Одвічне намагання політиків прорекламувати себе, допомагаючи іншим, не оминуло й пандемію СOVID-19.

Нині через пандемію роздають антисептики та медичні маски, передають апарати штучної вентиляції легень до медичних закладів, як колись роздавали гречку чи продуктові пакети. Як зазначає, Зоя Красовська у «Детектор медіа», річ не в тому, що благодійність олігархів варто замовчувати. Свого часу в моніторингах не вважали замовними, наприклад, сюжети про медобладнання від фонду Пінчуків, якщо сюжет хоч якось допомагав вирішувати важливу соціальну проблему, а не фокусувався виключно на піарі. Як наприклад, у матеріалах тижня (16-22 березня 2020 року), де згадуються Пінчук та Ахметов, ключовими дійовими особами є менеджери фондів, і зовсім немає коментарів від медиків, які б описали реальні потреби в обладнанні.

Телеканал “112 Україна” 26 березня у прямому ефірі взяв інтерв’ю в Олександра Качного, депутата від ОПЗЖ, який протягом трьох хвилин розповідав про те, як передав засоби захисту ірпінській лікарні. Сюжети 18 березня, де телеканали, зокрема «Наш» та «ZIK», не назвавши джерела наповнення благодійного фонду, розповіли про Вадима Новинського, який подарував лікарням на Херсонщині захисні комплекти та два апарати штучної вентиляції легень. На телеканалі вітали також благодійність Віктора Медведчука та Оксани Марченко, ініціативу придбати медичне обладнання для Закарпаття, про що заявив в ефірі 23 березня економічний експерт Віктор Скаршевський. Наприкінці матеріалу ми бачимо ще одне нагадування про те, що за їх сприяння на Закарпаття доставлена перша партія медичних препаратів і вантажів для боротьби з коронавірусом. Телеканал “ZIK” цього ж числа розповідав про Іллю Киву (про що згадує видання «Чесно»), який передав медичні маски для лікарні на Полтавщині і прокоментував це так: “Тут немає партій, немає політичних лозунгів. Тут є загальна проблема і біль, з якими зіткнувся наш народ”, – каже Кива у відео, немов виправдовуючись.

Джерело: Фейсбук-сторінка Іллі Киви

Це є приклади власне піару, а не допомоги, оскільки такі матеріали привертають увагу саме до політика чи політичної сили. Акценти розставлено не на допомозі, а на конкретних людях, які займаються цим.

Джерело: «ІМІ»

Інститут масової інформації 9 квітня провів дослідження як та де піаряться політики на карантині. Моніторинг виявив 39 таких новин на 15 сайтах. Станом на початок-середину вересня, таких матеріалів значно більше. Проте конкретні медіа, які використовують політики – «благодійники» майже не змінились.

Cюжет «Самозахист Волині» телеканалу «1+1» за 18 березня був присвячений обмеженню руху транспорту в Луцьку. Наприкінці матеріалу несподівано з’явилась інформація  про Ігоря Палицю, Лідера партії «За майбутнє», а саме про виділення з його іменного фонду 20 мільйонів гривень на подолання коронавірусу. Партію підтримує власник телеканалу Ігор Коломойський. Місцеві ЗМІ не стояли осторонь і також підтримали політика.

Джерело: «Волинські новини»

Найчастіше, у порівнянні з іншими політиками, «боровся» з пандемією Петро Порошенко. “Прямий канал” 26 березня зробив сюжет про те, як «Європейська Солідарність» передала львівській лікарні апарат ШВЛ. Про це ж розповідає «Еспресо». 6 червня партія передала допомогу медикам Дніпропетровщини, 10 серпня –  Вінничини. «5 канал», телеканал безпосередньо Порошенка, звісно також відкрито розповідав про досягнення партії «Європейська Солідарність». Про це розповіли у сюжетах цього ж каналу за  28 червня, де екс-президент привіз допомогу постраждалим від повені на Прикарпатті чи 29 березня, де депутати і волонтери наголошують на тому, що «українці мають відчути, що нація, народ, держава піклуються про них». Порошенко, як і більшість політиків-благодійників зазначає, що таку допомогу роблять через те, що в Україні погана влада. Так Медведчук у матеріалі в «NewsOne» 31 березня розповідав про складнощі ввезення в Україну медичного обладнання та препаратів. Наприкінці матеріалу йшлося про його ставлення до реформи Супрун, яка «знищила систему охорони здоров’я в Україні», через що нинішня влада не справляється з медпроблемами.

Як зазначив Ярослав Зубченко в матеріалі «Детектор медіа» (раджу прочитати матеріал), під час онлайн-школи на 5 каналі 17 квітня в рухомому рядку було показано такі повідомлення: «Благодійний фонд Петра Порошенка передав до Вінницької центральної райлікарні відремонтований апарат ШВЛ і 900 комплектів захисного одягу для медиків». Та «Індивідуальний захист для лікарів у фонді раніше передали й до інших лікарень Вінниці, зокрема, 500 спецкостюмів – до 1-і міської лікарні, 100  –  до лікарні ім. Пирогова».  Не зовсім благодійно розповідати про точну кількість «допомоги», незважаючи на те, що Порошенко не ставить за мету показувати такі дрібниці, про що і говорив в інтерв’ю на телеканалі «Прямий». До того ж, про його подарунки розповідають у ЗМІ чи не найбільше.

Джерело: 5.ua

Якщо політики безпосередньо не дарують, не роздають допомогу, то завзято виступають на різних програмах чи політичних ток-шоу, там, де звучать поради, побажання, ініціативи та мрії про щасливе майбутнє України. Так, 30 травня 2019 року Святослав Вакарчук на політичному ток-шоу «Право на владу» взагалі одразу дав 9 обіцянок. 27 лютого 2020 року на телеканалі «1+1» (з 2:47 хв.) народний депутат України Сергій Рахманін пообіцяв подати до ВРУ законопроект «про скасування вільної економічної зони Крим». Переглядаючи такі політичні ток-шоу, суспільство вважає, що ті чи інші обіцянки політики зреалізують. Хоча насправді, це далеко не так. Ми живемо в  епоху рекламних комунікацій. Хочемо ми цього чи ні, але зобов’язання, які беруть на себе політики, – це елементи створення образу і, головне, довіри. І саме масмедіа стають головною базою для  більшості PR-кампаній.

Ще однією ознакою піару, а не допомоги, є фірмові упаковки та одяг, де зображена символіка партії чи назви іменних благодійних фондів.

Джерело: 112.ua

Джерело: gittyadnipra.com

Натомість, у ситуації, коли медицина профінансована неналежним чином, у ЗМІ з’являються матеріали з ознаками замовності, де особливо наголошують на ролі політичних партій у наданні благодійної допомоги. І таких матеріалів з ознаками замовності про благодійність політиків під час коронавірусу зараз до 60%. Інколи інформаційні сюжети настільки хвалебні, що остаточно не зрозуміло, якою є мета партії – допомогти чи попіаритися. Рух ЧЕСНО зафіксував випадки, коли передання масок політиком навіть висвітлювали у прямому ефірі, про що, певна річ, було домовлено з телеканалом.

До того ж, через наближення виборів практично вся політична тематика переходить у формат піару.

«Восени виборець буде запитувати не тільки про план дій кандидата, розвитку громади, а буде також шукати відповідь на запитання, що зробив політик в умовах пандемії і наскільки був ефективним. Для багатьох політиків ця епідемія відкриває шанс, тому що, незважаючи на провальні показники соціально-економічного розвитку громад, активна участь у подоланні хвороби може додати політикам суттєвих політичних балів», – каже голова Комітету виборців України Олексій Кошель для видання «Лівий берег».

Однозначно не можна відповісти на  запитання, де та межа піару та благодійності, каже Наталія Войтович, експерт з питань журналістської етики та асистент кафедри теорії і практики журналістики Львівського національного університету ім. І. Франка. Про людей, які насправді роблять хороші справи, постійно та щиро, також неправильним буде мовчати: «Наприклад у Польщі на телебаченні спостерігаємо зовсім інший підхід до транслювання таких сюжетів. Якщо хтось подарував школі комп’ютери чи якщо, наприклад, передає сумки з продуктами  і ці вчинки журналісти оцінюють як піар – ніхто не робитиме про це сюжет. Якщо ж, навпаки, виглядає, що людина це зробила щиро і це дійсно важливо для суспільства,  – журналісти розповідають про це, оскільки про це варто сказати. Тому саме журналісти мають стояти на сторожі інтересів суспільства і фільтрувати джинсу. Джинса – це неправильний підхід до журналістики. Тому довіра до ЗМІ падає. І це дуже прикро».

Вероніка Нановська, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І.Франка

Comments are closed.