Минув рік від початку повномасштабного вторгнення в Україну. Пригадаймо, який образ російських загарбників переважав у наших медіа і як змінювався.

До 24 лютого російські солдати були втіленням другої армії світу та взірцем для інших. Після початку повномасштабного наступу справжнє російське військо побачили зовсім з іншого боку. Українські медіа почали щодня знайомити світ зі справжньою суттю російських визволителів. Міф про величність почав зникати, переважну частину російської армії складали представники найменш забезпечених регіонів: дагестанці, буряти та інші.

Мережею почали ширитись фото та відео росіян у старих формах та на розмір більших черевиках. З’являлось відчуття, що в наступ відправили бідних, брудних та невмотивованих, які нібито не знали куди їх везуть. Хоча насправді це й була саме та могутня і непереможна армія. В українському полоні російські військові жалілись, що вони їхали на навчання і до вбивств та руйнувань не причетні. Деякі стверджували, що прийшли визволяти українців від Київського режиму.

В перші тижні наступу щохвилини з’являлись дописи про мародерів та грабіжників. Виламування дверей та перепочинок в чужій оселі з алкоголем стало уособленням російського найманця. Побутова техніка, меблі, їжа та чистота в домівках дивує окупантів, тому вони намагаються використати або винести все, що може мати якусь цінність.

У селах росіяни через голод безжалісно вбивають корів, курей, кролів, свиней та навіть собак. Жорстке поводження не оминає й зоопарки: понівечені верблюди вбиті страуси, лами та навіть альпака.

Крадіжки стали характерною національною рисою в усіх росіян , тому не тільки військові крадуть на території України. Від  влади до селянина, кожен намагається присвоїти собі хоч щось.

Часто українські медіа публікували фото та відео, що демонструють низький рівень індивідуального забезпечення російського солдата, зокрема мізерну індивідуальну аптечку.

Недостачу російські військовослужбовці відчувають і в харчуванні. У мережі ширяться фотографії прострочених сухпайків, виданих військовим.

Тож образ російського солдата швидко трансформувався у бідного й голодного мародера, який дивується технологіям, чистим оселям з ремонтом, новим меблям і водопостачанню. Готового заради їжі красти худобу в місцевих, вбивати тварин в зоопарках та собак. Важливою візитівкою є алкоголь як основна підтримка російського духу, який вживають від генералів до найманців. Образ п’яного росіянина став особливо поширеним у медіа після залучення російською владою мобілізованих.

Але звісно найбільш медійними стали незаконні збройні формування: «ПВК Вагнер» та кадирівці. Ці підрозділи одним з найбільш поширених медіаобразів російського солдата. «ПВК Вагнер» демонструє особливу жорстокість до місцевих та «своїх», ставиться до підлеглих як до «гарматного м’яса», яких не порахують після смерті.

На противагу ним є кадирівці, які вирізняються «гуманітаркою» від росії, пакетами з надписом «Борошно», танцями в Tik-tоk, зверненнями Кадирова, пошуком Бандери та запевненнями про швидке захоплення Києва. Також в медіа з’являються відео, як полк Кадирова чинить терор проти місцевих жителів та займається мародерством. Переважно такі підрозділи мають трохи більше забезпечення, аніж мобілізовані, тому вони легко стають картинкою хороброго росіянина для кремлівської пропаганди.

Загалом образ бідних, недоглянутих солдатів, які просто не бачили нормального життя, бо влада ніколи про них не турбувалась, залишається популярним в українських медіа і зараз. І в цьому криється небезпека, адже такий образ може справляти враження, буцімто ми воюємо виключно з недолугими, жебракуватими ворогами, проте це зовсім не так.

Насамперед поширення такого медіаобразу знецінює роботу ЗСУ, які величезними зусиллями стримують ворога. Позиціювання, що вся армія РФ це брудні, недолугі та неосвічені вояки вкрай хибне, адже ігнорує справді сильні елітні частини ворога та величезну перевагу у кількості техніки. Твердження, що вони просто «тікають» з окупованих територій формують уявлення, що ЗСУ дуже легко здобувають всі перемоги. Втім, це зовсім не так, і кожна перемога наших хлопців та дівчат давалася дорогою ціною і надвеликими зусиллями.

Хибний цей образ також тому, що окупанти, які приїхали в Україну, добре знали, що на них чекає і були готові вбивати. З початку вторгнення в місцях під окупацією російські солдати вбивали цивільних без причин. Прослідковується й неймовірна жорстокість до старших людей, жінок та дітей.

За рік війни образ окупанта в українських медіа змінився. Тепер більшість публікацій акцентовано на їхніх злочинах, де виокремлення концепту недолугості солдата вже не має значення, адже переважає колективний образ воєнного злочинця, який закріпився за ними загалом. Деякі видання навіть створили для цього окремі рубрики.

Анна Дмитрів, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка

Comments are closed.