Ось уже третій місяць Київ нагадує Рим. По-перше до нього ведуть всі дороги, себто з’їжджаються люди із різних регіонів, по-друге, тут існує своєрідний Ватикан,- ім’я цій державі – Євромайдан, форма державного правління – ліберальна анархія. (Махнові рештки виконують зарядку,- це, коли ніби безвладдя, але мирне). Оскільки утворення знаходиться в Україні, то й не дивно, що […]

Журналісти скористались забобонністю українців, перетворивши очікування «кінця світу за календарем майя» на шоу. Науковці скасовують, священники закликають до визволення «від гріха» і просять не поширювати чутки, «британські вчені» і чергові астрологи роблять нові прогнози, а журналісти про це пишуть. Сьогодні очікується кінець світу, вчені подарували нам ще два дні, «кінець світу» продовжено до неділі, кінець […]

Політично-астрологічні прогнози перед парламентськими виборами 2012 року – розвага чи завуальована пропаганда?   До початку 2012 року, коли Верховна Рада заборонила рекламу ворожок та трансляцію програм, у яких надаються послуги з ворожіння та платного знахарства, ніщо не заважало ЗМІ заробляти на забобонності українців. Відкриваєш газету, а зі шпальт на тебе дивляться очі всемогутніх Олен, Вікторій […]

Передвиборча кампанія фактично в Україні стартувала. Офіційно, звичайно, ще ні, але оприлюднення диктофонних записів, що отримані шляхом «депутатського шпіонажу», феєричні об’єднання, одіозні заяви політиків різного штибу і партійної приналежності, вперто на це натякають. Як і часті прояви політичної джинси, що має закономірність збільшуватися у ЗМІ, прямо пропорційно з наближенням виборів. От тільки несмак і стандартизація […]

«Народ виявився публікою... Масам підносять сенс, а вони прагнуть видовищ» (Жан Бодріяр) Проблема рольових ігор в журналістиці надзвичайно ємна і багатогранна, це своєрідний театр медіа, в якому актори –як журналісти так і реципієнти.

У світлі справи Юлії Тимошенко пригас інтерес до Росії в українському контексті. Більшість облич звернені на Захід в очікуванні: зроблять європейські політики якийсь крок в бік України чи ні,  чи їх погрози таки будуть зреалізовані? Проте не лише думка Заходу повинна хвилювати Україну. Що про нас думають сусіди і як презентують світові свою думку, не […]

(Чернетка розмови із студентами магістерської програми з журналістики Українського католицького університету). Ми з професором Борисом Потятиником відповіли на це запитання приблизно однаково, не змовляючись. Він обрав для видання «Медіакритика» гасло «змінимо медіа на краще», я для колись своєї «Медіаграмотності» – «до кращих медіа через краще розуміння». Інакше кажучи, медіакритика претендує на те, щоб змінити медіа. […]

Відомі такі різновиди комунікативних технологій як пропагандистська, рекламна, політична, переговорна, перформенсна, PR, релігійна тощо… Більшість із них вивчають, аналізують, відшліфовують. Натомість мало афішують ще один різновид, науково сформульований Дж.Брауном ще у 1963 р., а успішно апробований значно раніше – і в часи Наполеона, і в міжвоєнний та воєнний період більшовиками і нацистами, і вдало застосовуваний […]

Lana Chorna, Anna Ros. Golden Rose: Forgery and Silence. The authors investigate the media scandal, initiated by Tom Gross (Goodbye, Golden Rose, The Guardian, September 2, 2011).

Перш за все варто зауважити, що, як і публіцистика, новожурналізм опинився поміж літературою та журналістикою, завдаючи науковцям чимало клопотів із пошуком оптимальної дефініції та, відповідно, методології вивчення феномену. Напрям виник на основі реалістичної традиції романістів XVIII, XIX, XX століть, таких як: Г. Філдінг, Т. Смоллет, Ч. Діккенс, Марк Твен, В. Теккерей, С. Крейн, Джек Лондон, Т. М. Рід, Джордж Орвелл, Е. Гемінгвей та ін. Власне термін New Journalism був запропонований американським колумністом Томом Вулфом у передмові до першої антології із НЖ[1] (до речі, Вулфова передмова становить четверту частину обсягу усієї книги). В антології, окрім двох робіт Вулфа, також містяться тексти інших класиків жанру: Трумана Капоте, Хантера Томпсона, Нормана Мейлера, Роберта Крайстго, Гея Талеса та інших.