Масові протести у Казахстані на початку 2022 року сколихнули інформаційний простір не лише самого Казахстану, а і всього світу. Та окрім фактів про події, їх тверезий аналіз та хронології подій, ми можемо побачити численні спекуляції, неточності та відверту брехню про події в країні. У цьому матеріалі ми коротко розповімо про події в Казахстані 2-13 січня, покажемо, під яким кутом їх подали російські та проросійські медіа в Україні, а також з’ясуємо, що радять українським журналістам медіаексперти стосовно висвітлення цих подій.

ЩО Ж ТАМ У КАЗАХСТАНІ?

Аби зібрати картинку ситуації в Казахстані, ми проаналізували аналітичні публікації трьох авторитетних українських засобів масової інформації – Української правди, Дзеркала тижня і Hromadske. На основі матеріалів із цих видань ми сформували короткий огляд причин протестів та їх перебігу.

2 січня 2022 року уряд Казахстану ввів біржове ціноутворення на зріджений автомобільний газ. Після цього ціна на нього зросла майже вдвічі –із 70 до 120 тенге (з 4 грн 41 коп до 7 грн 56 коп). Такий жест викликав обурення у суспільстві, що вилилося у початок протестів у місті Жанаозен. Чому ж підняття цін викликало настільки гучну реакцію?

Є декілька причин. По-перше, Казахстан – дуже велика країна та є дев’ятою за площею у всьому світі. В купі із низькою густотою населення – 6,9 км\км², така площа створює величезну потребу в автомобільному пересуванні по країні. Саме тому в країні більшість транспорту газифікована.

Казахстан – країна із великими покладами нафти й газу. Утім, вона не виробляє пального у обсязі, необхідному навіть для себе. Газопереробний завод, що у Жаозені, має майже повністю зношене обладнання, а тому газ із Казахстану відправляють у Росію для подальшої переробки, після якої він повертається назад. Казахи обурені тим, що країна, багата на природні ресурси, не може впоратися з ними та відправляє їх у Росію, за рахунок чого збагачується родина екс-президента. Саме із цим пов’язана наступна причина – політична.

По-друге, економічну причину поглибив політичний чинник. Колишній президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв, допустивши до влади свого послідовника Касима-Жомарта Токаєва, залишив для себе місце голови Ради безпеки Казахстану із розширеними повноваженнями. До того ж, низка його родичів керує стратегічними галузями економіки. Громадяни Казахстану втомилися від застою влади та, підбурені об’єктивними економічними причинами, захотіли позбутися авторитарного ладу у себе в країні.

Одразу після хвилі протестів, що прокотилась кількома областями країни, президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв погодився знизити ціну на зріджений газ до 50 тенге (3 гривні 15 копійок). Більше того, він відправив у відставку уряд країни, а екс-президент Нурсултан Назарбаєв залишив посаду Ради безпеки Казахстану.

Але народ, обурений усіма вищеописаними причинами, не прагнув зупинятися та, без явного лідера, не міг сформулювати чітких вимог до уряду. Тоді 5 січня керівництво країни відмовилось від мирних методів і закликало ОДКБ (Організацію договору про колективну безпеку) ввести в Казахстан військовий контингент для врегулювання ситуації. Тоді у країну увійшли 2030 (1480 з яких – російських) солдатів договору та до 13 січня придушили основні джерела протестів по всій країні. Того ж дня місія ОДКБ почала покидати територію Казахстану.

Протести викликали багато надзвичайних подій, серед яких грабежі, мародерство та інші злочини. Попри те, що стосовно них досі проводяться відповідні розслідування, засоби масової інформації Казахстану, Росії, України та інших країн уже дали оцінку подій, що відбулися.

Пропонуємо переглянути, як висвітлювали ці події медіа Росії та проросійські видання в Україні.

КООРДИНАЦІЯ ЗЗОВНІ

Російські засоби масової інформації наполегливо намагаються акцентувати увагу на тому, що протести в Казахстані ініційовані спеціально навченими людьми, їх координують ззовні та реалізовують терористи. І це дуже дивно, адже спочатку влада країни пішла на всі вимоги та спілкувалась із протестувальниками мирним шляхом. То чому ж риторика казахстанської влади та ЗМІ, які ретранслюють її меседжі, так кардинально змінилася?

Увесь подив зникає, коли починаємо аналізувати підстави введення контингенту ОДКБ на територію тієї чи іншої країни, зокрема статтю 4 Договору:

«Якщо одна з держав-учасниць зазнає агресії (збройний напад, загрозливий для безпеки, стабільності, територіальної цілісності та суверенітету), то це буде розглядатися державами-учасницями як агресія (збройний напад, що загрожує безпеці, стабільності, територіальній цілісності та суверенітету).

Учасники цього договору негайно нададуть йому необхідну допомогу, включаючи військову, а також нададуть підтримку засобами, що знаходяться в їхньому розпорядженні, в порядку здійснення права на колективну оборону відповідно до ст. 51 Статуту ООН.»

До будь-якої країни-членкині ОДКБ можна вводити війська організації лише у випадку зовнішньої загрози. Тому для легітимізації їх введення просто необхідно юридично обґрунтувати причини, чим і займаються російські та проросійські ЗМІ.

Так, інтернет-ЗМІ Vesti.ru, що належить державному медіахолдингу ВГТРК, 6 січня опублікувало матеріал із заголовком «Ландскнехты джихада: Сатановский – о том, кто устроил погромы в Казахстане», у якому наводить тези російського політолога Євгена Сатановського про те, що в Казахстані протестують «озброєні до зубів бойовики», після чого каже, що введення місії ОДКБ є «більш, ніж виправданим». Відчуваєте зв’язок, правда?

Це ж медіа 8 січня написало текст під заголовком «Откуда действуют информационные спонсоры террористов», у якому російський пропагандист Володимир Соловйов в ефірі шоу «Соловьёв Live» намагається довести, що протести, окрім збройного, фінансового та кадрового супроводу, спонсоруються ще й інформаційно – з Польщі та України (а куди ж без України?). Також протестам допомагає Франція, що прихистила нібито лідера протестів Аблязова, який має свій офіс у Києві.

Телеканал РБК також ретранслював схожі тези від президента Казахстану Токаєва, але робив це дещо більш помірковано. У своєму матеріалі від 8 січня ЗМІ брало терміни «терористи» та «озброєні бандити» в лапки. Таким чином, з одного боку медіагрупа РБК поширює порядок денний, притаманний версії Токаєва та Росії, а з іншого – намагається дотримуватися журналістських стандартів.

Така тенденція у цього засобу масової інформації постійна. 8 січня у стрічці видання з’явилась новина під заголовком «Среди задержанных в Казахстане обнаружили иностанных граждан», у якій розповідається про затриманих, а також додається факт, що в іншій області знайшли сховище зброї. Отже, РБК ніби сповіщає про новини, посилаючись на офіційні джерела, але робить це вибірково, формуючи відповідну картину.

А телевізійна мережа «RT на русском» навіть без цитування та вживання лапок називає казахстанських протестувальників бойовиками й терористами. 10 січня на сайті видання з’явився текст під заголовком ««Ситуацией воспользовались деструктивные внутренние и внешние силы»: Путин дал оценку событиям в Казахстане», у якому протестувальників, використовуючи власні судження та президентів РФ і Казахстану, називають «зовнішніми силами» і «підготовленими групами бойовиків», а сам протест – «актом міжнародного тероризму». Використані прийоми зрозуміло говорять про пропагандистський характер публікації.

ЗДАВАЛОСЯ Б, ДО ЧОГО ТУТ УКРАЇНА?

За версією вищенаведених ЗМІ, вона має чи не безпосереднє відношення до подій. Видання Vesti.ru у своїй публікації за 9 січня під заголовком «”Аль-Каида” или фонд Сороса: кто стоит за беспорядками в Казахстане» написало, що до революції Казахстан підштовхнув український націоналіст Корчинський.

Щоправда, в матеріалі наголосили, що це лише версія, а головною причиною назвали провокаційну діяльність людей арабської національності з інших країн. Утім, це не відмінило звинувачення України.

А уже відомий нам так званий експерт Сатановський у згаданому тексті від 6 січня розповідає, що протести в Казахстані організовані «за зразком українського Майдану». Утім, що це за зразок та в чому він проявився – політолог не пояснив.

До протестів у Казахстані Україну прив’язала і мережа «RT на русском», використавши цитату президента РФ Володимира Путіна про події в Казахстані у тій же публікації від 10 січня, яку ми назвали відверто пропагандистською. У своєму коментарі Путін заявив, що на протестах «активно застосовувалися властиві «майданним» технологіям елементи силової та інформаційної підтримки протестів…». Знову ж-таки, що ж це таке ці «майданні технології», – ні спікер, ні автор статті не вважали за потрібне пояснювати.

Важко уявити, але навіть проблемну ситуацію із хлібом, що склалася в Україні наприкінці 2021 року, журналісти з російських медіа та проросійських в Україні, пов’язали із повстанням в Казахстані. Радіо «Sputnik» у своїй публікації «Из-за роста цен на газ Украина может остаться без хлеба» від 13 січня використали скорочений коментар голови асоціації «Укрхлібпром» про те, що через бездіяльність українського уряду може повторитись те, що сталося в Казахстані. На фоні жорстких протестів та введення військового контингенту ОДКБ, така заява виглядає дещо провокативною.

А МОЖЕ, ЦЕ ВСЕ «СОРОСЯТА»?

І таке може бути, якщо вірити російській «аналітиці». Річ у тім, що Казахстан – одна з небагатьох країн пострадянського простору, у якій успішно діє фонд Сороса. Ба більше, за словами російських журналістів, імені яких у публікаціях немає, фонд витратив у Казахстані за час свого існування понад 100 мільйонів доларів без звітування. На таких фактах намагаються спекулювати чимало ЗМІ, серед яких можна виділити Vesti.ru, Eurasia Diary та  RT на русском. В уже тричі згадуваній статті від 9 січня на сайті Vesti.ru  наголошують, що фонди Сороса із великими бюджетами у Центральній Азії є лише в тих країнах, де за допомогою протестів суспільство скинуло владу. Збіг? Вісті так не думають.

Натомість, інформаційний портал «Eurasia Diary» висуває ще сміливішу тезу та у своїй «аналітиці», опублікованій 7 січня, прямо каже про те, що протести в Казахстані організували США із олігархом Соросом на чолі. Очевидно, що журналісти від себе таке б не говорили, а тому використали думку так званого експерта – російського політолога Антона Бредіхіна. Усі ж його погляди підсумовуються тезою про те, що лише ОДКБ може стати на перепоні американцям.

А мережа «RT на русском» уже прогнозує нові мітинги молоді, які будуть проводитися під проводом фонду Сороса. В публікації «Протесты по-американски: фонд Сороса научит жителей Казахстана «бороться за свои права»» від 15 січня журналістка Юлія Гуреєва написала, що фонд Сороса хоче розвивати права людини в Азії, а тому підбурює політичну ситуацію в Казахстані. До того ж, вислів «боротися за свої права» взято у лапки, що говорить про неповагу до прав людини у самій Росії та неможливості виказати своє незадоволення щодо політичної ситуації у своїй країні. Отже, треба чекати і боятися Держдепу.

ЯК ВІДРЕАГУВАЛИ ПРОРОСІЙСЬКІ МЕДІА В УКРАЇНІ

Найбільшою бідою проросійських видань в Україні, як не дивно, є те, що вони використовують лише російські медіа для опису подій. Відповідно, кут їхнього огляду можна побачити лише російський. Тому в стрічках новин проросійських українських видань ми бачимо ті самі прийоми інформаційної війни, що використовує Росія у своїх медіа.

До прикладу, 6 січня на медіаплатформі «Наш» з’явилась новина про те, що ОДКБ відправить «миротворців» до Казахстану. Насправді, військових ОДКБ не можна називати миротворцями з багатьох об’єктивних причин, про які ми поговоримо трохи згодом. Але основною причиною є призначення місії ОДКБ – придушити протест казахстанського народу. Тому «Наш» дублює російську риторику подання новин про повстання в Казахстані.

А телеканал «Перший незалежний», створений журналістами із закритих проросійських медіа «112 Україна», «ZIK» та «NewsOne» 10 січня опублікував матеріал під заголовком «Путін заявив, що під час протестів в Казахстані використовувалися майданні технології». І до цього матеріалу є одразу декілька запитань.

По-перше, ЗМІ використало пряму цитату президента РФ Володимира Путіна із російською позицією, а не українською. По-друге, канал також поширює наратив про «майданні технології» на протестах в Казахстані та навіть не бере цей вислів у лапки. Варто звернути увагу на те, що Казахстан офіційно спростував чутки про «український слід» на протестах. Зважаючи на це, таких тез взагалі не мало би бути в українському інформаційному полі. Та проросійські медіа, схоже, про це не знають.

Заборонений рішенням РНБО України телеканал NewsOne, незважаючи на перепони у роботі, продовжує вводити в Україну російський порядок денний. Так, 11 січня на сайті цього ЗМІ з’явилась новина «В Казахстане в результате беспорядков задержали уже почти 10 тыс. человек: что происходит в стране». Навіть у заголовку простежується російський погляд на подію – народні протести називають «безпорядками». Учасників протесту журналісти ж називають «мародерами», не беручи це слово в лапки. На їхнє виправдання можна сказати, що фразу президента Казахстану «терористичні атаки» взято у лапки. Утім, військовий контингент ОДКБ знову названий «миротворцями».

Як бачимо, риторика проросійських медіа в Україні практично не відрізняється від російської: в публікаціях немає офіційної української позиції, натомість є російська, автори систематично вживають мову ворожнечі та однозначно характеризують неоднозначні явища.

ЯК УКРАЇНСЬКИМ ЖУРНАЛІСТАМ ВАРТО ПИСАТИ ПРО ПРОТЕСТИ В КАЗАХСТАНІ

Аби не помилитись у термінології та інтерпретації протестів у Казахстані, Інститут масової інформації та Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки створили інфографіку із рекомендаціями щодо висвітлення вищеописаних подій.

Зокрема, не потрібно плутати значення слів «казахський» та «казахстанський», правильно називати країни та визначати їхнє географічне положення, уміти розрізняти миротворчі операції та військову інтервенцію. Також, не можна вживати російські пропагандистські штампи на кшталт «український слід» і т.ін., правильно називати учасників протестів та самі протести. Докладніше ви можете переглянути рекомендації за посиланням.

Наразі в Казахстані та у міжнародній спільноті ще тривають розслідування з приводу природи цього протесту, його перебігу та наслідків. Ми щиро сподіваємося, що ця історія закінчиться добре для Казахстану і радимо не давати цим подіям оцінок заздалегідь і, тим паче, користуватися російськими.

Ярослав Іваніщев, студент факультету журналістики ЛНУ ім. І.Франка

Comments are closed.