На півострові ще задовго до російської агресії вирували відверті проросійські настрої. У школах історію кримських татар вивчали вкрай оглядово, а українські ЗМІ формували у читачів певний «комплекс неповноцінності» цього корінного народу.

Про що й казати, якщо лише 20 березня 2014 року Верховна Рада України постановою №1140-VII визнала кримських татар корінним народом Криму. І лише навесні 2021 року було прийнято закон про корінні народи України, який визначив кримських татар, караїмів та кримчаків корінними народами України, які сформувалися на території Криму.

Тобто півострів до його анексії Росією мислився дещо окремо від всієї території України.

У чому проявляється ота «окремішність»? Насамперед поглянемо, як історію Криму висвітлювали у шкільних підручниках з історії.

До 2014 року півострів згадувався оглядово. До того ж здебільшого як своєрідне «місце загрози». Про кримських татар як народ фактично взагалі не згадується до депортації у 1944 році. Під час згадки революційних подій у 1917 році Крим також оминають. Хоча на території півострова була створена Кримська народна республіка, яка навіть вела перемовини з УНР.

Як приклад розглянемо підручник з історії України за 8 клас, авторами якого є Струкевич О.К., Романюк І.М. та Пірус Т.П. 2008 року видання. Про кримських татар згадується лише у контексті набігів та работоргівлі. Є й згадка про угоду Богдана Хмельницького з Ісламом-Гіреєм III, однак акцент робиться більше на зраді, а не на допомозі.

Отже, у шкільній програмі Крим мислиться окремо від України, а деколи навіть вороже, що простежуємо на прикладі підручника з історії. Головним чином ці тези просувала в різні часи (і продовжує просувати зараз) російська пропаганда. Зокрема досить поширений міф про те, що Україна поєдналася з Кримом тільки після 1954 року. Хоча ще у 1918 році гетьман Павло Скоропадський зазначив, що «Україна ж не може жити, не володіючи Кримом, це буде якийсь тулуб без ніг».

Уривки зі згаданого підручника історії України за 8 клас

Ситуацію, яка склалася щодо кримських татар в українських медіа проаналізуємо на прикладі сайту ТСН та інтернет-видання «Українська правда».

На сайті ТСН найдавнішою новиною за запитом «кримські татари» є промовистий матеріал Юрія Винничука «Я відпускаю Крим», який датується 2010 роком. У статті автор розповідає про те, наскільки проросійським є півострів і навіть висловлює тезу про приєднання його та Донбасу до Росії.

Скрін матеріалу Юрія Винничука

Загалом на сайті від 2010 до початку 2014 року я нарахувала 77 матеріалів тим чи іншим чином пов’язаних із кримськими татарами. А лише за 2014 рік таких було 157. Як бачимо, кількісно матеріалів про півострів після його анексії значно побільшало.

В інтернет-виданні «Українська правда» найдавніший матеріал за таким же запитом – за 2001 рік. І стосується він мітингу кримських татар, присвяченому 57-й річниці депортації. А 24 серпня 2006 року було опубліковано статтю про антиукраїнський мітинг в Севастополі.

На сайті Української правди ще у 2006 році порушувалося питання інтеграції кримських татар в українське суспільство. Як зазначає авторка, українського в Криму дуже мало. І Мустафа Джемілєв застерігав українську владу перед небезпекою виникнення «другої Чечні».

Кількісно з 2010 року по 2013 включно на Українській правді був 61 матеріал про кримських татар. А за один 2014 їх було вже 155.

Скріни з Української правди

Якщо переглянути заголовки матеріалів про кримських татар як в інтернет-виданні «Українська правда», так і на сайті ТСН, то можна помітити великий відсоток словосполучень на зразок «кримські татари просять», «Меджліс попросив», «кримські татари пожаліються Європі» тощо. Тобто в українських ЗМІ цей корінний народ виступає не як повноцінна його частина, а як певний тягар, якому весь час чогось треба. В такий спосіб у суспільній думці формується образ прохача та навіть певний комплекс неповноцінності кримських татар.

Скріни з Української правди та сайту ТСН

Чи змінилася ситуація після анексії? Певним чином так. До шкільної програми включили кілька тем, пов’язаних із Кримом. Що теж не є достатньо, але, у порівнянні з попередніми роками, все ж краще. Також збільшилася кількість публікацій та книжок про кримських татар. Великі зрушення на міжнародному рівні відбулися після запуску Кримської платформи цього року.

Однак «прогалин» у стосунках кримців та українців ще досить багато. Особливо, якщо враховувати штучне нав’язування ворожості за часів радянської окупації. Тому, щоб заповнити всі ті прогалини та розвінчати міфи про стосунки між двома народами, має пройти час. Скільки саме – значною мірою залежить і від українських ЗМІ.

Яна Гавришко, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І.Франка

Comments are closed.