Нинішню інформаційну епоху вже важко уявити без блогерів, інфлюенсерів та різних медійних особистостей, що впливають на порядок денний. Подобається це нам, чи ні, але їхні слова та дії часто впливають на аудиторію, деколи суттєво. Блогери зараз і блогери до 24.02.2022 — подекуди абсолютно різні люди, адже війна внесла свої корективи. І хтось змінив свою позицію, думки та висловлювання, а хтось дотримується проросійських цінностей, що й раніше. Пропонуємо невеликий огляд українських блогерів, який, на наш погляд, характеризує деякі тенденції в українській блогосфері щодо ставлення до російського контенту.

Анна Алхім — скандальна українська блогерка, яка має дуже багато як і прихильників, так і хейтерів. Колись вона була відома своїм висловлюванням: «Путін  — красунчик» і навіть була занесена до бази «Миротворець». Нині вона допомагає українській армії і постить збори у соціальних мережах. Але, звичайно, є друга сторона медалі. Анна Алхім споживає та популяризує російський контент на велику авдиторію. У статті «Вкотре пробила дно: скандальна блогерка Алхім рекламує російський серіал» авторка з 24 каналу зазначає, що не тільки українські підлітки зацікавились контентом ворога: «Скандальна українська блогерка, Анна Алхім, яка неодноразово виражала свою позицію, кажучи, що вона “поза політикою”, спілкується російською мовою, а тепер, на свою широку авдиторію у тікток та інстаграм відверто говорить про те, що вона дивиться російський серіал “Слово пацана. Кров на асфальті”, про який зараз усі говорять».

Загалом блогерка не приховує свою любов до ворожого контенту, за що її осуджують.

(скріншоти з Тік Ток)

Чому українцям не варто споживати зараз ворожий контент, як от російський серіал?

За словами авторки статті: «Мало того, що переглядами цього серіалу українці самі ж собі спонсорують ракети, кров та смерті, такий галас навколо ворожого продукту абсолютно немотивує бійців на фронті та тих, хто виборює незалежність України в тилу».

(Фото: rbc.ua)

Тобто про які цінності може бути мова, коли блогер під час війни толерує контент країни-агресора? Не можна забувати, що у соціальних мережах (тік-ток чи інстаграм) часто проводять час діти та підлітки, чиє мислення ще не повністю сформоване, тому це може викликати у них хибні уявлення та спотворені погляди на події, що відбуваються навколо. Це може бути наслідком впливу пропагандистських матеріалів або спотвореного представлення подій, які сприймаються без критичного аналізу. Адже російські серіали та фільми ще задовго до війни навіть 2014 містили пропагандистстські ідеї проти України. Сюди також можна додати толерування російської музики, адже Анна Алхім активно публікує її на своїй сторінці під різними відео, включно з відео, де вона біля меморіалу загиблих героїв.

Натомість, українська журналістка та інфлюенсерка Маша Єфросиніна засудила українців, які під час війни споживають контент ворога.  У своєму інстаграмі вона записала відео, де звернулась до розповсюджувачів російського контенту в Україні:

(скріншот з інстаграм)

«Днями я мала розмову зі своєю приятелькою, в якої мама залишилася жити в Маріуполі. Хочу всім тим, хто слухає Asti, Басту і пропагує їх у своїх профілях, продовжує захищати російськомовний контент, уявіть собі ситуацію – Маріуполь у своєму місті. Коли ви не можете отримати медичну допомогу, якщо у вас немає російського паспорта, ви будете завжди під репресіями, у вас немає ваших застосунків, ви не можете рота відкрити ні на жодну тему, а якщо ви ще й гей, то вам самісіньке місце у в’язниці”,  — і також додала, що за ці два роки майже безперервно російськомовний контент лідирує в чартах прослуховувань, переглядів серед українського населення.

Прикладом «хибних» цінностей може слугувати ще одна українська блогерка Тетяна Коряк. У статті «Як нам брешуть блогери й телеграм-канали» радіо «Накипіло» зазначає, що в словах Тетяни Коряк можна впізнати російські наративи («еті грязниє ігри палітікаф»), також вона називає воїнів Збройних сил України «тупо м’ясом», а визвольну війну проти росії — «імперськими війнами».

(Фото: gazeta.ua)                                   (Фото: 5.ua)

Незважаючи на це, більшість інфлюенсерів зазначають, що після початку повномасштабного вторгнення інстаграм змінився у кращий бік. Наприклад, у статті «Інстаграм не поза контекстом: як війна вплинула на українських інфлюенсерів» від Детектор медіа Леонід Мартинчик, львівський стиліст, етнограф та інстаграм-блогер із більш ніж 100-тисячною авдиторією, каже:

«Інстаграм дуже змінився. Ми всі змінилися, в принципі, як люди, загалом країна змінилася. А в плані блогінгу та соціальних мереж, на мій погляд, усе змінилося в кращий бік — дуже багато людей перейшли на українську мову та ведуть свої блоги українською, дуже багато людей почали свідомо займатися благодійністю. Я раніше, до війни, займався благодійністю, але це не так резонувало в мені. Але коли почалася повномасштабна війна, це для мене стало чимось дуже природним та органічним, і я бачу, що в багатьох людей так».

(скріншот з інстаграм)

Хлопець пояснює, що насправді інстаграм-блогери мають дуже великий вплив на суспільство:

«Інстаграм дуже важливий, бо авдиторія там, по-перше, — це молодь, і це та авдиторія, яка не дивиться телевізор, тобто це не авдиторія наших батьків, це молоді люди, які споживають інший контент — і дуже свідомо. В нас є телебачення, білборди, реклама в журналах, друкована преса — це все не несе такого результату, як соціальні мережі».

(скріншот з інстаграм)

Аніта Соловей, інфлюенсерка й організаторка Orange Forum, зазначає:

«Довший час я була однією з тих, кому “какая разніца”, але в перші дні війни мене нудило від того, що я думаю російською, — згадує вона. — Від мене відписалося 100 тисяч підписників із 400 тисяч, коли я перейшла на українську, зараз уже десь 50 тисяч є нових. Чому не страшно втрачати авдиторію? Тому що до блогу треба ставитися як до бізнесу. Я не оцінюю, класна людина чи ні, за кількістю підписників. І якщо в мене через щось зменшилася кількість підписників, я просто зроблю маркетинг — і до мене прийдуть нові».

___

Соціальні мережі — це окремий світ, де кожен висловлює свої думки і впливає на інших. Після початку повномасштабного вторгнення багато українських інфлюенсерів зрозуміли, що вони є лідерами думок, тому повинні нести ті цінності, які заохочуватимуть людей споживати та популяризувати українське, нести в маси те, що росія — країна терорист, яка напала на Україну, робити все заради перемоги. Є інша частина блогерів, які навпаки не несуть жодних цінностей, які могли би допомогти зберегти мотивацію, як на початку повномасштабного вторгнення, щоб постійно донатити, допомагати воїнам, популяризувати українське та відмовлятись від російського пропагандистського контенту.

Вікторія Пилипюк, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка

Comments are closed.