У різдвяному  вертепі Неаполя, окрім Богоматері з Немовлям  та інших євангельських  персонажів, цього року була фігура засновника WikiLeaks  з лептопом в руках – Джуліана Асанжа. Це можна було би вважати святотатством, якби не одна обставина: річ у тому, що  італійський скульптор Дженнаро Ді Вірджіліо робить це щороку,  розміщуючи у своєму вертепі щонайменше одну зайву постать […]

– Ну, Пеппі, доню моя, ти так само гарно брешеш, як і раніше? – Так, брешу, коли маю час, але це буває не часто,- скромно відповіла Пеппі.- А ти як? Адже й ти був мастак прибрехати. – Я своїм підданцям звичайно брешу в суботу ввечері, якщо вони добре поводились протягом тижня. Ми влаштовуємо вечір брехні […]

Страх утрати ідентичності – один із найпоширеніших ірраціональних страхів і серед окремих індивідів, і цілих етносів та націй. Він є цілком природним захисним рефлексом людини від небезпеки перестати бути собою, розчинитися у чужій культурі і підмінити власні цінності чужими. В Україні цей страх діяв завжди, у різноманітних формах, зокрема й – у контексті небезпеки втратити […]

Зрештою, нічого дивного тут нема. Особливо коли згадати, що Західна Європа власне й була колискою цього інтелектуального напряму і мистецького руху, починаючи з другої половини ХVIII ст. Так само добре відомо, що для романтизму властивий не лише культ людських почуттів, але й дух трагедії і містики. Усе це щедро вихлюпнулося у серії публікацій опісля квітневої […]

Найпопулярніші  медіа, зазнають найбільшої критики. Їх звинувачують в занепаді суспільної моралі, негативізмі, сенсаційності та надмірній розважальності. Так було з масовою періодикою кінця ХІХ — першої половини ХХ ст. Особливо діставалось так званій жовтій пресі. Однак відколи  телебачення стало найпотужнішим медіа, основне вістря критики спрямоване саме проти нього. Критику телебачення можна поділити на дві великі категорії […]

Ми часто спостерігаємо, з  якою експресією діти реаґують на чергову криваву сутичку, яку продукують сучасні ЗМК, і боїмося, що вони “врешті-решт переситяться телевізійним насильством і, озброївшись усіма методами бандитських паскудств, що ними так рясніють наші екрани, вийдуть на вулицю”, — зазначає М. Веклик [Веклик М. Теленасильство // Медіа-атака. Львів: Західноукраїнський медіацентр “Нова журналістика”. 2002. С.15]. […]

ГРОТЕСКНИЙ РЕАЛІЗМ Сучасні політико-ідеологічні, особливо передвиборні, заходи (інваріанти колишніх обрядів) направду нагадують потлач (свято на честь зміни соціального статусу). Бо блискавичне примірювання масок та зміна образів тут обов’язковий (якщо не найважливіший!) компонент “дійства”. І хоча “показові виступи” політиків, супроводжувані  гаслами, давно замінила вміло змонтована рекламна пропаґанда із вдало підібраним “репертуаром”, влада, як справедливо вважав Блез […]

Після трагедії на Мангеттені 11 вересня 2001 року, зокрема, пожвавилося намагання реанімувати поняття “пропаґанда” у його позитивному сенсі. Посилалися на те, що ініціатива буцімто йде від самого “оплоту демократії”. “Реабілітація пропаґанди йде із Заходу” – стверджує Зиновій Кулик, – натякаючи передусім на США, де, за його словами “вся, без винятку, незалежна американська преса вишикувалась в […]

Нова хвиля дискусій щодо можливого патогенного впливу телебачення піднялася з приходом на наші екрани численних talk і reality show. Поширення реальних видовищ позначене двома цілком протилежними реакціями. Перша – схвалення  глядачів та учасників, зацікавлення широкої публіки. А це означає зацікавлення продюсерів. Тим паче, що деякі з цих передач – зовсім недорогі. Друга реакція  цілком протилежна […]

Почну з того, що сьогодні майже не викличе суперечок — ми живемо в інформаційному суспільстві. Його основними ознаками можна вважати те, що інформація не лише відіграє в ньому таку ж важливу роль як  промисловість в індустріальному суспільстві, не лише те, що інформація стає джерелом розвитку економіки й культури, але й  щонайважливіше— політика, суспільне життя, дозвілля, […]