«Попередній сценарій» проекту розписували у Варшаві польські та нідерландські консультанти. Впровадженням проекту в Україні займалися три українські криейтери (одного з яких знайшли під час кастингів) та двох нідерландських консультантів. Усього, за словами генпродюсера, над українським “Big Brother” працювало 170 людей, було встановлено 33 камери. Із них – 25 «камер-роботів», чотири камери з операторами по периметру будинку (за вікнами) і чотири камери в туалетах, які не використовували для ефіру, але переглядали задля  безпеки.

Під час відбору претендентів на місце у Будинку Великого Брата організатори керувалися “Big Brother Bible” – конфіденційним документом, у якому детально описано різні аспекти підготовки шоу, а також охарактеризовано 14 жіночих та 14 чоловічих типажів-портретів, за якими  відбирали учасників.

Переможниця проекту “Big Brother”  Христина Котвицька також  брала участь у відборі учасників до  «Фабрики зірок» («Новий канал»): «Я завжди мріяла потрапити на «Фабрику зірок». Під час кастингів я увійшла у 40-ку, а далі мене не пустили – сказали, що я несерйозна. Мабуть, це через мій специфічний сміх. Зауважень до моєї зовнішності чи голосу не було. Після цього я впала в депресію, ні з ким не спілкувалась, нікуди не ходила, а потім побачила рекламу “Big Brother” і вирішила довести, що я серйозна».

Всі троє опитаних учасників зазначили, що на проект їх привела жага слави. Виграні гроші Христина витратить на розкрутку себе як співачки, а Анатолій витратив би на притулок для тварин: «Якби на мене впали великі гроші, я б побудував притулок для тварин. Але до кінця проекту ця мрія згасла, оскільки приходили нові учасники й казали, що рейтинги жахливі, і про який виграш може йтися – незрозуміло».

Анатолій Хальота зробив висновок, що головним критерієм під час кастингів була справжність  емоцій претендентів: «Якщо під час привітання або інших завдань хтось починав казати: «Візьміть мене, я влаштую вам надзвичайний скандал. Ви не пошкодуєте» – всіх цих людей стовідсотково не брали, тому що це гра на камеру. Коли це награно – це нецікаво».

Кастинги відбувалися у 17 містах України і проходили у 2 етапи. Перший етап складався з групового кастингу (із акцентом на командній роботі та нестандартності мислення) та з  індивідуальної співбесіди з психологом.

Учасник проекту Анатолій Хальота згадує: «Психолог дуже багато питав мене про сексуальну орієнтацію, оскільки я гей. Розпитували, як і коли я це зрозумів, чи приховую це. А ще, коли ми заповнювали анкети, до хлопців підходили організатори і радили писати, що вони бісексуали, тому що так більше шансів потрапити у Будинок».

Утім Анатолій переконаний, що його обрали не через альтернативну сексуальну орієнтацію, а через яскравість характеру. Коли він потрапив у число 40 претендентів, у хлопця спитали, чи  можна відкрито заявити про його орієнтацію. «Спочатку я відмовився, бо переживав за маму. Вона з маленького провінційного міста, дуже залежить від думки інших людей. Але генеральний продюсер розказав, що у Польщі в нього вже виникала схожа ситуація. В Будинок пустили гея, який приховував свою орієнтацію. Та якось  про неї стало відомо під час шоу, і це, звісно, викликало більший осуд у людей. Тому я подумав і погодився. Я вирішив, що буде легше нічого не приховувати. Згадай, що сталося з Мариною, яка приховувала своє минуле» (йдеться про учасницю проекту Марину Дружбинську. Під час реаліті глядачі знайшли докази того, що дівчина знімалася у порно, і це спричинило скандал).

Другий етап відбору проходив у Києві, в приміщенні Національного комплексу «Експоцентр України» (ВДНГ), і тривав два дні. Відібрали 120 учасників. Саме на цьому етапі, за словами кастинг-директора, вимальовувалися потрібні для проекту портрети-типажі. Окрім того, під час другого етапу організатори знайшли людину, яка стала «голосом Великого Брата».

Цей етап характерний вуайєризмом, який став одним із визначальних для перебігу шоу. Зокрема, переможниця Христина Котвицька розповіла про одне з завдань, яке їй поставили в ході кастингу: «Сказали уявити, що я – наглядач у в’язниці. Мені дали кількох людей, яких треба було змусити зробити щось, чого б вони не робили в реальному житті. Так я познайомилась із Антоном Лейбою (майбутній учасник шоу). З його вигляду було ясно, що хлопець «бувалий». Я думаю, якби я сказала йому з’їсти лайно – він би з’їв. Тому я просто попросила його здивувати мене. Він почав знімати штани. Я кажу: «Ти думаєш, я там побачу щось нове?» І тут я бачу, що в нього весь пеніс пробитий пірсінгом. У мене просто щелепа відпала».

Анатолій Хальота теж зіткнувся з подібними завданнями. Організатори влаштували двобій між ним і ще одним учасником. Завдання: за п’ятнадцять хвилин кардинально змінити образ і довести, що один кращий від іншого. «Я вибрав образ гейші. Повставляв собі в голову квіточки, навів стрілки, зробив червоні маленькі губи, рум’яні щічки. Всі «офігіли». Я побачив, що польський продюсер зацікавився мною. А мій «опонент» вийшов геть голим, і повісив на своє інтимне місце сумочку».

На цьому етапі організатори відібрали 40 претендентів, із якими знову проводили інтерв’ю за участі генерального продюсера, психолога, представників каналу та інвестора. За результатами інтерв’ю відібрали 12 учасників. І ще 4 залишили для СМС-голосування, після першого ефіру із них залишилось двоє. Окрім того, в ході проведення шоу з’являлися додаткові учасники, які залишались назавжди або на один тиждень (колишні хлопці і дівчата учасників).

Всього у відборі взяло участь до двох тисяч людей. Більшість відібраних проходили кастинг у Києві.

Учасники, що потрапили в Будинок, здалися Анатолію Хальоті нецікавими та одноманітними: «На кастингах було дуже багато людей, і серед них були ну дуже яскраві особистості, але їх не відібрали. Відібрали незрозуміло кого».

Христина Котвицька іншої думки. Вона називає учасників сильними особистостями і достойними конкурентами. Спартак Сергієнко, за його словами, не склав ніякої думки про інших учасників шоу.

Порівняння сподівань учасників і очікувань глядачів з’ясовує мотиви їх участі та мету співучасті аудиторії у реаліті-шоу “Big Brother”. Чи вирішив цей проект питання, що були заявлені учасниками на його початку?

Про це ми дізнаємось у третій частині публікації.

Публікація написана в рамках проекту “Майстерні громадської критики”
Финансова підтримка проекту: Фонд розвитку українських ЗМІ, Посольства США в Україні

Comments are closed.