Розслідувальна журналістика існує вже давно, зробивши величезний внесок в історію людства. Викриття шахраїв, скелети у шафі знаменитостей та виявлення корупційних схем – це все про цей жанр журналістики. Опанувати фах журналіста-розслідувача непросто, адже розслідування є одним із найскладніших напрямів роботи медійника. Але, за умови наполегливого саморозвитку та цілеспрямованості – можливо все.

Сьогодні я поспілкувалася з моїм колегою – Марʼяном-Сергієм Чупаком, журналістом 24 каналу та студентом 4 курсу факультету журналістики в ЛНУ ім. Івана Франка. Працює на 24 каналі з осені 2022 року: спочатку у відділі новин, а з 2023 року Мар’ян почав проводити свої перші журналістські розслідування.

Мар’яне, як та про що ти робив своє перше розслідування?

Це був період зимових свят, я вже закінчував свою зміну за день, дописував новини, і раптом моя колега надсилає мені пост із Фейсбуку про запорізьку чиновницю Злату Некрасову, що вона начебто розкрадає гуманітарну допомогу. Я пошукав інформацію в інтернеті, зробив певний матеріал. Це зайняло в мене декілька годин, враховуючи що це був вечір, майже ніч святкового дня. Але натомість мені це дуже сподобалось – це було моє таке перше мінірозслідування.

• За місяць у Мар’яна вже вийшло нове розслідування – про заступника глави митниці Руслана Черкасського, а зокрема про його нерухомість, зв’язки, тощо. Щоб покращити навички розслідувача, Мар’ян того року відвідав курси розслідувальної журналістики від “Бігус.Інфо” та “Слідство.Інфо”, після чого ще більше заглибився у цей жанр, та поступово відходив від написання новин.

Що для тебе є основою журналістського розслідування?

Для початку потрібно розуміти : що таке взагалі розслідування? І чим воно відрізняється від новин, аналітики, та інших жанрів? Найголовніше у розслідуванні – це викриття. Має бути якась загадка, яку ти маєш потім розкрити. Ми це називаєм ексклюзивом – і це дійсно має бути щось нове, не можна писати про те, що й так всі знають, якщо вже говорити саме за розслідування. Можна провести літературну паралель – журналістське розслідування це те ж саме що детектив у художній літературі.

Які у тебе виникали труднощі під час розслідування?

Щоб дійсно отримати ексклюзив – потрібно провести величезну роботу. В цьому жанрі журналістики треба дуже акуратно до всього підбиратися. По-перше, в ідеалі обрати якусь конкретну галузь, в якій буде розбиратися журналіст, бо так вже буде легше розуміти куди і до кого звертатися. Треба правильно підбирати експертів стосовно певної справи. Завжди при створенні матеріалу потрібно консультуватись з юристами, адже часто після розслідувань можуть подати до суду. Логічно – не завжди подобається, коли про тебе пишуть правду на всю країну, і часто з фігурантами розслідування буває не дуже приємно звʼязуватись. В таких випадках всю інформацію обов’язково потрібно записувати і так, щоб вона нікуди не ділася, не зникла, адже до суду можуть подати аж через 8 років… І звичайно, важливо не плутати інформацію, чітко її структурувати, адже може бути багато тих же самих інтерв’ю які прийдеться сортувати.

Я знаю, що це досить небезпечний напрямок журналістики. Як ти дбаєш про свою безпеку?

Так, цей напрям досить небезпечний, але сказати що аж так сильно – ні. Більшість журналістів проходять багато тренінгів, де їх вчать як краще подавати таку інформацію, що можна фотографувати і знімати, а що ні, і як діяти якщо що. Розслідувальна журналістика існує вже не одне десятиліття, і в Україні, і по всьому світу виробився правильний алгоритм дій. Ба більше, журналісти часто діляться один з одним своїм досвідом. В деяких розслідуваннях бажано не вказувати своє справжнє ім’я, а писати під псевдонімом.

Як ти вважаєш, який твій матеріал був найбільш впливовим?

Для мене впливовий – означає, що на нього відреагувало суспільство. Мені важливо дійсно донести правду до людей, щоб вони були проінформовані, та використовували ці знання на благо людей, нашої країни. Часто це буває не лише поширення публікації чи обговорення, а й наприклад, коли людина, про яку йде розслідування, сама на це реагує. На мене так якось подали до суду, значить воно вже її зачепило, а отже є речі, які вона дійсно хотіла тримати в таємниці. А нещодавно в мене вийшов матеріал про режисера Владислава Ряшина, я хотів донести інформацію насамперед для людей з кіноспільноти, бо вони в тому орієнтуються, щоб розуміли, з ким мають справу. І так, я вважаю це розслідування дійсно впливовим, бо реально люди з цієї індустрії окрім поширень розслідування дякували, що ми все розклали по поличках та відкрили їм очі. Мені головне – щоб була користь для людей.

Мар’яне, а які навички властиві журналістам, що займаються розслідуваннями?

Я вважаю, що дві риси мають бути притаманні журналістам-розслідувачам: перша риса, це терпеливість. Більшість часу ти сидиш та постійно шукаєш інформацію, перебираєш її, правильно сортуєш, маєш перевірити все декілька разів, аналітично мислити,  бо це дуже серйозна робота. А друга – це комунікативні навички. Треба дійсно розуміти де джерела з цікавою інформацією, підтримувати зв’язок з багатьма людьми, бо вони часто можуть добре зорієнтувати в правильний напрямок. Інколи це може навіть більше допомогти, ніж просто знайдена інформація в інтернеті.

Спілкувалася Інна Староста, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка

Comments are closed.