У стінах радянської психіатричної лікарні, де страх був частиною системи, а покірність − умовою виживання, розгортається історія Андрія Довженка. «БожеВільні» не лише розкриває перед нами болючі сторінки минулого, але й нагадує про силу людської волелюбності. Це фільм про контроверсійну синергію свободи і несправедливості, яка доводить, що навіть найжорстокіші системи не можуть зламати тих, хто готовий боротися.

(Постер: multiplex.ua)

Сміливий, нестандартний і напружений − фільм «БожеВільні» розкриває жорстокі реалії радянської каральної психіатрії, поєднуючи в собі  гостросюжетний трилер з історичною драмою. Критики називають його технічно майстерним, але пишуть і про спрощення образів героїв й прямолінійність сюжету. Це стрічка, яка провокує дискусії, але чи залишиться вона у пам’яті як культурний феномен – покаже час.

Сюжет базується на історії «манірного бунтаря» − Андрія Довженка, який, через свою вільнодумність потрапляє в тенета репресивної системи. Картина викликала жваве обговорення серед українських кінокритиків. У цьому матеріалі ми аналізуємо рецензії, шукаємо спільні риси, ключові зауваження та аспекти, на які критики закривали очі.

(Кадр з фільму, images.app.goo.gl)

Порівнюючи численні рецензії на фільм «БожеВільні», можна стверджувати, що більшість авторів схвально відгукуються про сюжет та ідею, закладену у створення стрічки. Критики одностайно визнають значимість фільму й зазначають, що режисери сміливо торкнулися частково табуйованої теми каральної психіатрії, яка довгий час залишалася поза увагою українського кінематографа.

Критики відзначають сміливість режисерів фільму «БожеВільні» у спробі висвітлити тему каральної радянської психіатрії, й наголошують на його значущості для українського кінематографа. Основну увагу приділяють  жанровій динаміці стрічки, яка поєднує напружений сюжет із соціально важливою темою.

Водночас кожен матеріал відрізняється своїми акцентами. Хтось з авторів зосереджується на жанрових особливостях трилера, хтось детально аналізує гру акторів, а дехто − досліджує символіку.

(Кадр з фільму, life.pravda.com.ua)

Наприклад, кінокритикиня Соня Вселюбська у рецензії для «Української правди. Життя» акцентує на символічності образів у фільмі, що виходять за межі буквального сприйняття. Вона підкреслює метафоричність усього, що бачить глядач під час перегляду фільму. Окремо авторка зупиняється на тому, які почуття викликає стрічка: «Спостерігаючи за експозиціями страждань, хочеться лише сказати: «Боже, дякую, що ми вже не там»».

(«Українська правда. Життя», Соня Вселюбська)

Влучно у матеріалі авторка окреслює і посил фільму: «…хоча події розгортаються за кілька десятиліть до наших часів, «БожеВільні» претендує на звання патріотичного життєстверджувального кіно, маревного та зворушливого в своїй ідеалізації».

Альона Шилова у своїй рецензії для «Суспільного» значну увагу приділяє акторській грі. Каже про те, що акторський склад «БожеВільних» здебільшого вдало підібраний, але водночас відзначає штучність деяких діалогів і надмірну емоційність. Зазначає, що цей режисерський прийом − максимально викручувати емоції акторів у драматичних сценах не завжди працює на користь стрічці, а іноді лише підкреслює її «прямолінійність»: «Емоції акторів часто викручені на максимум (що, найімовірніше, є частиною режисерського підходу), але цей прийом тільки підкреслює прямоту фільму. У нас драматична сцена — значить зараз усі будуть драматично кричати та видавати емоції на всі 100 %.».

У матеріалі «Детектор медіа» простежується прагнення автора оцінити не лише сам фільм, але й те, як його слід подавати аудиторії. Андрій Кокотюха відзначає жанрову складову фільму, й визначає його насамперед як гостросюжетний трилер, а вже потім як соціально важливу стрічку, що торкається складної теми каральної психіатрії. Це дозволяє подивитись на  фільм з іншого боку − не як виключно «фестивальну» роботу, а як продукт, здатний зацікавити масового глядача.

(«Детектор медіа», Андрій Кокотюха)

Однією з найцікавіших характеристик стрічки, на думку критиків, є її музична складова. Як зазначає Соня Вселюбська, кіномова «БожеВільних» багато в чому «божевільна» саме завдяки рок-саундтреку 70-х, який додає сценам енергії й контрастує з драматичністю подій. Особливо виділяє повторюваний музичний мотив, що супроводжує екшн сцени й визнає його ефективним: «Це маніпулятивний прийом, який гарно працює на глядача».

Однак у рецензіях є помітні відмінності в оцінці загального підходу фільму до розповіді. У матеріалі «Суспільного» авторка Альона Шилова пише про невдале порівняння «БожеВільних» з відомими західними стрічками, як-от «Втеча з Шоушенка» або «Пролітаючи над гніздом зозулі» і також вказала на те, що «БожеВільним» бракує драматургічної складності, властивої цим кіношедеврам. Водночас зазначає, що емоційний вплив фільму сприймається через буквальність, а не через глибокий сюжетний розвиток й каже про схожість з «Будинком «Слово»: Нескінчений роман».

Рецензії на фільм «БожеВільні» висвітлюють його жанрову природу, акторську майстерність та емоційний вплив, однак практично не розглядають зв’язок цієї стрічки із сучасними реаліями в Україні. Зображення опору «системі», що є основою сюжету «БожеВільних», резонує із нинішньою боротьбою України за свою свободу з агресором, що прагне нав’язати власну ідеологію та знищити національну ідентичність. Саме такий підхід до розгляду фільму дозволив би глядачам не лише оцінити його художні якості, а й зрозуміти його значення як важливого культурного явища.

(Кадр з фільму, life.pravda.com.ua)

_____

Прем’єра фільму «БожеВільні» викликала широкий резонанс серед українських критиків, які по-різному трактували його художні й драматургічні аспекти, але одноголосно підкреслювали його значущість для національного кінематографа. Критики відзначали, що це фільм, який сміливо досліджує складні й табуйовані теми та нагадує, що мистецтво здатне не лише розповідати історії, але й змінювати спосіб, у який ми сприймаємо своє минуле. Незважаючи на незначні розбіжності у поглядах, всі рецензії сходяться в одному: стрічка задає нову планку для українського кіно, й доводить, що воно здатне говорити про важливе яскраво та проникливо.

Юлія Задорожна, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка

Comments are closed.