Структура журналістики зазнає суттєвих змін, прискорених інноваціями та цифровою трансформацією. Журналістська освіта, що абсолютно логічно, попадає під хвилю цих змін і також невпинно трансформується. Традиційні методи викладання поступово відходять у минуле, поступаючись місцем інтерактивним підходам, що враховують специфіку роботи в сучасних медіа. Сьогодні журналістика — це не лише вміння писати якісні тексти, а й здатність працювати з великими обсягами інформації, аналізувати дані, взаємодіяти з алгоритмами штучного інтелекту та розповідати історії у різних цифрових форматах.

Зміни в навчальних програмах провідних університетів світу демонструють перехід до більш практичного та технологічно орієнтованого підходу. Журналістська освіта дедалі частіше впроваджує курси з аналізу даних, фактчекінгу, мультимедійного сторітелінгу, використання візуальних технологій та VR-журналістики. У цьому матеріалі розглянемо вектори викладання журналістики у США та Європі, де освіта майбутніх медійників уже адаптується до нових викликів. Цікаво, чи є щось з цього досвіду, що все ще не імплементовано в Україні?

Журналістські факультети провідних університетів США, таких як Колумбійський університет (Columbia University) та Школа журналістики Меділла при Північно-Західному університеті (Medill School of Journalism), пропонують студентам глибоке занурення у цифрову екосистему медіа. Окрім традиційних курсів із журналістської етики, репортажу та фактчекінгу, тут особлива увага приділяється мультимедійному сторітелінгу, аналізу великих масивів даних та роботі з алгоритмами штучного інтелекту.

Колумбійський університет, до прикладу, пропонує цілу магістерську програму з журналістики даних для студентів, зацікавлених у поглиблених навичках. На курсі студенти мають опцію вивчати візуалізацію даних, алгоритми, дані обчислення або специфіку інформаційної війни.

Важливою складовою американської журналістської освіти є її практична орієнтованість. Наприклад, програма «News21» дозволяє студентам працювати над реальними журналістськими розслідуваннями у співпраці з великими медіакомпаніями. Також у багатьох університетах США студенти можуть проходити стажування в редакціях, отримуючи безцінний досвід роботи в умовах реальної редакції.

У Європі журналістська освіта також розвивається в напрямку цифрових технологій. Наприклад, у Лондонському університеті міста (City, University of London) на факультеті журналістики студенти, разом з традиційними напрямками, такими як телерадіожуралістика, журналістика друкованих видань, міжнародна, соціальна журналістика тощо, вивчають роботу з мобільними платформами, соціальними мережами та алгоритмами поширення новин. Університет пропонує до вивчення все «від написання текстів, репортажів та інтерв’ю до аналітики соціальних мереж і підготовки макетів сторінок на екрані». Це дозволяє студентам опановувати навички цифрової журналістики в умовах нинішнього стрімкого розвитку інтернет-контенту.

Французька Школа журналістики CFJ (Centre de Formation des Journalistes) робить акцент на опануванні мультимедійних навичок. Серед чотирьох кафедр тільки одна відповідає за «вдосконалення техніки написання текстів», інші ж три — про відеожурналістику, моушн-дизайн, графічний дизайн та візуалізацію даних, нові звукові формати (подкасти, до прикладу), операторську та монтажну техніку тощо.

Цікавий також тут підхід до самого навчання. Він ґрунтується на практичних вправах, автономії студентів та їхній самооцінці. Як зазначає керівництво Школи: «Наші студенти є «виконавцями», і саме через практичну діяльність вони здобувають навички, які допомагають їм розквітати. У цьому полягає принцип експериментального навчання. Студенти отримують ноу-хау через досвід. Тут немає великих лекцій і немає підходу «зверху вниз». На другому курсі студенти повинні пройти щонайменше два стажування тривалістю від одного до чотирьох тижнів».

Сучасна журналістська освіта в Україні намагається тримати курс на інновації та адаптацію до західних моделей. Навчальні програми у провідних університетах світу, про які йшла мова, мають багато спільного з тим, що вже успішно впроваджується в українських закладах вищої освіти — практико-орієнтоване навчання, робота з мультимедійним контентом, інтеграція цифрових технологій та аналіз інформаційних трендів. Українські університети, хоч і вимушено через війну, але також все більше почали орієнтуватись на реальні виклики професії, зокрема роботу в кризових умовах, протидію дезінформації та адаптацію до швидких змін у медіаландшафті.

Так, нам все ще необхідно вдосконалювати багато процесів на місцях, всередині кожного університету. Проте не брати до уваги загальні тенденції було б доволі песимістично. Студенти-українці вивчають нові медіа, опановують навички збору даних, створення теле- та радіопередач, менеджменту видань, а також мають змогу практикуватись в різних локальних ЗМІ. Якщо теперішній рух продовжиться, українські журналісти зможуть не лише конкурувати, а й задавати тренди у глобальному медіасередовищі.

Даяна Закернична, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка

Comments are closed.