Цьогоріч попри повномасштабну війну та важку економічну кризу на українські екрани виходять нові фільми, варті перегляду. У 2022 український кінематограф познайомив глядача із досить важкою та драматичною стрічкою режисера Мар’яна Бушана «Снайпер. Білий ворон».

Постер фільму

У центрі сюжету – доля головного героя, який проводить спокійне життя на Донеччині зі своєю дружиною та дитиною, проте одного дня все рідне та цінне герою знищують росіяни.

Сюжет близький нинішньому глядачу та, як стверджують автори, навіть відображає частково реальну історію, але водночас залишає простір для особистого сприйняття та власних інтерпретацій. Українська кінокритика також по-різному знайомить аудиторію з цією стрічкою.

Відгуків та рецензій на «Снайпера» було чимало. Розглянемо, як про неї писали популярні медіа на прикладі матеріалів на Суспільне та Вікна ТВ.

Суспільне

Кінокритикиня Віра Сивачук відзначає найбільш вагомі і яскраві особливості цього українського воєнного екшену. Важливим у сюжеті, на її думку, стає блискуче перевтілення головного героя – «тихо, поступово, без різких рухів, але впродовж фільму герой змінюється зовні й зсередини».

Потужний екшен і внутрішня напруга стають своєрідною відзнакою, яка яскраво передає специфіку професії снайпера: «Снайпер. Білий ворон» показує, що ця професія не тільки про зброю, а про міцні нерви, гнучкий розум і… математику».

З рецензії на Суспільному

Також авторка зазначає, що фільм Мар’яна Бушана не лишень патріотична мотиваційна історія, а стрічка про те, що у своєму «ідеальному світі» не сховаєшся від суворої реальності.

Вікна Тв

На думку кінокритика Кирила Пищикова, завдяки союзу військового і кінематографіста стрічка виглядає правдиво й переконливо. Уважний підхід до деталей у фільмі й без фальші подана воєнна операція є великими плюсами фільму. Винятковою стала фінальна операція, яка виглядає грандіозно: оператор зміг правно показати бойові епізоди та в драматичних сценах без зайвих слів передати емоції акторів.

Хвалить автор і акторську гру: другорядні ролі відіграні вправно й натурально, а головний герой не дешевий «рятівник» у дусі кінокліше, а справді фаховий снайпер.

Звертає увагу Кирило Пищиков і на мінуси. Так, серйозним недоліком, на його думку, стала саме трагічна зав’язка історії: мовляв, створюється враження, що для захисту Батьківщини потрібно мати особисту трагедію і аж ніяк не совість. Зауважує і поширений кіноштамп «вороги спалили рідну хату».

З рецензії на Вікна Тв

Ще одним недоліком, на думку кінокритика, є ритм, який різко змінюється ближче до фіналу і своїм поспіхом ігнорує важливі деталі. Проте ці мінуси не є суттєвими і загальне враження від фільму не псують.

Отже, бачимо дві позитивні рецензії, які водночас різняться у підходах. Рецензія на «Суспільному» акцентує увагу на розкритті головного героя з емоційного боку та його повне переродження, а також на вдало поставлених бойових сценах, завдяки яким фільм відповідає критеріям якості воєнного трилеру. Натомість у матеріалі «Вікна ТВ» стрічку  розглядають з погляду вдалого союзу військового і кінематографіста: «Снайпера» хвалять за вдалий акторський склад, достовірний образ героя та увагу до деталей, які скомпоновують події у цілісну картину. Зазначають і недоліки, які, однак, не є критичними. Тож за висновками згаданих рецензій, «Снайпер. Білий ворон» однозначно вартий перегляду.

Анна Дмитрів, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка

Comments are closed.