Що буде, якщо істина і художня фантазія зіткнуться у віртуальному просторі? Сучасне журналістське поле ділиться на дві сторони — одні вітають діпфейки як творчий спосіб подання інформації, інші побоюються потенційних маніпуляцій та втрати довіри. У наш час гіперінформативного суспільства, діпфейки стають ключовим елементом, розмиваючи межу між правдою та вигадкою, і водночас породжуючи численні дебати щодо етики та законності їх використання.

Давайте зануримось у світ діпфейків та спробуємо зрозуміти, чи це справжній креатив або лише ще один спосіб змішати фікцію з реальністю.

Визначення діпфейків

• Діпфейки — термін, який нещадно прокладає собі шлях через цифровий ландшафт сучасної інформаційної ери. У своїй суті, це поєднання слова “deep” (глибокий) та “fake” (фейк), і вони стали невід’ємною частиною журналістської реальності. Діпфейки — це відео або аудіо матеріали, створені за допомогою технологій штучного інтелекту, які можуть реалістично імітувати обличчя, голоси та інші атрибути реальних осіб.

Але як ці технології впливають на засоби масової інформації, і яке значення вони мають для журналістики?

Сьогодні, коли образи та звуки можна легко переплести за допомогою комп’ютерних алгоритмів, поняття правдивості та об’єктивності стають більш еластичними. Діпфейки надають змогу змінювати реальність, але разом з тим вони породжують питання щодо меж між творчістю та обманом в журналістиці. Тут важливо розглянути не лише технологічні можливості діпфейків, але й їхнє значення для засобів масової інформації, аудиторії та демократії загалом.

Роль діпфейків у ЗМІ

Діпфейки стали неабиякою зброєю для ЗМІ, відкриваючи широкі можливості для креативного підходу до створення контенту. Наприклад, використання діпфейків може допомогти в створенні захопливих інтерактивних інформаційних матеріалів, які привертають увагу глядачів.

Однак діпфейки також спричиняють серйозні ризики, особливо в контексті дотримання етичних стандартів. Для медіа це новий виклик бути особливо обережними, використовуючи діпфейки, щоб не порушити довіру аудиторії. Реальність та вигадка мають чітко визначені межі, і відхилення від них може призвести до негативних наслідків для репутації та довіри.

Джерело: uainfo

У 2022 році було створено діпфейк, на якому зображено президента України Володимира Зеленського, який закликає «скласти зброю» у війні з Росією.

Відео було швидко виявлено як «підробка», але все ж воно продовжувало поширюватись в соціальних мережах. Ба більше, були й ті, хто повірив відео. Це псевдо-звернення викликало занепокоєння щодо того, як діпфейки можуть використовуватися для маніпуляції суспільством під час війни.

Фейковий Зеленський був одним із перших випадків використання діпфейків в Україні, проте західні таблоїди уже давно «бавляться» з використанням облич відомих політиків та зірок. Тут складно зрозуміти основні мотиви, проте у будь-якому випадку імідж людини постраждає, як і прихильність суспільства до неї.

Юридичні наслідки та потреба вдосконалення етичних стандартів

В Українському кодексі етики журналіста відсутнє чітке формулювання щодо використання діпфейків з метою маніпуляції. Втім, це не відміняє факту, що порушення авторських прав та можливий вплив на репутацію осіб може викликати юридичні наслідки для редакції.

З погляду етичних стандартів важливо, щоб журналісти уважно враховували можливі наслідки свого використання діпфейків, навіть у відсутності конкретних нормативів. Активне дотримання етичних норм сприяє високій репутації та встановленню високих стандартів в українській журналістиці.

Для успішного розвитку української журналістики важливо вдосконалити етичні та правові стандарти з огляду на новітній лад, адже технології ШІ розвиваються доволі швидко. Наразі розвиток технік верифікації, навчання розпізнаванню діпфейків та інформування глядачів є ключовими завданнями.

Софія Жданюк, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка 

Comments are closed.