Як українські ЗМІ оцінили «БожеВільних»: чи змогли критики виявити приховані сенси сучасної історичної драми?
Юлія Задорожна
Опубліковано: 27-11-2024
Розділи: Огляди, аналітика.
0
У стінах радянської психіатричної лікарні, де страх був частиною системи, а покірність − умовою виживання, розгортається історія Андрія Довженка. «БожеВільні» не лише розкриває перед нами болючі сторінки минулого, але й нагадує про силу людської волелюбності. Це фільм про контроверсійну синергію свободи і несправедливості, яка доводить, що навіть найжорстокіші системи не можуть зламати тих, хто готовий боротися.
Сміливий, нестандартний і напружений − фільм «БожеВільні» розкриває жорстокі реалії радянської каральної психіатрії, поєднуючи в собі гостросюжетний трилер з історичною драмою. Критики називають його технічно майстерним, але пишуть і про спрощення образів героїв й прямолінійність сюжету. Це стрічка, яка провокує дискусії, але чи залишиться вона у пам’яті як культурний феномен – покаже час.
Сюжет базується на історії «манірного бунтаря» − Андрія Довженка, який, через свою вільнодумність потрапляє в тенета репресивної системи. Картина викликала жваве обговорення серед українських кінокритиків. У цьому матеріалі ми аналізуємо рецензії, шукаємо спільні риси, ключові зауваження та аспекти, на які критики закривали очі.
Порівнюючи численні рецензії на фільм «БожеВільні», можна стверджувати, що більшість авторів схвально відгукуються про сюжет та ідею, закладену у створення стрічки. Критики одностайно визнають значимість фільму й зазначають, що режисери сміливо торкнулися частково табуйованої теми каральної психіатрії, яка довгий час залишалася поза увагою українського кінематографа.
Критики відзначають сміливість режисерів фільму «БожеВільні» у спробі висвітлити тему каральної радянської психіатрії, й наголошують на його значущості для українського кінематографа. Основну увагу приділяють жанровій динаміці стрічки, яка поєднує напружений сюжет із соціально важливою темою.
Водночас кожен матеріал відрізняється своїми акцентами. Хтось з авторів зосереджується на жанрових особливостях трилера, хтось детально аналізує гру акторів, а дехто − досліджує символіку.
Наприклад, кінокритикиня Соня Вселюбська у рецензії для «Української правди. Життя» акцентує на символічності образів у фільмі, що виходять за межі буквального сприйняття. Вона підкреслює метафоричність усього, що бачить глядач під час перегляду фільму. Окремо авторка зупиняється на тому, які почуття викликає стрічка: «Спостерігаючи за експозиціями страждань, хочеться лише сказати: «Боже, дякую, що ми вже не там»».
Влучно у матеріалі авторка окреслює і посил фільму: «…хоча події розгортаються за кілька десятиліть до наших часів, «БожеВільні» претендує на звання патріотичного життєстверджувального кіно, маревного та зворушливого в своїй ідеалізації».
Альона Шилова у своїй рецензії для «Суспільного» значну увагу приділяє акторській грі. Каже про те, що акторський склад «БожеВільних» здебільшого вдало підібраний, але водночас відзначає штучність деяких діалогів і надмірну емоційність. Зазначає, що цей режисерський прийом − максимально викручувати емоції акторів у драматичних сценах не завжди працює на користь стрічці, а іноді лише підкреслює її «прямолінійність»: «Емоції акторів часто викручені на максимум (що, найімовірніше, є частиною режисерського підходу), але цей прийом тільки підкреслює прямоту фільму. У нас драматична сцена — значить зараз усі будуть драматично кричати та видавати емоції на всі 100 %.».
У матеріалі «Детектор медіа» простежується прагнення автора оцінити не лише сам фільм, але й те, як його слід подавати аудиторії. Андрій Кокотюха відзначає жанрову складову фільму, й визначає його насамперед як гостросюжетний трилер, а вже потім як соціально важливу стрічку, що торкається складної теми каральної психіатрії. Це дозволяє подивитись на фільм з іншого боку − не як виключно «фестивальну» роботу, а як продукт, здатний зацікавити масового глядача.
Однією з найцікавіших характеристик стрічки, на думку критиків, є її музична складова. Як зазначає Соня Вселюбська, кіномова «БожеВільних» багато в чому «божевільна» саме завдяки рок-саундтреку 70-х, який додає сценам енергії й контрастує з драматичністю подій. Особливо виділяє повторюваний музичний мотив, що супроводжує екшн сцени й визнає його ефективним: «Це маніпулятивний прийом, який гарно працює на глядача».
Однак у рецензіях є помітні відмінності в оцінці загального підходу фільму до розповіді. У матеріалі «Суспільного» авторка Альона Шилова пише про невдале порівняння «БожеВільних» з відомими західними стрічками, як-от «Втеча з Шоушенка» або «Пролітаючи над гніздом зозулі» і також вказала на те, що «БожеВільним» бракує драматургічної складності, властивої цим кіношедеврам. Водночас зазначає, що емоційний вплив фільму сприймається через буквальність, а не через глибокий сюжетний розвиток й каже про схожість з «Будинком «Слово»: Нескінчений роман».
Рецензії на фільм «БожеВільні» висвітлюють його жанрову природу, акторську майстерність та емоційний вплив, однак практично не розглядають зв’язок цієї стрічки із сучасними реаліями в Україні. Зображення опору «системі», що є основою сюжету «БожеВільних», резонує із нинішньою боротьбою України за свою свободу з агресором, що прагне нав’язати власну ідеологію та знищити національну ідентичність. Саме такий підхід до розгляду фільму дозволив би глядачам не лише оцінити його художні якості, а й зрозуміти його значення як важливого культурного явища.
_____
Прем’єра фільму «БожеВільні» викликала широкий резонанс серед українських критиків, які по-різному трактували його художні й драматургічні аспекти, але одноголосно підкреслювали його значущість для національного кінематографа. Критики відзначали, що це фільм, який сміливо досліджує складні й табуйовані теми та нагадує, що мистецтво здатне не лише розповідати історії, але й змінювати спосіб, у який ми сприймаємо своє минуле. Незважаючи на незначні розбіжності у поглядах, всі рецензії сходяться в одному: стрічка задає нову планку для українського кіно, й доводить, що воно здатне говорити про важливе яскраво та проникливо.
Юлія Задорожна, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка