З позиції громадських організацій українська передвиборча кампанія зразка 2012 року містить у собі чимало порушень: зловживання адміністративним ресурсом, підкуп виборців та інші відхилення від виборчого законодавства (детальніше читайте тут – http://map.oporaua.org/). Проте подібні казуси трапляються практично на кожних перегонах, тому такими підходами практично нікого не вдасться здивувати. У нашому матеріалі ми вирішили сконцентрувати увагу на найбільш поширеній тенденції цьогорічних парламентських виборів – агітації через Церкву. Предмет нашого мікродослідження – проникнення передвиборчої агітації у внутрішнє життя Церков; натомість об’єкт – інтернет-заглиблення у визначену проблему через поширення дискусійних та опінієтворчих матеріалів.

    За свідченнями українських науковців навіть через певні кризи і колізії у суспільстві довіра до  Церкви не зменшується, а навпаки збільшується http://dialogs.org.ua/ru/dialog/page140-2170.html. Натомість все більше українців розчаровуються у політикумі. У інтерв’ю для «Голосу Америки» директор Релігійно-інформаційної служби України, Тарас Антошевський, зазначив, що «політики все більше втручаються у релігійне життя, намагаючись використати його у своїх цілях» http://ukrainian.voanews.com/media/video/1527783.html. Минулого тижня на сайті ресурсу «Українські новини» оприлюднили позицію координатора виборчих процесів громадянської організації «Опора», Ольги Айвазовської, яка зазначає, що «агітація на виборах через Церкву – тренд цьогорічних перегонів» http://un.ua/ukr/article/416094.html

Варто зазначити, що порушена проблема зачепила майже всі ??? України. Дослідниця Марина Довженко у вересневому моніторингу світських ЗМІ для РІСУ у частині «Церква і вибори» зазначила приклади не лише агітації за майбутніх депутатів «із проповідальниці», але і використання «власного службового становища», на зразок отця Григорія Большакова (УПЦ КП) – балотується  на одному із виборчих округів міста Києва, – який рекламував себе на стінах храму, у якому служить http://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/analytic/49980/. Предстоятель УПЦ, Митрополит Київський і всієї України  Блаженніший Володимир наголосив у своєму офіційному Розпорядженні, що вважає неприйнятною передвиборну агітацію серед духовенства. Проте на сайті «Лівий берег» зазначено інформацію про те, що Одеський митрополит Агафангел благословив місцевого кандидата у депутати Руслана Боделана http://ukr.lb.ua/news/2012/09/16/170676_odesskiy_mitropolit_blagoslovil.html.

Проте протягом цьогорічної передвиборної агітації найбільшого «депутатського рейду» зазнала УГКЦ. У публікації від 3 вересня 2012 року на сайті «Вголос» розмістили інформацію про привезення праху блаженного Омеляна Ковча та мощей блаженного Петра Вергуна за сприяння кандидата у депутати Ігоря Васюника http://vgolos.com.ua/zhyttya/news/7862.html . А вже 4 вересня на тому-таки ресурсі «Лівий берег» з’явилася інформація про агітацію священиків УГКЦ у Золочеві та Миколаєві на підтримку кандидата Тараса Батенка http://ukr.lb.ua/news/2012/09/04/168917_nikolaeve_svyashchenniki_agitiruyut.html. Окрім того, у часі кампанії мали змогу побачити білдборди , календарики прощі до Зарваниці, організованої кандидатом Ярославом Дубневичем.

Гадаємо, що відповіді на вказані прояви мають кілька аргументів. По-перше, жителі Західної України завжди висловлюють високий рівень довіри до Української Греко-Католицької Церкви. По-друге, ще одна «Ахіллесова п’ята» галичан – тяжіння до національної  ідеї. Оскільки діяльність УГКЦ співзвучна із утвердженням українського, на цьому підґрунті кандидатам вигідно також пропагувати власні ідеї, серед яких  стратегічно – «сильної і соборної України».

Звісно, що подібні випадки не могли  бути проігноровані Предстоятелем Церкви. У ютубі розміщено  інтерв’ю із Главою і Отцем УГКЦ Блаженнішим Святославом (Шевчуком) у рамках програми «Вечір з Миколою Княжицьким», а на сайті медіаресурсу УГКЦ опубліковано розмову із архієпископом-емеритом, Блаженнішим Любомиром (Гузаром). В інтерв’ю для ТВі Блаженніший Святослав засуджує  підкуп кандидатами виборців.  Блаженніший  виводить концепт «корупції душі», що презентує через такі вчинки духовне роздвоєння людей http://www.youtube.com/watch?v=ZpXjlnP9crs.

   Блаженніший Любомир (Гузар) висловлює думку про те, що така позиція майбутніх народних обранців – пережитки радянського минулого. Звісно Блаженніший не заперечує священикам дякувати певним кандидатам, які  є жертводавцями Церкви, проте радить робити це після виборів http://ugcc.tv/ua/media/54764.html.

  Мета нашої публікації – не засуджувати, адже через дії деяких священнослужителів Церква справді стала вигідним майданчиком для поширення агітаційних  гасел, а проповідальниця – «трибуною похвали» для кандидатів у народні обранці, бо духовенству насамперед притаманний людський фактор. Гадаємо, потрібно  показувати ті негативи, які треба викорінювати і намагатися знаходити пояснення. Вважаємо, що головна причина – це не лише вигідне стратегічне і територіальне розташування Церкви чи ментальне сприйняття, як ми зазначали вище на прикладі УГКЦ. На нашу думку, проблема торкається не лише релігійної, але національної свідомості, у якій церковна інституція через знову-таки пережитки радянського минулого не займає чільного місця. Окрім того, подібне нелегальне взаємопроникнення політики у Церкву – наслідок правового незнання, адже Стаття 35 Конституції України наголошує на відокремленні Церкви і релігійних організацій від держави.

Comments are closed.