістських нотках промови Олега Синютки. Утім дебати не про дрібні зауваження, а про загальний контекст.

«Кампанія достатньо демократична, має змагальницький характер. Дух змагання – важливий для демократичних виборів. Ці вибори не лише про те, хто стане головою, а про те, що понизити рівень дискусії буде вже не можна», – підсумовує представниця західноукраїнського відділення Міжнародного фонду «Відродження» Оксана Дещаківська.

Незважаючи на чималі порушення правил, дебати можна визнати такими, що відбулися, адже вони стали майданчиком для вільного висловлення позицій обох сторін.

Ярослав Іваніщев, студент факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка

Comments are closed.