«Народ виявився публікою... Масам підносять сенс, а вони прагнуть видовищ» (Жан Бодріяр) Проблема рольових ігор в журналістиці надзвичайно ємна і багатогранна, це своєрідний театр медіа, в якому актори –як журналісти так і реципієнти.

У світлі справи Юлії Тимошенко пригас інтерес до Росії в українському контексті. Більшість облич звернені на Захід в очікуванні: зроблять європейські політики якийсь крок в бік України чи ні,  чи їх погрози таки будуть зреалізовані? Проте не лише думка Заходу повинна хвилювати Україну. Що про нас думають сусіди і як презентують світові свою думку, не […]

(Чернетка розмови із студентами магістерської програми з журналістики Українського католицького університету). Ми з професором Борисом Потятиником відповіли на це запитання приблизно однаково, не змовляючись. Він обрав для видання «Медіакритика» гасло «змінимо медіа на краще», я для колись своєї «Медіаграмотності» – «до кращих медіа через краще розуміння». Інакше кажучи, медіакритика претендує на те, щоб змінити медіа. […]

Відомі такі різновиди комунікативних технологій як пропагандистська, рекламна, політична, переговорна, перформенсна, PR, релігійна тощо… Більшість із них вивчають, аналізують, відшліфовують. Натомість мало афішують ще один різновид, науково сформульований Дж.Брауном ще у 1963 р., а успішно апробований значно раніше – і в часи Наполеона, і в міжвоєнний та воєнний період більшовиками і нацистами, і вдало застосовуваний […]

Lana Chorna, Anna Ros. Golden Rose: Forgery and Silence. The authors investigate the media scandal, initiated by Tom Gross (Goodbye, Golden Rose, The Guardian, September 2, 2011).

Перш за все варто зауважити, що, як і публіцистика, новожурналізм опинився поміж літературою та журналістикою, завдаючи науковцям чимало клопотів із пошуком оптимальної дефініції та, відповідно, методології вивчення феномену. Напрям виник на основі реалістичної традиції романістів XVIII, XIX, XX століть, таких як: Г. Філдінг, Т. Смоллет, Ч. Діккенс, Марк Твен, В. Теккерей, С. Крейн, Джек Лондон, Т. М. Рід, Джордж Орвелл, Е. Гемінгвей та ін. Власне термін New Journalism був запропонований американським колумністом Томом Вулфом у передмові до першої антології із НЖ[1] (до речі, Вулфова передмова становить четверту частину обсягу усієї книги). В антології, окрім двох робіт Вулфа, також містяться тексти інших класиків жанру: Трумана Капоте, Хантера Томпсона, Нормана Мейлера, Роберта Крайстго, Гея Талеса та інших.

У різдвяному  вертепі Неаполя, окрім Богоматері з Немовлям  та інших євангельських  персонажів, цього року була фігура засновника WikiLeaks  з лептопом в руках – Джуліана Асанжа. Це можна було би вважати святотатством, якби не одна обставина: річ у тому, що  італійський скульптор Дженнаро Ді Вірджіліо робить це щороку,  розміщуючи у своєму вертепі щонайменше одну зайву постать […]

– Ну, Пеппі, доню моя, ти так само гарно брешеш, як і раніше? – Так, брешу, коли маю час, але це буває не часто,- скромно відповіла Пеппі.- А ти як? Адже й ти був мастак прибрехати. – Я своїм підданцям звичайно брешу в суботу ввечері, якщо вони добре поводились протягом тижня. Ми влаштовуємо вечір брехні […]

Страх утрати ідентичності – один із найпоширеніших ірраціональних страхів і серед окремих індивідів, і цілих етносів та націй. Він є цілком природним захисним рефлексом людини від небезпеки перестати бути собою, розчинитися у чужій культурі і підмінити власні цінності чужими. В Україні цей страх діяв завжди, у різноманітних формах, зокрема й – у контексті небезпеки втратити […]

Зрештою, нічого дивного тут нема. Особливо коли згадати, що Західна Європа власне й була колискою цього інтелектуального напряму і мистецького руху, починаючи з другої половини ХVIII ст. Так само добре відомо, що для романтизму властивий не лише культ людських почуттів, але й дух трагедії і містики. Усе це щедро вихлюпнулося у серії публікацій опісля квітневої […]